95

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-барановського

Кафедра бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік: основи теорії і практики

Навчальний посібник для студентів

економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання

Донецьк 2003

УДК 657.1(076.5)

Бухгалтерський облік: основи теорії і практики

Автори: Лисюк О.М., Михайлова Т.П. Чацкіс Ю.Д., – Донецьк, 2003 р., стор.

У сучасних умовах велике значення приділяється процесам економічного реформування і його впливу на розвиток бухгалтерського обліку.

Посібник розкриває методологічні і методичні проблеми основ теорії і практики фінансового обліку на основі національних Положень (стандартів) і Плану бухгалтерських рахунків України.

Науково-методична і навчальна інформація, що утримується в посібнику, є корисною для науковців і студентів не тільки економічних і інших спеціальностей, але і для практичних працівників підприємств, що здійснюють свою діяльність в галузі бухгалтерського обліку і керування підприємством.

Рецензенти: Кочетов В.О. - к.е.н., доцент

Кононенко А.Ф. – к.е.н., доцент

ЗМІСТ Вступ ………………………………………………………………………………6 Розділ І. Теоретичні основи бухгалтерського обліку Загальна характеристика господарського обліку. Сутність і функції бухгалтерського обліку…………………………………………. .8 1.1. Господарський облік: поняття, історія розвитку, види, вимірювачі……8 Сутність і функції бухгалтерського обліку, його роль у системі управління та вимоги, пред'явлені до нього…………………………..18 Правове забезпечення бухгалтерського обліку…………………………23 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку………………………………….27 Предмет бухгалтерського обліку та зміст його об'єктів……………….27 Господарські засоби підприємства та їх класифікація…………………32 2.3. Метод бухгалтерського обліку і характеристика його елементів……..37 Бухгалтерський баланс……………………………………………………..40 Бухгалтерський баланс: поняття, роль, призначення…………………..40 3.2. Структура та зміст балансу. Значення активу і пасиву балансу………41 Типи господарських операцій і їх вплив на баланс……………………46 Бухгалтерські рахунки і подвійний запис……………………………….49 Поняття про рахунки. Активні і пасивні рахунки, їх будова…………49 Подвійний запис, його сутність і значення…………………………….54 Синтетичні та аналітичні рахунки, їх роль і взаємозв'язок…………..64 Класифікація рахунків…………………………………………………..75 План рахунків, його побудова і значення………………………………85 4.6. Основи обліку господарчих процесів…………………………………..87

Первинне спостереження і вартісний вимір у бухгалтерському обліку…………………………………………………………………………..95 Документи, їх види і призначення……………………………………….95 Оцінка і калькуляція………………………………………………………99 Інвентаризація: сутність, значення, правове регулювання……………101 6. Регістри та форми бухгалтерського обліку………………………………104 Облікові регістри: роль, види, вимоги до них, терміни збереження…104 6.2. Форми бухгалтерського обліку: поняття, види, характеристика, та їх застосування…………………………………………………………………..111 7. Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку…………………..119 Звітність підприємства: поняття, значення, правова основа…………119 Види звітності. ………………………………………………………….121 Організація обліку на підприємстві……………………………………….124 Організаційні системи обліку…………………………………………..124 8.2. Міжнародні і національні бухгалтерські стандарти. Облікова політика підприємства………………………………………………………………….….126 Розділ ІІ. Основи фінансового обліку
	9. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ
	91. Облік основних засобів……………………………………………………..132
	9.2. Облік нематеріальних активів……………………………………………..164
	9.3. Облік орендних операцій…………………………………………………..173
	9.4. Облік інвестиційної діяльності……………………………………………182
	9.5. Облік малоцінних необоротних матеріальних активів…………………..205
	10. ОБЛІК ОБОРОТНИХ АКТИВІВ………………………………………..212
	10.1. Облік виробничих запасів………………………………………………..212
	10.2. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів…………………..233
	10.3. Облік виробничих витрат………………………………………………...239
	10.4. Облік готової продукції і її реалізації……………………………………263
	10.5. Облік товарів і тари в торгових підприємствах…………………………278
	10.6. Облік грошових коштів…………………………………………………..317
	10.7. Облік розрахунків…………………………………………………………327
	11. Облік капіталу………………………………………………………..340
	12. Облік зобов'язань……………………………………………………362
	13. Облік розрахунків з оплати праці…………………………...379
	14. Облік доходів, витрат і фінансових результатів…….398
	15. фінансова Звітність………………………………………………..410 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України (ПБО)…….…427
	Додатки: 1. План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій………428 2. Перелік термінів і їх тлумачення……………………………438
	ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………….442

