5.6. Менеджмент фінансів малого підприємства
Безліч завдань фінансового планування з певною часткою умовності можна розбити на дві підмножини: загальні і приватні. До загальних можуть бути віднесені завдання, що стосуються фінансової діяльності фірми в цілому, до приватних — фінансова діяльності підрозділів фірми. Згідно принципу системності приватні завдання повинні бути узгоджені (по цілях, ресурсах і інших параметрах) із завданнями загальними. Тому, якщо нас цікавлять, наприклад, приватні завдання фінансового менеджменту в рамках формування інвестиційного портфеля, то необхідно мати ясне уявлення також про те, які загальні завдання поставлені перед фінансовим менеджментом фірми в цілому [29, 50].
В умовах ринкових відносин виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану фірми, орієнтації у фінансових можливостях і перспективах (отримання банківського кредиту, залучення іноземних інвестицій), оцінки фінансового стану інших господарюючих суб'єктів. Рішенню цих питань служить фінансова стратегія фірми.
Фінансова стратегія — стратегія забезпечення фірми грошовими коштами — охоплює всі сторони її діяльності, зокрема оптимізацію основних і оборотних коштів, розподіл прибутку, безготівкові розрахунки, податкову і цінову політику, політику в області цінних паперів. Всесторонньо враховуючи фінансові можливості фірми, об'єктивно розглядаючи характер внутрішніх і зовнішніх чинників, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей фірми умовам, що склалися на ринку. Інакше фірма може збанкрутіти.
Таким чином, можна вважати, що основним для менеджменту фінансів фірми є завдання розробки ефективної фінансової стратегії розвитку в черговому прогнозному періоді, що визначає діяльність фірми (взаємовідношення з бюджетами всіх рівнів, використання доходу компанії, потреби у фінансових ресурсах і джерелах їх формування) на прогнозний період у вигляді фінансової частини плану фірми.
Оперативне фінансове планування полягає в складанні і виконання платіжного календаря. Платіжний календар — це фінансовий документ, в якому детально відображається оперативний грошовий оборот фірми. Оскільки весь оборот проходить через розрахункові, поточні, позикові, валютні і інші рахунки, то в платіжному календарі представлений рух грошових коштів по їх надходженню і використанню.
На підставі платіжного календаря контролюється витрачання засобів на невідкладні потреби. Це набуває особливого значення у разі виникнення фінансових труднощів.
Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає повне уявлення про стан платежів і розрахунків в аналізованому періоді.
Завдання по моніторингу фінансового стану.
Зовнішні і внутрішні чинники впливають на можливість і успішність реалізації намічених планів. Тому збір і аналіз інформації і про зовнішнє середовище діяльності (моніторинг зовнішніх чинників) і про поточний фінансовий стан (моніторинг внутрішніх чинників) є предметом повсякденної діяльності фінансового менеджменту фірми.
В основі контролю внутрішніх чинників полягає вирішення задачі з оцінкою поточного фінансового стану на певний момент і порівняння значень параметрів, що характеризують фінансову стійкість або платоспроможність фірми з їх плановими значеннями.
Завдання по оцінці фінансового стану фірми.
Оцінка фінансового стану фірми включає розрахунок показників фінансової діяльності фірми за минулі періоди і їх прогноз на основі тенденцій розвитку фінансів. Початковими даними для вирішення завдання є дані річної бухгалтерської звітності фірми, в яку включаються бухгалтерський баланс фірми, звіт про прибутки і збитки фірми, звіт про рух капіталу фірми, звіт про рух грошових коштів фірми.
Потрібно, по-перше, сформулювати причини негативних або сприятливих тенденцій в розвитку фірми і охарактеризувати позитивні і негативні моменти її поточного фінансового стану у вигляді текстового документа («Висновок про фінансову діяльність фірми за минулий період і тенденціях його розвитку»), по-друге, сформулювати рекомендації по подоланню негативних тенденцій в розвитку фірми і поліпшенню її поточного фінансового стану також у вигляді текстового документу («Рекомендації по поліпшенню фінансової діяльності фірми»).
Завдання по забезпеченню фінансової стійкості фірми.
Як суб'єкт господарської діяльності фірма взаємодіє у сфері фінансів з різними категоріями осіб і суб'єктів, яких з різних причин цікавлять поточний фінансовий стан фірми, тенденції його зміни і очікуваний фінансовий стан через той або інший проміжок часу.
Тому фінансова стійкість фірми має місце, якщо фірма в стані своєчасного і в передбаченому об'ємі виконати всі взяті на себе фінансові зобов'язання перед всіма суб'єктами (включаючи державу) протягом всього терміну дії укладених між ними договорів.
