5.3. Податкове право і політика оподаткування України в сучасних умовах

Одним з головних важелів державного регулювання економіки, засобом налагодження нових економічних взаємовідносин підприємців з державою стає на Україні податкова система.

Сутність, структура та роль системи оподаткування визначається податковою політикою, яка є виключним правом держави.

Податкові відносини розвиваються під впливом цілого комплексу законів. У зв'язку з цим розвиток одержала ідея про податкове право як про самостійну область науки.

Податкове право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в області оподатковування.

Джерелом податкового права виступають податкові закони та інші нормативні акти – правила, розпорядження, інструкції.

Відносини в сфері податків можуть існувати тільки у формі правовідносин. Податкові правовідносини – відносини, що виникають при сплаті податків підприємствами, громадянами, де сторони беруть участь як носії прав і обов'язків відповідно до чинного законодавства.

Суб'єктами податкових відносин є:

• податкова адміністрація,

• юридичні і фізичні особи.

Різниця між оподатковуванням громадян і юридичних осіб складається в механізмі оподатковування і в стягуванні не внесених у термін податків.

Об'єкти податкового права можна об'єднати в одне визначення – матеріальні блага юридичних і фізичних осіб, з яких у встановленому законом порядку стягуються податки. Виникнення податкових правовідносин можливо тільки при наявності податкового закону, під яким розуміється правовий акт вищого органа законодавчої влади, що зобов'язує юридичних і фізичних осіб сплачувати в бюджет платежі у виді податків у визначеному розмірі й у встановлений термін.

Податкова політика являє собою сукупність заходів, які спрямовані на те, щоб упорядкувати діяльність у системі оподаткування, надати на неї позитивний вплив та передбачити об’єктивне проходження процесу, взаємовигідних, як для платників податків, так і для тих хто збирає податки.

Основи податкової політики України, як незалежної держави, були закладені постановою ВРУ від 23.12.1995р. „Про основні положення податкової політики та податкової реформи України” та від 04.12.1996р. „Про основні положення податкової політики”, якими були визначені перелік податків і зборів, які підлягають стягненню на території України, а також основні принципи побудови системи оподаткування. У подальшому вони були відображені у Законі України „Про систему оподаткування”, який був прийнятий 18.02.1997р. [1]

Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого – залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування.

Відмітимо, що предметом реалізації податкової політики у державі є податки, які представляють головний інструмент перерозподілу національного доходу та забезпечують мобілізацію найліпшої частини фінансових ресурсів при формування як бюджетних, так і позабюджетних фондів.

Головним призначенням податкової політики є акумуляція коштів до бюджету з метою подальшого забезпечення ефективних пропорцій. Однак, у теперішній час розробка та застосування такої податкової політики, особливо в умовах глобалізації економіки, складний процес.

Податкова політика України повинна бути спрямована на створення сприятливого клімату для виробників.

Вітчизняна практика, як і практика індустріально розвинених країн, свідчить, що далеко не всі функції, необхідні для динамічного розвитку економіки, її стійкого функціонування і забезпечення повноцінного життя суспільства, реалізуються автоматично за допомогою ринкових відносин. У жодній країні реальна ринкова економіка не обходиться без втручання держави. Державне регулювання спостерігається практично у всіх сферах фінансово-господарської діяльності як суб'єктів підприємництва, так і громадян та охоплює досить широке коло економічних питань.

Державне регулювання пов'язане із здійсненням властивого державі комплексу економічних функцій, найважливішими з яких є:

- забезпечення законодавчої бази і суспільної атмосфери, що сприяє ефективному функціонуванню економіки;

- забезпечення конкурентоспроможності економіки і захист національного виробництва;

- забезпечення процесу соціально справедливого перерозподілу доходів і національного багатства;

- оптимізація структури національної економіки за допомогою перерозподілу ресурсів згідно з цілями, визначеними у довгостроковій стратегії розвитку;

- згладжування впливу економічних циклів на національну економіку, стимулювання економічного зростання.

Методи державного регулювання можна умовно поділити на прямі і непрямі. Прямі ґрунтуються на владно-розпорядницьких відносинах, а непрямі, до яких належить і політика в сфері оподатковування, передбачають створення економічної зацікавленості або незацікавленості у певних діях. Непрямі методи регулювання найбільш органічно вписуються в існуючу реальність, і тому в рамках ринкової системи вони одержали широке розповсюдження.

Податкова політика відображає тип, ступінь і мету державного втручання в економіку і змінюється залежно від ситуації, що сформувалася в ній.