ВСТУП

Бухгалтерський облік – процес виявлення, виміру, реєстрації, накопичення, узагальнення, збереження і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Здійснюється він на всіх підприємствах. Програма реформування бухгалтерського обліку розроблена Кабінетом Міністрів України і внесла істотні зміни. Так, з 2000 року:

• набрав сили Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» (ЗУоБО), прийнятий ВРУ 16.07.1999 р.;

• уведено Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства Фінансів України 31.03.1999м № 87 і наступними наказами.

Національні стандарти складаються з окремих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПБО), яких затверджено 25. Найважливішими з них є:

ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

ПБО 2 «Баланс»;

ПБО 3 «Звіт про фінансові результати»;

ПБО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

ПБО 5 «Звіт про власний капітал»;

ПБО 7 «Основні засоби»;

ПБО 8 «Нематеріальні активи»;

ПБО 9 «Запаси»;

ПБО 10 «Дебіторська заборгованість»;

ПБО 11 «Зобов'язання»

ПБО 15 «Доход»

ПБО 16 «Витрати».

Робота виконана на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом МФУ 30.11.1999р. № 291.

З урахуванням вимог останніх нормативних документів розроблено цей навчальний посібник. Він охоплює проблеми теоретичних основ бухгалтерського обліку, а також основ фінансового обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій виробничих і торговельних підприємств. У роботі розкривається сутність обліку необоротних активів (клас рахунків 1), запасів (клас рахунків 2), коштів і розрахунків (клас рахунків 3), власного капіталу (клас рахунків 4), поточних зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів (класи рахунків – 6, 7, 8 і 9) і фінансової звітності.

Книга може бути корисною для студентів економічних факультетів і технікумів, а також практичних працівників у сфері бухгалтерського обліку і управління підприємствами.

Раздел І. Теоретичні основи бухгалтерського обліку

1. Загальна характеристика господарського обліку.

Сутність і функції бухгалтерського обліку

1.1. Господарський облік: поняття, історія розвитку,

види, вимірники

Господарський облік - спостереження, вимір, реєстрація і систематизація фактів і явищ соціально - економічного життя. Результати спостереження виражаються за допомогою цифр і фіксуються насамперед у кількісному вимірі. Отримавши кількісне позначення господарського явища, можна дати йому якісну характеристику.

Об'єктом господарського обліку є діяльність підприємств, організацій, установ.

Господарський облік має інформаційне і контрольне значення. За допомогою обліку одержують відомості про всі процеси, операції, факти, явища, що мають місце в діяльності підприємства (скільки і що виробляє підприємство, скільки реалізовано, чисельність працюючих, кількість годин роботи машин, устаткування, яка собівартість і т.ін.). Спостереження, відображення, узагальнення фактів і явищ - це не кінцева мета господарського обліку. Облік здійснюється не заради обліку, а заради впливу на господарські процеси і результати діяльності підприємства. Облік ведеться з метою контролю і управління.

«Облік. Дивовижно цікаво!» - писав В. Маяковський. З хаосу цифр, що характеризують найрізноманітніші явища, люди навчилися їх систематизувати, узагальнювати, робити зведення, звіти, таблиці і використовувати для потреб управління.

Господарський облік виник не відразу. На ранніх стадіях суспільного розвитку господарство було нескладне, йому і відповідали нескладні оцінки, зарубки та ін.

Виникнення господарського обліку обумовлено потребами управління. Для його становлення необхідно було визначити умови: зростаючі обсяги господарства, наявність писемності, поява паперу, розвиток арифметики. Початки обліку з'явилися декілька тисяч років тому в Древньому Єгипті. Обліку більш 6000 років. Природно, у процесі розвитку суспільства, ускладнення господарських зв'язків, облік удосконалювався і набував усе більшого значення.

В даний час господарський облік ведеться у всіх країнах, на всіх підприємствах. За останні роки значно удосконалювалася техніка реєстрації та узагальнення інформації, з'явилися швидкодіючі обчислювальні машини, комп'ютери.

Для підприємств України ведення господарського обліку є обов'язковим і має силу закону. Це закріплено в статті 29 «Облік і звітність» Закону України «Про підприємства», де в п. 1 сказано: «Підприємство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність».

