2.2. Інвестори та їх взаємодія в процесі інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність перерозподіляє у просторі і часі ресурси між окремими суб'єктами і об'єктами. Головним суб'єктом інвестиційної діяльності є інвестор. Розрізняють індивідуальних та інституціональних інвес­торів.

Індивідуальний інвестор — це окрема юридична чи фізична особа, що самостійно (без посередників) здійснює інвестиційну діяльність.

Інституціональний інвестор — це фінансовий посередник, що акумулює кошти індивіду­альних інвесторів і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність, як правило, на операціях з цінними папера­ми. До інституціональних інвесторів відносяться інвести­ційні фонди, пенсійні та взаємні фонди, банки, страхові ком­панії. Взаємодія інвесторів по­казана на рис 2.1.

Рис. 2.1. Інвестори і їх взаємодія в процесі інвестування

2.3. Учасники інвестиційної діяльності

Визначаючи цілі, напрями і обсяги інвестицій, інвестор для реалізації своїх намірів може залучати на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної дія­льності.

Професіонали ринку цінних паперів (брокери й ди­лери). Брокер — це агент чи посередник, який допома­гає інвесторам у торгівлі цінними паперами. Дилер — це особа, що сприяє торгівлі фінансовими активами шляхом створення запасів різних цінних паперів.

Фінансові брокери — юридичні особи, які виконують посередницькі функції під час купівлі-продажу цінних па­перів за рахунок і дорученням клієнта на основі договору комісії чи доручення.

Інвестиційні консультанти — юридичні або фізичні особи, які надають консультативні послуги під здійснення інвесторами інвестиційних операцій.

Інвестиційні компанії — це юридичні особи, які діють на ринку цінних паперів за власний рахунок.

Фінансові брокери, інвестиційні консультанти, інвести­ційні компанії та фонди здійснюють різні операції з цін­ними паперами. Багато компаній поєднують ці види діяль­ності. У світовій практиці для таких компаній існує термін — компанії з цінних паперів.

Інвестиційні фонди здійснюють випуск акцій з метою мобілізації грошових коштів інвесторів та їх вкладення від імені фонду в цінні папери, а також на депозитні рахунки та вклади.

Інвестиційний банк — це такий кредитно-фінансовий інститут, що спеціалізується на операціях з цінними папе­рами (випуску та розміщення) для залучення додаткових грошових коштів, а також для довгострокового кредитуван­ня своїх клієнтів, серед яких може бути і держава.

Комерційні банки здійснюють операції з цінними па­перами, виходять на інвестиційний ринок як емітенти (емітуючи, головним чином, облігації), посередники та інвестори, а також знаходять опосередковані шляхи участі в інвестицій­ній діяльності — через трастові компа­нії, кредитування інвестиційними компаніями і банками, співро­бітництво з брокерськими фірмами.

Література

1. Абрамов С.И. Инвестирование. - М.: Инфра-М, 2000. - 440 с.

2. Боди З. и др. Принципы инвестиций, 4-е издание. Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2002. – 984 с.

3. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наук. думка, 1998. – 402 с.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 березня 1991 р. № 1560-ХІІ (http://www.rada.gov.ua)

5. Мертенс А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. - К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997. - 416 с.