5.2 Оцінка і калькуляція

Оцінка - засіб грошового (вартісного) вираження господарських засобів і всіх об'єктів обліку. Оцінка здійснюється за допомогою цін, тарифів. Ціна - грошове вираження вартості. Ціни зараз в основному вільні, договірні.

В основі ціни на товари народного споживання лежать такі елементи:

- виробнича собівартість - сума витрат по виробництву (виготовленню);

- прибуток виробника;

- податки (податок на додану вартість, акцизний збір), що сплачуються в бюджет за рахунок виручки незалежно від результатів діяльності;

- торгова націнка - частина продажної ціни, за рахунок котрої торгове підприємство відшкодовує свої витрати і отримує прибуток.

Продажні ціни (ціни реалізації) установлюють самі підприємства.

Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку має велике значення. Цей засіб дозволяє: узагальнювати засоби, одержати їхню загальну суму, яку має підприємство на останнє число кожного місяця; вести облік витрат і доходів підприємства; робити розрахунки з іншими підприємствами й особами.

Кожне підприємство зобов'язане дотримуватися єдності оцінки засобів в обліку й у звітності. При цьому для всіх підприємств установлені єдині правила оцінки статей бухгалтерської звітності, що викладені в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (ПБО).

Калькуляція - засіб обчислення собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість – це загальна сума витрат. Основними елементами витрат, що включаються у виробничу собівартість є:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи;

• амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

• інші прямі операційні витрати;

• розподілені загальновиробничі витрати.

Конкретний склад витрат, що включаються в собівартість, регламентується Законом України «Про оподатковування прибутку підприємств», Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» і Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) різних видів діяльності.

Види собівартості продукції:

1) у залежності від базових даних:

а)планова (розрахункова, прогнозована, нормативна) собівартість;

б)фактична (звітна);

2)за складом витрат:

а)виробнича - формується в процесі виробництва;

б)повна - формується в процесі реалізації та складається з виробничої собівартості, нерозподілених загальновиробничих витрат і позанормативних виробничих витрат.

Всі види собівартості визначаються за допомогою калькуляції як способу угруповання витрат за елементами, видами, періодами.

Існує 2 основних методи калькулювання:

- позаказний - визначення собівартості за видами продукції (групами однорідних виробів);

- попередільний - визначення собівартості за стадіями, фазами, процесами виробництва.

Угруповання витрат за об'єктами і статтями відбивається в статистичній формі звітності (ф.№5-с) «Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг» (наказ Мінстату України від 27.07.1995 р. №186).

Узагальнені дані про суму витрат за елементами і видами діяльності показуються в бухгалтерській формі звітності № 2 «Звіт про фінансові результати» (ПБО 3)