Як зазначалося вище, податкова політика являє собою систему державних заходів в області регулювання оподатковування. Ії зміст і мета зумовлені соціально-економічним устроєм суспільства, стратегічними цілями, які визначають розвиток національної економіки, соціальними групами, що створюють три влади, та міжнародними зобов'язаннями в сфері державних фінансів. Тобто можна говорити пре те, що з одного боку, податкова політика визначається загальним підходом до питань державного регулювання економіки, а з іншого - сама впливає на концепцію регулювання.

Податкова політика повинна забезпечити рішення двоєдиної задачі: - з одного боку – це встановлення оптимальних податків, що не будуть стримувати розвиток підприємництва, а з іншого боку - забезпечення надходження в бюджет коштів, достатніх для задоволення державних потреб. Тому основна задача державних органів полягає в тому, щоб створити податковий механізм, що набудовується тонко, впливам господарське поводження юридичних і фізичних осіб. [17]

Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс задач, пов'язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення. Податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-розподільну задачу. Шляхом оптимального розподілу доходів підприємців і населення забезпечується дохідна частина держбюджету, достатня для фінансування соціальних процесів і розвитку регіону в цілому. Податкова система України представлена сукупністю податків, зборів, мита і інших платежів, стягнутих у встановленому порядку з платників – юридичних і фізичних осіб.

Завдання податкової політики зводяться, головним чином, до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створення умов для регулювання господарства країни в цілому, згладжування нерівності в рівнях доходів населення, що виникає в процесі ринкових відносин. Усю сукупність завдань податкової політики можна умовно поділити на три основні групи:

- фіскальна - мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави фінансовими ресурсами, необхідними для виконання його функцій;

- економічна або регулююча - спрямована на підвищення рівня економічного розвитку держави, пожвавлення ділової і підприємницької активності в країні і міжнародних економічних зв'язків, сприяння вирішенню соціальних проблем;

- контролююча - контроль за діяльністю суб'єктів економічних відносин.

Одне з основних завдань державної податкової політики на сучасному етапі полягає в створенні сприятливих умов для активної фінансово-господарської діяльності суб'єктів економіки і стимулюванні економічного зростання за допомогою досягнення оптимального перетинання особистих і суспільних інтересів, тобто оптимального співвідношення між коштами, що залишаються в розпорядженні платника податків, і коштами, що перерозподіляються через податковий і бюджетний механізми. [13]

Умовно виділяють три можливі типи податкової політики:

Перший тип - високий рівень оподатковування, тобто політика, що характеризується максимальним збільшенням податкового тягаря. При цьому неминуче виникнення ситуації, коли підвищення рівня оподатковування не супроводжується приростом надходжень до бюджетів різних рівнів.

Другий тип - низький податковий тягар, коли держава максимально враховує не тільки власні фіскальні інтереси, але й інтереси платників податків. Така політика сприяє якнайшвидшому розвитку економіки, особливо її реального сектора, оскільки забезпечує найсприятливіший податковий і інвестиційний клімат (рівень оподатковування нижчий, ніж в інших країнах, відбувається активне залучення іноземних інвестицій, у тому числі експортно орієнтованих, і відповідно зростає рівень конкурентноздатності національної економіки). Податковий тягар на суб'єкти підприємництва істотно пом'якшено, але державні соціальні програми значно урізано внаслідок скорочення бюджетних доходів.

Третій тип - податкова політика з досить істотним рівнем оподатковування як для корпорацій, так і для фізичних осіб, що компенсується для громадян країни високим рівнем соціального захисту, існуванням значної кількості державних соціальних гарантій і програм.

Відмітимо, що для податкової політики країн, які мають довгострокову концепцію побудови національної економіки, характерні такі риси:

- чітке визначення проблем, що стоять перед економікою країни;

- ранжирування цілей за ступенем їх важливості і концентрація зусиль на досягненні головних з них;

- проведення аналітичної роботи і вивчення іноземного досвіду податкових реформ, чітке уявлення про економічні результати, вигоди і втрати при здійсненні кожної з програм реформування;

- оцінка ефективності реалізації подібних програм у минулому;

- аналіз наявних у розпорядженні інструментів;

- аналіз вихідних умов;

- коректування політики з урахуванням національної специфіки і специфіки часу.

Взагалі податкова політика здійснюється через податковий механізм, що являє собою сукупність організаційно-правових форм і методів управління оподатковуванням. Держава додає цьому механізму юридичну форму за допомогою податкового законодавства.

Важке фінансове становище економіки України на даному етапі розвитку, проявилося в порівняно високому рівні бюджетного дефіциту і низьких норм покриття бюджетних витрат.

