Контрольні запитання та завдання:
1. Назвіть предмет фінансового права
2. Які органи представляють інтереси держави у фінансових відносинах?
3. Хто може виступати учасниками фінансових відносин?
4. Коли виникають фінансові відносини?
5. Назвіть відомі методи фінансового права
6. З чим пов’язане правове регулювання у фінансовому праві?
7. Назвіть риси характерні для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності. Чим це пояснюється?
8. Чим характеризується визначальна риса фінансового права?
9. Назвіть та надайте характеристику джерел фінансового права
10. У чому полягає сутність фінансового законодавства?
Література:
Конституція України. Статті 85, 95, 96, 97, 98, 116, 119. - К.:Преса України, 1997.
Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997р. № 280/97-ВР. Розділ ІІІ. //Відомості Верховної Ради України.-1997.-№24.
Безгубенко Л.М. Фінансова наука і практика періоду трансформацій //Фінанси України. - 2000. - №4. - с. 12-16.
Боди Эви, Мертон Роберт. Финансы. Гл. 2. - Москва-Санкт-Петербург-Киев: Издат. дом «Вильямс», 2000. - 585 с.
Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. Розділ 2. - К.: НІОС, 2000.-416 с.
Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія. Розділ 4. – К.: КНЕУ, 2001.-240 с.
Тема 5: «податки. Податкова система»
5.1. Сутність, класифікація та основні елементи податків
5.2. Особливості податкової системи України
5.3. Податкове право і політика оподаткування України в сучасних умовах
Понятійний апарат: податок, збір, функції податків, ознаки податків, принципи оподаткування, загальнодержавні податки, місцеві податки, елементи податків, класифікація податків, податкова система, система оподаткування, податкова політика, загальнодержавні фінанси, місцеві фінанси, фіскальна податкова політика, регулююча податкова політика, контролююча податкова політика.
5.1. Сутність, класифікація та основні елементи податків
Податки є необхідним ланцюгом економічних відносин суспільства з часу виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи. В сучасному цивілізованому суспільстві податки - основна форма держави.
Податки – це обов’язкові платежі встановлені вищим органом державної законодавчої влади, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету в розмірах та в строки встановлені законодавством
Податок – одна із самих древніх форм економічних відносин, поява якої зв'язане з найпершими суспільними потребами. Вони є найбільш ефективним інструментом регулювання економічних процесів, спрямованих на забезпечення і підтримку збалансованого економічного зростання, ефективного використання ресурсів і стимулювання підприємницької активності.
Податки є найбільш впливовим інструмент регулювання економіки будь-якої держави в галузі фінансів і найважливішим елементом фінансових відносин на всіх рівнях держави, регіонів, підприємств, громадян.
В Україні конституційно закріплено обов’язок сплачувати податки і збори у розмірах встановлених законом [1].
Частка добровільної сплати податків суб’єктами господарювання та фізичними особами незначна. Причиною цього є низька податкова культура платників, нестабільність діючого податкового законодавства. Введення значної кількості змін та доповнень до вже існуючих законів з оподаткування призвело до того, що платники податків часто не розуміють, за яким механізмом необхідно сплачувати той чи інший податок (платіж).
Податки є частиною національного доходу і необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві.
Саме сукупність податків у державі формують його податкову систему. Податкова система виникла і розвивається разом з державою і являє собою сукупність обов'язкових зборів, стягнутих виконавчими державними органами, з господарських суб'єктів і з громадян по ставці, установленій законодавчою владою.
Податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.
Зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи. В історії давно відомі випадки, коли високі податки давали зниження загальної суми надходжень у скарбницю, чи коли зниження податків приводило до збільшення суми зборів, посиленню стимулу господарської діяльності, зростанню капіталовкладень, попиту і пожвавленню економічної кон'юнктури. Усе це було результатом конкретної податкової політики держави і сформованих умов.
Податок – це форма примусового відчуження результатів діяльності юридичних і фізичних осіб у власність держави, вносяться в бюджет відповідного рівня на підставі акта компетентного органа державної влади, і виступає як не цільовий, безоплатний і безумовний обов'язковий платіж [13].
Податок є фінансовою категорією, оскільки припускає рух вартості між державою і підприємствами різних форм власності, державою і населенням з наявністю процесу акумуляції коштів до централізованих фондах.
Основними функціями податку є: фіскальна – виявляється в надходженні коштів у бюджет для задоволення потреб держави; регулююча – може виступати або стимулюючою, або стримуючою для уряду і споживання через механізм податкових інструментів; контрольна – оцінюється доцільність і раціональність кожного податкового платежу і податкової системи в цілому; стимулююча – створює умови для розвитку чи скорочення того чи іншого виду діяльності; розподільна – на стадії формування бюджету виступає як фіскальна, регулююча, стимулююча функція, а на стадії витрати як перерозподільна функція.
