5.2. Семінар як форма організації навчання

Семінар - це форма організації навчальної праці студентів. Він покликаний:

• формувати в студентів педагогічний світогляд, стійкий інтерес до педагогічної діяльності;

• озброювати вміннями: аналізувати педагогічні факти і явища, аргументовано відстоювати свої погляди й переконання;

• виробити здатність правильно реагувати на протилежні точки зору;

• розвивати ціннісні орієнтації, позитивні мотиви, установки на заняття вчительською працею.

Семінарське заняття дає студентам можливість розвивати продуктивне мислення, опанувати вміннями чітко й доказово виражати свої думки мовою конкретної науки, вести дискусію, діалог, опонувати. Для семінару характерний безпосередній контакт викладача й студента, атмосфера педагогічної взаємодії, співробітництва й співтворчості.

При підготовці й проведенні семінару завдання викладача полягає в тім, щоб ретельно продумати, спланувати, а потім організувати різні види пізнавальної діяльності: індивідуальну, групову й колективну, забезпечивши їхню взаємодію й спрямованість на розвиток можливостей і здатностей кожного студента, формування професійних якостей їхньої особистості.

Перевага семінару перед лекцією полягає в тім, що семінарські групи менше по складу, ніж лекційні потоки, вони дозволяють встановити контакт викладача з кожним студентом. Можливості прояву прямого і зворотного зв'язку викладача зі студентами, і між самими студентами, в обміні думками, судженнями, ідеями значно багатше, ніж на лекції. На семінарському занятті студент має можливість у ході виступу показати знання педагогічної літератури, уміння працювати з нею, виявити ступінь творчого, самостійного підходу до її аналізу й осмислювання значимості тих або інших положень педагогічної теорії для свого професійного росту.

При побудові й виборі методів роботи на семінарському занятті необхідно виходити з наступних завдань:

• освітньо-виховної значимості проблеми, винесеної на обговорення;

• необхідність поглиблення, розширення й закріплення знань, відпрацьовування понять, виявлення закономірностей педагогічної дійсності;

• можливість перевірки навичок і здібностей студентів до самостійної навчальної роботи;

• діагностика професійних властивостей і якостей особистості студентів, що виступають показниками їхнього професійно-індивідуального розвитку;

• оптимальне використання засобів, що забезпечують становлення індивідуальності, неповторності особистості майбутнього вчителя.

Методика проведення семінарів різноманітна й форми навчальної роботи в ході його різні. У вузівській практиці можна зустріти семінари розгорнутої бесіди, семінар-диспут, семінар з рішенням педагогічних завдань і контрольних робіт, семінар з елементами ділової гри або перегляду кінофільму з наступним обговоренням, семінар-діалог, семінар-дискусія, семінар-зустріч, семінар-конференція й ін.

5.3. Лабораторно-практичні заняття – форма організації навчання у вузі

Кожна форма організації навчального процесу несе на собі певне специфічне навантаження в розвитку індивідуальності особистості майбутнього фахівця, конкретизації функцій, ролі й змісти навчальної роботи в професійному становленні студентів. Призначення лабораторно-практичних занять полягає в тому, щоб розвити творчий потенціал особистості студентів, не тільки озброїти системою знань, умінь і навичок, але й навчити включатися у творчу діяльність і підключати до неї своїх майбутніх учнів. Тому в ході лабораторно-практичних занять необхідно враховувати два аспекти: одержання нової інформації й виявлення особистісного змісту навчальної інформації для студентів.

Головне завдання викладача полягає в тім, щоб допомогти в ході заняття кожному студентові побачити особисте значення піднесених знань, зробити так, щоб кожен побачив себе, своє «Я» у системі прийомів, форм і методів навчальної роботи. Важливо піклуватися про те, щоб включити студентів у ході лабораторно-практичного заняття в діяльність, що спонукує їх сумніватися, думати, шукати рішення, зпираючись на власний досвід, націлювати їх на відкриття й пошук власних варіантів.

Досвід показав, що доцільно практикувати таку організацію занять, що не знижуючи теоретичного рівня, створювала б умови для включення студентів у ситуації, що вимагають від них активних дій в обстановці професійного вибору. У кожному занятті повинні бути питання для теоретичного вивчення й практична частина.

Практична частина заняття припускає використання дискусій, замальовок, рольових і ділових ігор, імітаційно-рольового й комунікативного тренінгів. Використання цих методів допомагає студентам усвідомити не тільки пізнавальну, але й професійну функцію знань, що здобуваються, опанувати прийомами, що включають знання в механізм професійної орієнтації. Практична частина забезпечує умови для обстановки, у якій студент може бачити ту або іншу форму педагогічної роботи в дії.