Вироблення нової політики витрат передбачає формування власної бюджетної бази місцевих бюджетів і на цій основі – істотне розширення самостійності в питанні використання коштів.

За останні роки, у зв'язку зі зниженням частини державного сектора в економіці і скорочення втручання держави в економіку, податкова політика разом з виконанням регулюючих функцій, є одним із засобів забезпечення скорочення дефіциту бюджету. В умовах ринкової економіки ця мета досягається шляхом розширення податкової бази і скорочення державних витрат на базі цілеспрямованого зниження податків, а не посилення податкового навантаження на суб'єктів господарської діяльності.

Метою податкової політики України повинні бути розвиток ринкової інфраструктури, подолання спаду виробництва, стабілізація економіки і стимулювання пріоритетних сфер діяльності.

Стратегічною метою податкової політики повинна стати побудова в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала достатній рівень податкових надходжень у бюджети різних рівнів, ефективне функціонування економіки країни, справедливий перехід до оподаткування всіх категорій платника, створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство.

Відмітимо, що податкова система це головне джерело, яке включає до себе і систему оподаткування, і податкову політику.

У концепцію розвитку державної податкової служби України закладено передові світові тенденції побудови податкової політики, що базуються, в першу чергу, на досягненні добровільності виконання платниками податків власних податкових зобов’язань.

Відмітимо, що стратегічними цілями податкової політики на даний момент є:

• скасування більшості прямих податкових пільг суб'єктам господарювання незалежно від форм власності;

• зниження тіньової економіки і легалізація тіньових форм бізнесу;

• збалансована регіональна бюджетна політика, збільшення податкових надходжень у місцевий бюджет;

• збільшення податкових надходжень від податку на прибуток фізичних осіб за рахунок зростання рівня доходів і максимально ефективної реалізації прав власності;

• максимальне зниження кількості податків і регулювання в сфері підприємницької діяльності, особливо в сфері малого і середнього бізнесу;

• значне збільшення обсягів довгострокового інвестування і прийняття внесків населення у фінансово-кредитну сферу за рахунок вітчизняних і закордонних джерел.

При розробці податкової політики необхідно враховувати інтереси всіх сторін податкових відносин. З одного боку, це прагнення суб'єктів економіки до мінімізації податкових платежів, а з іншого боку - інтереси держави, що виходять з необхідності повної реалізації своїх функцій. Для продуманої податкової політики одним з найважливіших моментів є правильне визначення оптимального розміру податкового тягаря, що забезпечує зацікавленість суб'єктів господарювання у підвищенні ефективності виробництва. Для цього необхідно постійно проводити аналітичну роботу для досягнення компромісу між державою і платниками податків. [19]

Важливою передумовою забезпечення стійкості економічного зросту на Україні є активізація господарської діяльності. Ключову роль у механізмі активізацій повинна займати податкова політика, за допомогою якої держава може здійснювати вплив на усі економічні процеси.

У державній податковій політиці України існує проблема великої кількості податків, біля 40 основних та біля 90 існуючих неподаткових платежів. А це у свій час сприяє на “процвітання” тіньової економіки.

У сучасний період податкова політика представляє собою систему правил, у відповідності з якими здійснюються відрахування податків з учасників господарської діяльності (фізичних та юридичних осіб), резидентів та нерезидентів у бюджетну систему України. [15]

Взагалі податкова політика держави – це діяльність держави в сфері встановлення правового регламентування й організації стягування податків і податкових платежів у централізовані фонди коштів держави. Інакше можна сказати, що податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків.

Формуючи свою податкову політику, державу, шляхом збільшення або зменшення сум податкових надходжень, зміни форм оподатковування і податкових ставок, тарифів, звільнення від оподатковування деяких галузей промисловості територій, груп населення, може сприяти збільшенню або спадові господарської діяльності, створенню необхідної кон’юктури ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, формуванню збалансованої соціальної політики. Невід’ємним елементом як економічної, так і податкової політики держави є комплексний аналіз існуючої системи податкових пільг в Україні.

Взагалі у законодавстві України поняття податкової пільги не знайшло свою відображення. Але можна визначити, що податкові пільги, це складова частина системи оподаткування, яка забезпечує фінансово-економічне стимулювання діяльності платників податків шляхом зменшення розміру податкових надходжень.

Від рівня сплати податків залежить рівень цивілізованості країни. Адже податки – це плата за цивілізацію, і стягувати їх потрібно цивілізовано. Сподіваюся, що в недалекому майбутньому Україна вийде на такий рівень.