Основні елементи податку зазначені в I-й статті Закону “Про систему оподатковування”.
Розглянемо основні елементів податкової системи на рис. 5.1.
Платники – юридичні і фізичні особи, що фактично сплачують податок (носії податку).
Суб'єкт оподатковування – юридична або фізична особа, що є платником податку. Існують визначені механізми перекладання податкового тягаря на інших осіб, тому спеціально виділяється таке поняття, як носій податку. Носій податку – особа, що фактично сплачує податок.
Об'єкт оподатковування – доход (прибуток) , майно (матеріальні ресурси), ціна товару або послуги, додана вартість, на які нараховується податок. В даний час загальною рисою більшості податкових систем є матеріально – грошовий , а не особистісний характер об'єктів оподатковування . Використання як об'єкт оподатковування фізичної особи (подушний податок) утратило своє значення, практично цей вид податку ніде не використовується. Об'єкт оподатковування не завжди збігається з джерелом стягування податку, тобто доходом з якого виплачується податок.
Рис. 5.1 - Елементи податкової системи України
Одиниця обкладання – одиниця виміру об’єкту податку, щодо якого відбувається встановлення норм і ставок оподаткування.
Податкова база – частина предмету оподаткування, до якої встановлюється податкова ставка.
Податкова ставка (норма оподатковування) – це величина податку на одиницю обкладання (доход, майно і т.д.). Розрізняють граничну ставку, ставку оподаткування додаткової одиниці доходу і середньою, співвідношення суми податків до величини доходів. Якщо гранична ставка зростає разом з доходом, то і середня зростає в міру зростання доходів. Податкова ставка, встановлювана в відсотках до доходу, називається податковою квотою.
Податкова пільга являє собою повне або часткове звільнення від податку.
Податковий оклад – сума податку, що сплачує суб’єкт з одного об’єкту.
Сукупність вищезазначених елементів являє собою систему з певними ознаками, характер яких для кожного податку є особливим і проявляється у виконанні відповідних функцій.
Розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки.
1. Тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розмірів доходу (наприклад, на тонну нафти або газу).
2. Пропорційні - діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта податку без обліку диференціації його величини (наприклад, що діяв у СРСР до 1 липня 1990 р. податок на заробітну плату в розмірі 13 %) .
3. Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується в міру зростання доходу. При прогресивній ставці оподатковування платник податків виплачує не тільки велику абсолютну суму доходу, але і велику його частку.
4. Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується по мірі зростання доходу. Регресивний податок може приносити велику абсолютну суму, а може і не приводити до росту абсолютної величини податку при збільшенні доходів.
Загалом видно, що прогресивні податки - це ті податки, тягар яких найбільше сильно давить на осіб з великими доходами, регресивні податки найбільше важко вдаряють по фізичних і юридичних особах, що володіє незначними доходами.
Платники податків відповідно до законодавства самі обчислюють належні до сплати суми і самостійно вносять їх у встановлений термін у державні чи місцеві бюджети. Правильність числення контролюється державою.
Класифікація податків - це груповання податків за наступними ознаками:
У залежності від платника - з юридичних осіб ; з фізичних осіб ; змішані (із власників транспортних засобів).
Від форми обкладання - прямі – податки стягненні в процесі придбання чи акумуляції матеріальних благ визначені розміром об'єкта обкладання (на прибуток, на майно, із власників транспортних засобів і т.д.), непрямі – включені в ціну товару (ПДВ, акциз, мито).
У залежності від компетентності органа, що регулює вид податку - загальнодержавні і місцеві.
У залежності від способу стягнення - кількісний (розмір податку встановлюється для кожного платника окремо з огляду на його майновий стан і можливість сплати) і розкладкові – визначення розміру здійснюється на групу платника, а подальшу розкладку вони встановлюють самостійно.
У залежності від каналу надходження - державні (цілком у державний бюджет), місцеві (у бюджет), пропорційні між державою і місцевим бюджетом (на прибуток), позабюджетні (надходження у визначені фонди).
У залежності від характеру використання - загального призначення (не вказується мета), цільові.
У залежності від періодичності стягнення - разові – 1 раз протягом податкового періоду при здійсненні визначених дій, систематичні – через визначений проміжок часу протягом всієї діяльності платника.
У залежності від обліку податкового платежу – податки, які фінансуються споживачем, що включені в собівартість (із власників транспортних засобів, на землю); за рахунок балансового прибутку (до сплати податку на прибуток, на рекламу, на майно); фінансові з чистого прибутку (збір за право торгівлі, збір за використання місцевої символіки, в основному всі місцеві).
Розвиток теорії і практики оподаткування супроводжується зміною пропорцій оподаткування, переважним застосуванням податків в тих чи інших формах, що суттєвим чином впливає на побудову податкової системи держави і реалізацію принципів її функціонування.