Проте історія зародження і розвитку обліку потребує більш пильної уваги.

Розвиток суспільства привів до появи писемності і виникненню арифметики, що і створили базу для виникнення обліку. Його ж початки і перші паростки сховані від нас назавжди. Водночас значні вчені прагнули до проникнення глибини сторіч із метою визначення моменту виникнення обліку, його періодизації, соціалізації і подальшого становлення. Проблемі зародження та розвитку обліку приділялася величезна увага спеціалістами і вченими. Найбільш фундаментальна праця в цій галузі належить Соколову Я.В. У своїй роботі «Бухгалтерський облік : від початків до наших днів» /Москва,»Аудит», видавництво «ЮНІТІ», 1996, с. 27/ він пише, що облік виник не відразу. Були часи, коли він був не потрібний, коли всі зведення про господарство вільно містилися в голові однієї людини, і не тому, що в цієї людини гарна пам'ять, а просто господарство було невелике, і відомостей про нього було занадто мало. Проте вже в первісному суспільстві виділялася особа, що вміла вести господарство без записів, тому що результати праці общини були відомі усім. Але потрібно було робити відповідні запаси за результатами полювання або землеробства, тому що люди в той час боялися, що «... весна забуде прийти на зміну зимі» /Боннар А. «Грецька цивілізація».- вид-во іноземн.літ.,1958, т.-1, с.17./.

Після винаходу алфавіту і розвитку арифметики та ускладнення господарства, виникла необхідність у реєстрації фактів господарської діяльності, тобто в обліку. Е.Шмаленбах затверджував, що у великих господарствах запис і число замінювали хазяїну ока і вуха /Рахункові плани. -Ленінград,1928,т. 9,с. 2/.

Перші прояви систем обліку знайдені вченими в таких країнах Сходу, як Древній Єгипет, Месопотамія, Іудея, Персія, Індія, Китай.

Наприклад, у Древньому Єгипті реєстрація фактів господарського життя здійснювалася на сувоях папірусу. У деяких випадках першими носіями облікової інформації служили зовнішні частини плит Єгипетських пірамід. На сувоях папірусу знаходили відбитки елементів матеріального обліку. Так, уповноваженою особою відбивалися цінності, що відпущені з комори, прийняті на збереження, і їх залишки. Комірник повинний був зареєструвати кожний господарський факт (операцію), скласти по закінченні дня звіт і прикласти до нього виправдувальні документи.

Вже тоді облік матеріальних цінностей проводився за схемою Зк=Зп+П-Р, де вхідний залишок (Зп) повторював розмір вихідного залишку (Зк) попереднього звітного періоду. До цього вхідного залишку приплюсовувалися цінності, що надійшли (П), і відраховувалися відпущені цінності (Р). Практично, уже тоді була винайдена формула товарного балансу: Зп+П=Р+Зк. Об'єктами обліку в Древньому Єгипті були: зерно, інші продукти харчування, риба, оплата праці особам, що здійснювали будівництво та інші види робіт.

У цей же період (IV-VI династії) матеріальний облік сполучається з кошторисними призначеннями. З'являються норми витрат (наприклад, зерна) на 1 чоловіка у залежності від рейтингу цієї людини - начальник, переписувач, вільнонайманий робітник, раб, стражник, лікар і т.ін.

Слід зазначити, що в країнах Древнього Сходу на посаду обліковця приймалися найбільш високопоставлені особи (часто жерці). Часто їх називали особами, що вміють читати, писати, рахувати і чаклувати. Останнє ставилося до уміння вести облік.

У Месопотамії (Вавилоні) первинними носіями інформації були глиняні пластини. Особливості глини дозволяли без всяких обмовок стерти помилковий запис і тут же очеретяною паличкою відтворити потрібний. Глиняні пластини сушилися, а потім зберігалися в ємностях, що забезпечувало кращу цілість документів (вони не розбивалися). У древньому Вавилоні вже застосовувалися таблиця множення і таблиці для обчислення відсотків. Документи, що дійшли до наших днів, свідчать про те, що реєстрація господарських фактів здійснювалася не тільки в систематичному порядку, але й у хронологічному.

Вавилон був першою країною, де виникнуло законодавство, що регулювало облік. Закони Хаммурабі (1790-1752 р. до н.е.) вимогали від купців - ведення самостійного обліку; від храмів - державного рахівництва. Передача грошей без розписки вважалась недійсною (Закони вавілонського царя Хаммурабі. - Москва,1914,с. 30-31).