Пропозиції по перетворенню податкової політики спрямовані на виконання головної функції податкової системи – забезпечення державних потреб фінансовими ресурсами. Помилковим є утвердження, що за допомогою податків можна цілком вирішити економічні проблеми. Податкові пільги не вирішують повною мірою навіть проблем прискорення інвестицій або зниження рівня цін: для цього необхідно прискорити введення ринкових відносин, і в першу чергу – процес приватизації. Однак незбалансованість доходів і витрат держави, може звести нанівець зусилля по фінансовій стабільності.

Реорганізацію податкового законодавства України також варто здійснювати шляхом розширення податкових повноважень органів регіонального і місцевого самоврядування. Подальший розвиток місцевого оподатковування може йти в напрямку більш інтенсивного використання економічних податків, що стануть орієнтувати підприємства на вибір природоохоронних способів господарської діяльності і перешкоджати споживанню, шкідливому для навколишнього середовища.

У такий спосіб податкова система України повинна задовольняти багатьом вимогам, у тому числі – фіскально-бюджетним, політико-економічним, соціально – етичним вимогам, зв'язаним із правовими і технічними аспектами оподатковування. Чисто фіскальний підхід перешкоджає економічному ростові і розвиткові конкуренції. Дотримання принципів справедливого оподатковування дозволяє збирати податки з меншими витратами і підвищує ефективність усієї податкової системи. Можливості збільшення бюджетних доходів України зв'язані в даний час не з підвищенням податкових ставок або введенням нових податків, а насамперед з розширенням бази оподатковування по існуючих податках. Спрощення податкової системи і відмовлення від низько дохідних дозволили б податкової адміністрації направити свої зусилля на виконання найбільш важливих задач і скоротити витрати по контролі за дотриманням податкового законодавства.

Удосконалення системи оподатковування повинне відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи. Основними вихідними елементами цієї реформи повинні стати:

• науково обґрунтована державна політика доходів, законодавчо закріплена Податковим Кодексом;

• система оподатковування, що повинна мати інвестиційну і соціальну спрямованість;

• податкова система, основою якої повинні стати прямі податки, де об'єктом оподатковування є доход фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно і капітал;

• ліквідація податкових пільг, сприяє перерозподілові доходів, що деформують вартісні показники в економіці і знижаючи конкурентноздатності виробника;

• подальше впровадження і посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;

• подальше використання митних тарифів як механізм удосконалення оподатковування в зовнішньоекономічній діяльності.

Податкова політики має бути гнучкою, оптимально пов’язувати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків, суттєво впливати на забезпеченість підприємств обіговими коштами.

Податкове законодавство не стимулює підприємства до поповнення власних обігових коштів, ефективного їх використання. У цьому зв’язку важливими шляхами впливу податкової політики на стимулювання підвищення рівня забезпеченості підприємств обіговими коштами є:

• обов’язкове стимулювання частини прибутку підприємства на поповнення обігових коштів;

• оптимізація узгодження строків сплати податків і часу отримання доходів;

• звільнення від оподаткування частини прибутку, яка спрямовується на поповнення власних обігових коштів.

Податкова політика повинна стримувати розвиток малого підприємництва в Україні.

Податкова політика не може претендувати на статус ефективної, якщо не враховує оптимальної межі податкового навантаження на конкретного виробника і на економіку в цілому.

Відмітимо, що нині основним фінансовим ресурсом держави є податки, тому важливе значення має ефективна податкова політика, яка визначає характер і мету податкової системи. Остання повинна передусім забезпечити необхідними ресурсами фінансування видатків держави. Крім того, зі зміною податкових ставок, надання або скорочення податкових пільг держава має можливість регулювати економічну поведінку суб’єктів господарювання, стримувати або стимулювати їх ділову активність.

У податковій політиці України необхідні зміни, так само як і в податковій політиці й податковому праві.

Взагалі можна констатувати те, що подальше удосконалення податкової політики держава повинна проводити у напрямках:

- створення умов сприяння виробничому процесу, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробника, продуктивному використанню трудового та науково-технічного потенціалу;

- стабілізації грошової та фінансової системи, зростанню доходів Державного і місцевого бюджетів, гарантуванню встановлених податкових надходжень та подоланню тінізації економіки;

- регулюванню доходів населення.

Таким чином податкова політика повинна сприяти вирішенню цілого комплексу задач: від національної безпеки і соціальної справедливості до забезпечення цінової стабільності, повної зайнятості і прискорення темпів економічного зростання.

Основними умовами реалізації податкової політики, її структурної спрямованості і соціальної орієнтації є:

- рівень прогресивності ставок оподаткування;

- дискретність або безперервність оподаткування ;

- наявність і характер вилучення з податкової бази;

- диференціація податків для різних видів доходів і платників податків, або її відсутність. [12]