Принциповим чинником поняття фінансової стійкості фірми є присутність часового інтервалу, пов'язаного з термінами договорів, в яких одну сторону представляє фірма, а іншу — один з суб'єктів. Очевидно, що мова про збереження фінансової стійкості може йти для фірм, які, принаймні, подолали рубіж беззбиткової своєї діяльності.
Для того, щоб менеджерові обговорювати з передбачуваним опонентом питання про те, має або не має місце фінансова стійкість, необхідно домовиться про способи кількісного опису і вимірювання фінансів фірми. Головним змістом методики оцінки фінансової стійкості фірми є прогнозування динаміки змін її показників платоспроможності на заданий прогнозний період.
Завдання по формуванню раціонального інвестиційного портфеля.
Інвестиційний портфель - сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, що служать інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника. Головна мета формування раціонального інвестиційного портфеля полягає в досягненні найбільш оптимального поєднання між ризиком і доходом для інвестора. Досягнення цієї мети можливе при дотриманні певних принципів.
Під принципом поверненості розуміється максимально надійне розміщення активів, що забезпечує їх повернення в повному обсязі.
За принципом ліквідності загальна структура вкладень повинна бути така, щоб у будь-який час були в наявності ліквідні засоби або капітальні вкладення, що без зусиль обертаються в ліквідні. Іншими словами, фірма у будь-який момент часу повинна мати в наявності суму коштів, що забезпечує виплату страхувальникам, обумовлених договором сум в межах встановлених термінів.
Згідно принципу диверсифікації не повинно допускатися перевищення якого-небудь виду вкладень над іншими. Структура вкладень капіталу не повинна бути однобокою, не повинна допускатися регіональна концентрація капіталу. Необхідно уникати вкладень засобів у напрямі одного дебітора.
Відповідно до принципу прибутковості вкладень (або «принципу рентабельності») активи повинні приносити постійний і достатньо високий дохід з урахуванням ситуації на ринку капіталовкладень.
Менеджер фінансів фірми повинен забезпечувати високу рентабельність вкладень, що дозволяє зберегти реальну вартість вкладених засобів протягом часу інвестування, і у разі потреби мати можливість легко і швидко реалізувати розміщені активи. У цьому полягає суть вирішення задачі по формуванню раціонального інвестиційного портфеля фірми.
З погляду фінансового менеджменту, підприємства малого бізнесу можна розділити на дві категорії:
1) підприємства малого бізнесу, що входять в структуру об'єднань (холдинги, консорціуми і т.д.). У таких підприємств більше фінансових можливостей, тому що вони знаходяться "за широкою спиною" об'єднання;
2) підприємства малого бізнесу, що знаходяться в конкурентних умовах. У таких підприємств більша вірогідність настання фінансових ризиків, але і більше можливостей для маневру і свободи дій.
При достатньому зростанні кількості малих підприємств останнім часом спостерігається спад прибуткових підприємств малого бізнесу. Таке зниження може бути обумовлено рядом чинників:
- слабка підтримка малого підприємництва державою;
- неефективна система оподаткування;
- низькі об'єми інвестицій;
- обмежений доступ до фінансових ресурсів;
- труднощі при випуску цінних паперів;
- частина обороту коштів знаходиться "в тіні".
Малі підприємства в своїй роботі стикаються з різними проблемами і загрозами: можливість швидкого розорення, обмеженість зростання, невеликі ринки, брак оборотних коштів, висока конкуренція.
При управлінні фінансами на малому підприємстві може виникнути ряд чинників, здатних вплинути на ухвалені рішення: особливості структури капіталу; специфічна ієрархія ризиків; високі кредитні відсотки відсутність гарантій; спроби поглинути або розповсюдити вплив над підприємством. Звідси видно, що для успішної роботи будь-якого малого підприємства необхідна постановка фінансового менеджменту.
Організація фінансового менеджменту на підприємствах малого бізнесу пов'язана з подоланням конкурентних перешкод на ринку і отриманням прибутку, що є достатньо важливим чинником. Але для досягнення мети фінансового менеджменту необхідно додатково вирішити і ряд інших задач:
- оптимізувати грошові потоки;
- створити дієву систему планування;
- проводити фінансовий моніторинг і фінансовий контроль;
- створити систему обліку і звітності корисної для внутрішніх і зовнішніх користувачів.
В більшості випадків управління фінансами на малому підприємстві через невелику його чисельність здійснюється на рівні головного бухгалтера, який взаємодіє з керівництвом (адміністрацією, топ-менеджерами), а також з економістами і юристами, якщо такі є.
На даний момент існує три ефективні способи організації структури управління фінансами малого бізнесу:1) поєднання посад (наприклад, головний бухгалтер і фінансовий директор в одній особі). В даній ситуації знижуються витрати на зміст фінансової служби, але погіршується якість рішень, що ухвалюються; 2) створення окремого спеціального фінансового відділу або фінансової посади (фінансовий директор, фінансовий менеджер). Це обумовлює великі витрати, оскільки фахівці високого рівня в області фінансів коштують дорого, а мати малодосвідченого і некваліфікованого фахівця - собі дорожче. Можливість ефективного створіння такої структури є тільки у підприємств, що входять в структуру об'єднання підприємств.