Вперше з поняттям контокорент зштовхуються в Іудеї. Жерці Єрусалимського храму у Великдень не приступали до служби доти, поки «головний рахівник» Іудеї не закриє всі контокорентні рахунки (тобто не визначить різноманітні види заборгованості різних осіб у виді пожертвувань у храм), не складе відповідного звіту і поки цей звіт не затвердять контрольні органи.

У древньої Персії розквіт обліку припадає на роки правління Дарію (522-486 р. до н.е.). У період його правління людина, що займається обліком, одержує майже офіційну назву - «очі і вуха царя». У цей період нарівні з документами, що відбивають факти господарського життя, ведеться журнал анонімних листів, у якому контролери вели потайний облік.

У Індії своєрідними регістрами обліку були ємності у виді кухлів, у які закладалися камінці (первинні документи). Кожний такий кухоль призначався для особливого об'єкта і був прообразом картотеки.

Історія обліку в Китаї нараховує більш 8 тис. років. У цій країні службовці складів, у яких зберігалися матеріальні цінності, повинні були через 3 роки шляхом повної інвентаризації передати їх іншій особі.

Подальший розвиток облік одержав у країнах античного світу - Древньої Греції і Римі. Поява грошей у цих країнах дозволила з однієї сторони бути їм об'єктом обліку, а з іншої сторони виступати у виді засобів у розрахунках. Крім того, поява грошей дозволила вести облік прибутків і витрат, а так само системи оподатковування. У цих країнах з'являються перші книги, у яких у хронологічному порядку фіксувалися факти господарського життя. У цей час з'являються такі поняття, як особові рахунки, у яких відбиваються суми нарахування, утримання і до одержання. Тут же може бути і попередня заборгованість. Розвиток продуктивних сил дозволив виділитися ряду галузей - з'являються банки. Все це впливало на спеціалізацію обліку та одночасно розвивало контрольні функції.

У епоху середньовіччя облік знаходить свій розвиток у різних країнах Західної Європи - Англії, Італії, Ватикані, Франції, Іспанії, Голландії та інших. А в епоху ренесансу відбувається якісний скачок у розвитку обліку. У цей період він стає системним. Усе в більшій мірі бухгалтерія з простої стає подвійною. Подвійна бухгалтерія одержує визнання в Європі. З подвійною бухгалтерією асоціюють два автори - Бенедетто Котрульі - купець з Рагузи, що написав книгу «Про торгівлю і досконалого купця» (1458) і Лука Пачолі - великий математик, друг і вчитель Леонардо да Вінчі. Він написав у 1494 році книгу «Трактат про рахунки і записи». Остання була переведена на багато мов, у т.ч. і російську (1894 р.). У цих книгах уперше мова йде про бухгалтерські рахунки, як засоби угруповання і відображення господарських засобів за звітний період. Йоганн Вольфганг Гете вустами свого героя затверджує, що «подвійна бухгалтерія є найтоншим відкриттям людського інтелекту».

Вже в цей період облік став формуватися в науку, тому що він придбав свої предмет і метод. З цього періоду зароджуються національні школи бухгалтерського обліку: італійська, французька, німецька, англо-американська, російська та інші.

Значна увага розвитку російської школи обліку була приділена в епоху Петра Великого. Війни, що вів Петро I, вимагали значних витрат. Отже необхідно було вишукувати прибутки на їх покриття. У цьому зв'язку в березні 1716 р. Петром I був виданий Військовий Статут, що містив цілий розділ (глава IV) «Про купецькі книги та грамотки» (Повний збір Законів Російської імперії. Сгб. 1830. т. 5, с. 400-403). У цьому розділі мова йшла про рахунковий статут. При Петрові I у Росії вперше стало вживатися слово «бухгалтер», а першим російським головним бухгалтером був так названий Тимерман. У період царювання Петра I була проведена рахункова реформа, що поклала початок переходові до західноєвропейських форм обліку. Вже в цей період від рахункових робітників вимагали краснопису, акуратності в рахункових справах і достовірності даних.

У «Наказі губернаторам і воєводам» від 12 вересня 1728 р. відзначалося, що «книги прибуткові і видаткові мати в чистоті, і щоб у них скребення і поправок не було». Записи слід було вести в спеціальних книгах, тому що в противному випадку «...усякі непорядки можуть проізойтіть, і приходчик і расходчик впасти в підозру» (там же т.8. с.100).

