7. Механізм регулювання соціально-трудових відносин.

Поняття "механізм" в економічній та соціальній науці запозичене з технічної сфери його вживання. Механізм – це система ланцюгів, важелів, тіл, що призначенні для перетворення руху одного чи декількох елементів цієї системи у потрібний рух інших елементів. У технічному механізму здійснюється фізична передача зусиль від одного елемента до другого.

Соціальний механізм також є засобом передачі зусиль окремих важелів із метою спрямувати рух соціальних процесів та явищ у визначеному напрямку. Напрямок соціального руху (розвитку) визначається соціальною політикою відповідного рівня. Таким чином соціальний механізм регулювання призначений для реалізації у життя соціальної політики.

В структуру соціального механізму регулювання включаються заходи й засоби впливу на суб'єкти соціальних відносин із метою спрямувати їх дії на реалізацію визначених соціальних задач. Цей вплив чиниться через інтереси суб'єктів соціальних відносин.

У зв'язку з тим, що у суспільстві формуються та реалізуються соціально-економічні відносини нарізних рівнях (підприємство, регіон, галузь, держава), на кожному рівні функціонує свій окремий механізм. Механізми регулювання соціально-економічних відносин різних рівнів пов'язані між собою. Механізми нижчого рівня не можуть суперечити механізмам вищого рівня. Механізми всіх рівнів повинні охоплювати всі напрямки економічної та соціальної сфер відповідного рівня.

Соціально-економічні відносини, що пов'язані із сферою праці, охоплюють майже всі верстви населення. Людина до початку трудової діяльності повинна пройти підготовку, навчання і в цьому потрібна допомога суспільства. Після закінчення трудової діяльності за віком чи станом здоров'я людина також потребує соціальної підтримки, яка визначається трудовим внеском у загальну справу. У зв'язку з цим на державному рівні функціонує механізм соціального захисту працівника, який складається з трьох компонентів: інституційної; інструментальної; діяльної.

Інституційна компонента уявляє цілу систему соціальних інсти­тутів, що функціонують у різних галузях та сферах суспільства. Інститутами, що призначені організаційно захищати працівників найманої праці, є сукупність регулюючих норм. Це окремі галузі права (трудове право, господарське право тощо); тарифні угоди, колективні договори, контракти тощо.

Інструментальна компонента включає засоби здійснення соці­ального захисту. Це - система гарантій, зафіксованих домовленостей між суб'єктами власно трудових та соціально-трудових відносин, соціальний контроль, соціальні норми тощо.

Діяльна компонента - це практична діяльність у різних формах із виконання функцій соціального захисту: нормотворчість, організаційні заходи, переговори соціальних суб'єктів, аналіз фактичного стану захисту, просвітньо-роз'яснювальна робота, розгляд заяв трудящих, контрольні перевірки додержання та використання законів, рішень, домовленостей, норм тощо.

Важливим елементом системи регулювання соціально-трудових відносин є механізм соціального партнерства. У різних формах він функціонує на всіх рівнях. Сутність цього механізму полягає у проведенні переговорів представників держави, роботодавців та професійних спілок як захисників працівників найманої праці, находженні компромісу та прийнятті на цій основі більш-менш сприятливих рішень.

Механізм регулювання відносин, що реалізуються на виробництві, включає сукупність важелів, заходів й засобів, які призначені забезпечити сполучення економічних інтересів учасників виробничого процесу, а також таких, що чинять вплив на соціальні процеси у колективі та на кожного його члена. Тому важелі впливу на соціально-економічні відносини в трудовому колективі є елементом системи управління персоналом.

Зазначимо, що сучасна законодавча форма регулювання соціально-трудових відносин включає: Кодекс законів про працю, пенсійне законо­давство, закон про зайнятість,

На даний момент в Україні прийнята система міжнародних соціальних нормативів, індикаторів та стандартів.

Соціальні нормативи – це вимірник і критерій розподілу бюджетних коштів для задоволення певного рівня соціальних потреб населення в освіті, медицині, пенсійному забезпеченні, соціальному страхуванні, а також це мінімальний розмір заробітної плати, пенсій. Нормативи встановлюються урядом.

Соціальний індикатор – споживчий кошик. Мінімальний споживчий кошик застосовується для визначення нижньої границі малозабезпеченості, абсолютного числа бідних людей.

Соціальні стандарти – це показник який характеризує рівень життя (досягнутого і бажаного). Соціальні стандарти досягнутого дають уяву про матеріальні і соціальні блага для даної країни, для даного часу; бажаного - з точки зору рівня і якості життя населення в перспективі.