Але у будь-якому випадку фінансовий фахівець малого підприємства повинен виконувати наступні функції:
- формувати і реалізовувати фінансову стратегію і політику підприємства;
- організовувати управлінський облік, оптимізувати витрати;
- постійно проводити фінансовий і управлінський аналіз;
- здійснювати фінансове планування (формувати оперативні плани, бюджети і брати участь в підготовці бізнес-планів);
- оптимізувати і управляти складом активів і пасивів, швидкістю обороту і порядку їх виникнення і погашення;
- проводити пошук ефективних способів фінансування бізнесу;
- розробляти заходи щодо збільшення прибутку, капіталізації, рентабельності, зниженню рівня оподаткування і витрат;
- організовувати заходи щодо контролю за збереженням фінансових ресурсів;
- оптимізувати і розробляти фінансові схеми по реалізації продукції, здійсненню платежів;
- брати участь в заходах щодо ризик-менеджменту;
- консультувати вищестояще керівництво і співробітників з фінансових питань.
Фінансова система малого підприємства як в середніх, так і в крупних підприємствах складається з двох систем - управляючої і керованої. Управляюча система є фінансовою службою або фінансовим фахівцем, який за допомогою механізмів і інструментів фінансового менеджменту, а також сучасних технічних засобів впливає на керовану систему. Сучасна управляюча система повинна працювати на інформаційних потоках, а для ефективної побудови управляючої системи необхідно мати широке коло інформації як внутрішньої, так і зовнішньої. У малого підприємства ресурси по придбанню інформації малі, але все-таки для ефективного управління ними не варто нехтувати, а тому слід використовувати всі можливі варіанти отримання необхідної інформації.
Під керованою системою розуміється сукупність фінансових ресурсів, їх оборот і відтворювання, а також відносини, що виникають в результаті цих процесів. Велика частина часу і зусиль в керованій системі малого підприємства віддається управлінню грошовими оборотами (див. рис. 5.5). Перше, з чого необхідно почати, упроваджуючи фінансове управління на малому підприємстві, - це провести поглиблений фінансовий аналіз. Фінансовий аналіз повинен ґрунтуватися на даних, отриманих за наслідками фінансового (бухгалтерського) обліку. При проведенні фінансового аналізу можуть виникнути проблеми організаційного характеру - бухгалтерський облік і склад звітності деяких малих підприємств відрізняється від бухгалтерського обліку і складу звітності середніх і крупних підприємств. Тому фінансовому фахівцю необхідно зуміти провести фінансовий аналіз на підставі наявних даних, а для цього може бути потрібно ряд коректувань.
Рис. 5.5. Механізм фінансового менеджменту малого підприємства
Фінансовий аналіз здійснюють з використанням наступних методів: вертикальний і горизонтальний аналіз, коефіцієнтний аналіз, аналіз чинників, порівняльний аналіз. На даному етапі необхідно визначити структуру і динаміку показників, оцінити рентабельність, ліквідність і платоспроможність, а також показники оборотності (ділової активності). На відміну від крупних підприємств в малому бізнесі показники різняться. Так, наприклад, значення показника ліквідності звичайно менше, а оборотності - більше, оскільки у зв'язку з малою чисельністю і високою оборотністю для малого підприємства характерно: висока продуктивність праці, високий рівень кредиторської заборгованості, низький рівень дебіторської заборгованості.
Після отримання даних фінансового аналізу переходять до розробки фінансової стратегії підприємства, яка повинна повністю спиратися на всю стратегію фірми. На основі фінансової стратегії організовується фінансова політика так, щоб забезпечувалася конкурентоспроможність підприємства.
Після формування стратегії і фінансової політики здійснюють фінансове планування. Воно може бути стратегічним, тактичним і оперативним. Стратегічне планування здійснюється у формі бізнес-плану, в якому розписуються всі аспекти комерційного підприємства. Період складання - від одного року до трьох років. В бізнес-плані повинні бути наступні розділи: маркетинговий, виробничий, організаційний і фінансовий. Бізнес-план використовується не тільки для залучення кредитів і позик, але і для внутрішнього контролю і управління. На малих підприємствах для внутрішньої мети він може бути спрощений і представлений у формі техніко-економічного обґрунтовування (ТЕО); тактичне планування реалізується у формі бюджетування.
Бюджетування - це складання річних бюджетів по місяцях. Базою для складання бюджету є бізнес-план. При підготовці річного бюджету формуються наступні види бюджетів: бюджет продажів, виробничий бюджет, бюджет запасів, бюджети витрат, бюджет інвестицій, кеш-флоу, прогнозний звіт про прибутки і збитки і прогнозний баланс.
