2. Господарські засоби підприємства і їх класифікація

Господарські засоби, що є предметом бухгалтерського обліку, для правильного їх обліку і контролю групуються за двома ознаками:

перший - за видами, складом, розміщенням = активи;

другий - по джерелах формування (утворення) = власний капітал і зобов’язання.

Перше угруповання характеризує склад засобів або де вони розміщені. Відповідно до Закону України «Про підприємства» майно підприємства складається з основних і оборотних засобів. Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» активи – це ресурси, які контролює підприємство і використання яких приносить економічну вигоду.

Друге угруповання характеризує джерела засобів або їх цільове призначення. «Майно належить підприємству на правах власності або повного їх господарського ведення» - так записане в ст. 10 третього розділу ЗУ «Про підприємства».

Роздивимося класифікацію засобів по цим двом угрупованням.

Господарські засоби по видах, складу, розміщенню поділяються на: необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів. До необоротних активів відносять: нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, незавершене будівництво.

До оборотних активів відносять: запаси усіх видів (матеріали, паливо, запасні частини, незавершене виробництво, готова продукція, товари та ін.), векселя отримані, грошові кошти, розрахунки (заборгованість юридичних і фізичних осіб перед підприємством) за товари, роботи, послуги, по податках і інших платежах із бюджетом.

До витрат майбутніх періодів відносять оборотні активи, виражені у витратах звітного періоду, що підлягають віднесенню на витрати наступних звітних періодів.

Нематеріальні активи - це засоби, що не являють собою матеріальних цінностей, але приносять підприємству прибуток (торгові марки, патенти, ноу-хау, програми для комп'ютерів).

Основні засоби - це матеріальні активи, термін корисного використання (експлуатації) яких більш одного року. До них відносяться будинки, спорудження, транспортні засоби, обчислювальна техніка, машини, обладнання, меблі. Основні засоби не змінюють своєї натурально-речовинної форми, переносять свою вартість по часткам шляхом щомісячного нарахування амортизації і включення її до витрат виробництва та витрат інших видів діяльності.

Нематеріальні активи та основні засоби являють собою засоби довгострокового функціонування і є необоротними активами.

Оборотні активи - це засоби, що знаходяться в обігу і забезпечують процес виробництва, реалізації. Взагалі це засоби короткочасного функціонування. По своїй однорідності і своєму призначенню оборотні засоби класифікуються на:

а)сировина, матеріали - матеріальні цінності, що використовуються у процесі виробництва. Вони споживаються в одному виробничому циклі і цілком переносять свою вартість на випущену продукцію. Обсяг, перелік сировини на підприємстві залежить від характеру і специфіки його діяльності. Наприклад, для макаронної і взуттєвої фабрик необхідна різна сировина. У торгівлі матеріали використовуються в основному для господарських потреб (пральні порошки, мило, засоби дезінфекції);

б) малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) - предмети праці вартістю менше вартості основних засобів (інструменти, інвентар, калькулятори, меблі). Це предмети, що обслуговують процеси виробництва і реалізації, сферу управління, мають малу ціну за одиницю і використовуються на підприємстві не більше одного року;

в) готова продукція (у виробничих підприємствах) - це запаси, що підлягають реалізації;

г) грошові кошти - найважливіший різновид оборотних засобів, без яких функціонування підприємства неможливо. Грошові кошти знаходяться в різних місцях: на рахунках банку, у касі, у дорозі (у підприємствах, що здійснюють реалізацію за розрахунок готівкою і здають виторг у банк через інкасатора);

д) засоби в розрахунках, так звана дебіторська заборгованість - заборгованість покупців за реалізовані їм ТМЦ, по яких не надійшли платежі; заборгованість дебіторів по векселях отриманих, які замість грошей оформили боргове зобов'язання; заборгованість підзвітних осіб по виданим їм з каси авансам. Дебіторська заборгованість означає, що засоби підприємства знаходяться тимчасово у інших осіб і підприємств.

Оборотні засоби бувають:

нормовані, по яких установлюється норматив (ліміт) запасу (матеріали, МШП, готова продукція, товари, готівка у касі);

ненормовані (кошти на рахунках банку, засоби в розрахунках).

Збитки - форма остаточного вибуття засобів, що відбувається в результаті перевищення витрат над доходами. Збитки характеризують нераціональне розміщення засобів, що навічно вилучені зі сфери виробництва та обігу. Вони свідчать про негативні фінансові результати діяльності підприємства і не повинні мати місця. Збитки підлягають відшкодуванню за рахунок прибутку наступних періодів, або іншого власного капіталу засновників. Вони зменшують власний капітал.