З цього моменту відбувається постійне удосконалювання обліку. Це виражається в нових прийомах і засобах, що дозволяють не тільки групувати дані в хронологічному і системному порядках, але і здійснювати калькуляцію одиниць продукції що випускається, уніфікувати оцінку господарських засобів, поглиблювати метод подвійного запису.

Надалі розвиток і удосконалювання обліку ішло по лінії застосування графлених рахункових книг, розробки спеціальних рахунків бухгалтерського обліку. У той час з'явилися такі рахунки, як «Бариші і наклади» (прибутки і збитки), «Сумнівні платежі» (дебітори і кредитори), розробляються оборотні відомості, виникає необхідність в упорядкуванні бухгалтерського балансу.

До моменту застосування обчислювальних машин бухгалтерський облік вівся вручну. Його розвиток і удосконалювання здійснювалося по лінії застосування спеціальних форм рахівництва, за допомогою яких можна було поліпшити угруповання об'єктів обліку і підвищити їхню аналітичну ємність, тобто значно розширити число об'єктів, що обліковуються, об'єднаних якою-небудь єдиною ознакою. Наприклад, значно розширити число найменувань товарів, матеріалів, готової продукції, юридичних і фізичних осіб і ін., що обліковуються.

Приблизно в 30-х роках ХХ сторіччя в галузі обліку підприємства стали застосовувати обчислювальні машини. Спочатку це були арифмометри, потім найпростіші бухгалтерські машини, що дозволяли в автоматичному режимі робити усі чотири види арифметичних дій. В міру удосконалювання обчислювальних машин в обліку стали застосовувати спочатку перфораційні обчислювальні машини, а потім електронні першого, другого і наступних поколінь. Якщо до впровадження електронних обчислювальних машин (ЕОМ) основним носієм первинної інформації був паперовий документ, то з упровадженням персональних комп'ютерів упритул наблизилася проблема до переходу до так званої безпапірової форми обліку. Саме над цією проблемою працюють у даний час вчені і спеціалісти, що прагнуть замінити паперові носії інформації машинними. У цьому випадку з'явиться можливість, і вона в даний час вже і використовується, групувати, систематизувати і зберігати зібрану інформацію про господарські факти в машинній пам'яті і видавати цю інформацію користувачу за вимогою в двох варіантах - на друк (у виді машинограмм) або на екран (у виді таблиць на екрані комп'ютера).

Наприкінці слід зазначити, що в міру розвитку продуктивних сил, зміни політичних формацій і розвитку самого обліку, виникнула необхідність в його спеціалізації для потреб управління.

За допомогою облікових даних характеризується фактичний (звітний) стан об'єкту, що керується. У залежності від характеру облікових зведень і засобів їх одержання розрізняють 3 види господарського обліку:

1) статистичний;

2) оперативний (оперативно-технічний);

3) бухгалтерський.

Статистичний облік являє собою систему збору та обробки даних про найбільш масових, найбільш якісних і типових явищах господарського і громадського життя. За допомогою цього обліку не тільки фіксується фактичний стан найважливіших показників, але і встановлюються тенденції і закономірності в їхньому розвитку. Перелік об'єктів господарської діяльності, по котрим підприємство веде облік, визначається формами статистичної звітності, що розробляє і затверджує Державний комітет статистики України. Кожне підприємство обов'язково реєструється в місцевих статистичних відділах (управліннях) і у встановленому порядку звітує перед ними. Найважливішими показниками, наприклад, для підприємств торгівлі є: товарообіг, товарні запаси, їх структура, прибуток. Для підприємств транспорту такими показниками є: кількість перевезених вантажів або пасажирів, собівартість перевезень, прибуток. Перелік показників залежить від виду діяльності підприємства. Органи статистики зводять, узагальнюють їх у галузевому і територіальному розрізах. До явищ громадського життя, що відбиваються в статистичному обліку, відносяться: чисельність населення, його національний і статевий склад, народжуваність, купівельна спроможність населення і т.ін. Для вивчення масових явищ господарського і громадського життя статистика використовує засоби суцільного і вибіркового спостереження (перепис населення, устаткування).

Узагальнюючи показники підприємств, організацій, установ Держкомстат України одержує інформацію про стан макроекономіки, соціальної і суспільної сфери.