Для малого підприємства, що не входить в об'єднання підприємств, необов'язкове розбиття по центрах фінансової відповідальності (ЦФВ) як в крупних і середніх підприємствах. А тому підприємство можна розглядати як єдиний ЦФВ, наприклад центр прибутку. Враховуючи, що процес бюджетування - трудомістка і дорога процедура, керівництву підприємства необхідно вибрати самий оптимальний план.
Вже в процесі здійснення процесу планування необхідно зрозуміти, яка буде структура активів і за рахунок яких джерел фінансуватиметься діяльність підприємства. При формуванні структури активів, які діляться на зовнішньо-обігові і поточні, необхідно враховувати наступні принципи: об'єм і структура активів формуються виходячи з майбутніх перспектив малого підприємства; об'єм і структура активів повинні відповідати потребам виробництва і збутовим потребам малого підприємства; активи повинні збільшувати швидкість обороту; необхідно вибирати найсучасніші і прогресивні види активів.
Слід підкреслити, що для малих підприємств найбільш характерна висока оборотність оборотних активів, що пов'язано з мобільністю даного бізнесу, а тому їх частка у всіх активах менше, ніж у середнього або крупного підприємства такого ж виду діяльності. Але у будь-якому випадку фінансовому фахівцю необхідно надавати увагу таким активам, як запаси, дебіторська заборгованість і грошові кошти. У свою чергу, джерела фінансування діяльності підприємства можуть бути самими різними:
- статутний капітал - це основне джерело власних засобів, яке формується спочатку при створенні організації;
- додатковий капітал - це приріст вартості основних фундацій при переоцінці, емісійний дохід і безвідплатно отримані грошові і матеріальні цінності;
- амортизаційні відрахування - окремий фінансовий ресурс, який разом з прибутком може використовуватися для розширеного фінансування.
У малого підприємства на відміну від крупного є можливість прискорити цей процес відповідно до чинного законодавства, застосувавши механізм прискореної амортизації. Чистий прибуток разом з амортизаційними відрахуваннями складає чистий дохід малого підприємства; кредити і позики - зовнішні джерела фінансування підприємства. Для малих підприємств дуже складно отримати кредит в банку або розмістити випуск емісійних цінних паперів. Але для малих підприємств при підтримці держави і суспільних організацій працює система допомоги малим підприємствам, по якій можна отримати пільговий кредит, оформити лізинг або венчурне фінансування. Також малі підприємства активно використовують в своїй роботі власників бізнесу, а також їх знайомих і рідних. При цьому відповідно до закону "Про бухгалтерський облік" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на малих підприємствах, дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несуть керівники малих підприємств. Малому підприємству рекомендується вести бухгалтерський облік із застосуванням наступних систем бухгалтерського обліку: загальноприйнята система бухгалтерського обліку; спрощена система бухгалтерського обліку; касовий метод обліку, в якому можна об'єднати бухгалтерський і управлінський облік.
На початкових етапах фінансового контролю на малому підприємстві необхідно проводити відповідні процедури, які допоможуть уникнути помилок, збоїв, втрат і умисних дій. Як приклад може виступати створення системи платіжних карток (платіжних реєстрів), в які вноситься інформація про майбутній платіж.
По-друге, контроль здійснюється у формі звірки наявних активів і зобов'язань з поточними показниками обліку, він здійснюється у формі інвентаризації і ревізійної перевірки.
По-третє, контроль повинен здійснюватися шляхом порівняння планових показників з фактичними. Як критичне відхилення може бути встановлено відхилення у розмірі 10%, але на багатьох підприємствах малого бізнесу це відхилення частіше за все знаходиться на рівні 20-30%. Якщо виявлено відхилення більше критичного, то повинно бути ухвалений рішення про аналітичну перевірку причин відхилення від плану.
Таким чином, постановка і організація фінансового менеджменту на підприємствах малого бізнесу, так само як і на крупних підприємствах, складні і трудомісткі. Основною задачею фінансового менеджера (фінансового директора) малого підприємства є формування, розподіл і використання грошових фундацій з метою ефективного виробництва і збуту, а також здійснення простого і розширеного відтворювання.
Процес фінансового менеджменту включає: аналіз фінансового стану, планування, облік, підготовка управлінської і фінансової звітності, а також контроль. На кожному етапі є свої особливості, обумовлені специфікою малого бізнесу. Фінансовому менеджеру необхідно бути обачним, оскільки фінансова стійкість малого підприємства не стабільна, мале підприємство може бути піддано агресивному нападу з боку конкурентів і компаній-поглиначів, а керівники малого бізнесу не завжди усвідомлюють небезпеку, що оточує фінанси малого підприємства.