Господарські засоби по джерелах утворення розподіляються на:

1) власні (закріплені);

2) позикові (тимчасово-залучені).

Власними засобами є: статутний і пайовий капітал, додатковий і резервний капітал, цільові надходження, страхові резерви і т.ін.

Позиковими засобами є довгострокові і короткострокові кредити банку, а також кредиторська заборгованість (поточні зобов'язання).

Що вони з себе уявляють?

Всі види капіталу - це сума накопичених засобів для визначеної мети. Вони складають основне джерело власних ресурсів, різноманітних за структурою і призначенням. Головні з них:

Статутний капітал - сума основних і оборотних активів, що утворилися за рахунок держави (у держпідприємствах) або за рахунок власника (акціонерів, засновників, учасників). Сума статутного капіталу фіксується в установчих документах. Статутний капітал - це загальна вартість активів, що є внеском власників у капітал підприємства.

Пайовий капітал призначений для узагальнення інформації про розмір пайових внесків членів споживчих товариств, колективного сільськогосподарського підприємства, житло-будівельного кооперативу та інших підприємств, передбачених установчими документами.

Додатковий капітал - це накопичені суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також сума дооцінки активів і вартість необоротних активів, отриманих підприємством від інших осіб безкоштовно.

Резервний капітал - це вартість створеного капіталу відповідно до діючого законодавства та установчих документів за рахунок прибутку підприємства.

Докладно з усіма видами власного капіталу можна познайомитися в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291.

Прибуток - джерело поповнення капіталу як самого підприємства, так і коштів бюджету (через податок із прибутку). Він визначається в результаті перевищення доходів над витратами і характеризує позитивний фінансовий результат, що є метою діяльності будь-якого підприємства. Прибуток, що лишається після сплати податку використовується на виробничий і соціальний розвиток, нарахування дивідендів. Це дуже важливе джерело збільшення власного капіталу, від якого залежить подальший розвиток підприємства.

Підприємство може використовувати інші джерела власних засобів: безоплатне одержання засобів у виді добродійних внесків і пожертвувань, прибутки від цінних паперів, дотації з бюджету, надходження від роздержавлення і приватизації.

Частина засобів підприємству надається в тимчасове користування від банків і інших підприємств, так звані зобов'язання підприємства.

Кредити банку - це позики, борг, що підприємство бере на визначену мету, на умовах повернення, платності, терміновості. Вони бувають короткострокові (до 1 року) і довгострокові (на термін більш 1 року). Банк дає кредит на основі кредитного договору. Кредит - джерело позикових засобів.

Кредиторська заборгованість (поточні зобов'язання) - це ті засоби, що підприємство одержало, але не зробило оплати (заборгованість постачальникам за отриману сировину, паливо, МШП, товари, заборгованість різним підприємствам за послуги). Кредиторською заборгованістю є також зобов'язання підприємства з оплати праці, по податках і обов'язкових платежах. Особливість цих зобов'язань полягає в тому, що засоби з цих джерел утворюються шляхом нарахування, а не одержання ззовні. Заборгованість ця виникає в зв'язку з тим, що момент її нарахування (робітникам, соцстраху, бюджету, Пенсійному фонду і т.п.) не збігається з моментом погашення заборгованості (видача зарплати, сплати податків, перерахування сум у фонд соціального страхування, у Пенсійний фонд і т.п.) По суті ці засоби знаходяться у підприємства тимчасово з моменту нарахування заборгованості до моменту сплати. Але це носить постійний характер. Кредиторську заборгованість підприємство використовує як тимчасово притягнуте (позикове) джерело засобів.

Підводячи результат сказаному, можна зробити висновок, що два угруповання засобів подають ті самі засоби, але згруповані по двох ознаках:

з одного боку - із чого вони складаються, тобто чим володіє підприємство, які його активи;

з іншого боку - за рахунок чого ці засоби сформовані (утворені), тобто власний капітал підприємства і його зобов'язання.

Існує завжди сумарна рівність цих двох угруповань засобів. Загальна сума господарських засобів за складом (активи) обов'язково дорівнює загальній сумі засобів за джерелами утворення (власний капітал і зобов'язання). На цій рівності побудований бухгалтерський баланс.