Оперативний (оперативно-технічний) облік - це система поточного спостереження, відбитку і контролю за найважливішими показниками господарської діяльності підприємств. За допомогою цього обліку одержують відомості про явку на роботу, забезпечення підприємства сировиною (товарами), завантаження і роботи обладнання, виконання плану випуску продукції у виробничих підприємствах або плану товарообігу в торгових підприємствах. Особливість оперативного обліку: швидкість знімання (одержання) інформації, її передача і використання для потреб управління і керівництва. Оперативний облік ведуть практично всі служби апарата управління, робітники цехів, складів, матеріально-відповідальні особи. Від оперативного обліку не завжди потрібна абсолютна точність інформації, головне - її оперативність і прийняття управлінських рішень. Це внутрішній облік, що ведеться з метою оперативного втручання в хід основної господарської діяльності у випадку збоїв машин, обладнання, постачання, виробництва, відвантаження, реалізації та інших процесів. Він необхідний для управління конкретною господарською операцією в конкретних умовах, що здійснюється в конкретний час (годину, день, декаду). Дані оперативного обліку можуть фіксуватися в книгах, відомостях, картах, а можуть просто передаватися по телефону керівнику відповідного підрозділу. Чим складніше і більше діяльність підприємства, тим важливіше оперативний облік. Без нього повсякденне управління підприємством практично неможливо.

Бухгалтерський облік - це система безупинного, суцільного, взаємозалежного, документально обґрунтованого відображення і контролю господарсько-фінансової діяльності підприємств. Він ведеться у всіх підприємствах незалежно від виду діяльності і форми власності. Цьому обліку автори присвячують дану книгу.

З 1997 р. на підприємствах ведеться так називний «податковий облік», що є складовою частиною бухгалтерського обліку і тісно з ним пов'язаний.

В залежності від користувачів і мети обліку розрізняють 2 види бухгалтерського обліку: управлінський і фінансовий.

Усі види обліку використовуються в єдності, доповнюють один одного і дозволяють одержувати необхідну інформацію про фактичну реальність діяльності підприємства, основне призначення якої - управління.

Управління підприємствами здійснюється на основі економічної інформації. Економічна інформація - це сукупність показників, даних, різноманітних відомостей про об'єкт, що керується. Зміст і призначення економічної інформації залежить від функцій управління (планування, обліку, контролю).

Звідси економічна інформація буває:

1)планова (розрахункова, прогнозована) - це дані бізнес-плану, що визначають об'ємні показники роботи підприємства на день, місяць, рік, перспективу;

2)нормативно-довідкова (НДІ), що характеризує норми, ліміти, тарифи, ставки, розміри відрахувань, зборів, обов'язкових платежів;

3)обліково-економічна (звітна), що фіксує фінансовий стан, фактичні фінансові результати і результати діяльності;

4) аналітична, одержувана шляхом оцінки, порівняння, зіставлення інформації з планом, минулим періодом, іншими підприємствами.

Обліково-економічна інформація виражається в основному цифрами у виді кількісного виміру об'єкта, що спостерігається. У процесі планування, обліку, контролю господарської діяльності використовуються такі основні вимірники:

- натуральні;

- трудові;

- грошові.

Натуральні вимірники - це міри довжини, ваги, обсягу, роботи (кілограми, штуки, метри). Використовуються для виміру однорідних об'єктів. Натуральні вимірники дозволяють провадити облік і контроль цінностей у їх натурально-речовинному виді, забезпечувати цільність засобів, аналізувати наявність засобів по конкретним найменуванням, сортам, артикулам.

Трудові вимірники характеризують кількість робочих годин, робочих днів, відпрацьованих кожним робітником, що необхідно для нарахування зарплати.

Грошовий вимірник - це універсальний вимірювач, що дозволяє за допомогою встановлених цін, тарифів вимірювати та узагальнювати всі засоби в грошовій оцінці. У якості грошового вимірника виступає національна та іноземна валюта (гривні, рублі, долари). Використовуючи грошовий вимірник визначають собівартість, суму витрат і доходів, обсяг реалізації, прибутку, здійснюють розрахунки з підприємствами та особами. Економічна інформація може бути подана не тільки у виді цих вимірників, що характеризують абсолютне значення явищ, фактів. Для характеристики економічних явищ можуть бути використані інші показники: відсотки, індекси, середні розміри. Ці вимірювачі особливо мають місце в статистичному обліку, а також при аналізі господарської діяльності підприємства.