3.5. Застосування мовних засобів

Кімо питань: термін \ (іиоіюму шміЛснні, ничпги гкі вживан­ні терм/ніг. (іііко/чкппншч прпфесіапаіі;\пв, причини внро-

Ділові документи відрізняються особливими засобами, що відповідають нормам загальнолітературної мови, які не пов'язані з особливостями різних специфічних стилів. Основною вимогою до мовних засобів є їх доступність широкому читачеві. Це загаль­новживані слова, терміни з різних галузей народного господарс­тва, значення яких зафіксоване у словнику, поруч з якими існу­ють також професіоналізми, що не мають відношення до вузько­го кола спеціалістів.

178

179

Термін у діловому мовленні

Термін — це слово в особливій функції: не лише назвати пред­мет чи поняття, а й дати їм точне визначення. Тому терміни вжи­ваються лише в деяких сферах мовлення (наука, публіцистика, техніка, діловодство тощо). Характеризуються вони великою точністю значення, відсутністю образних, експресивних, суб'єк­тивно-оцінювальних відтінків.

Терміни створюються засобами власної мови (діловодство), запозичуються (бартинг) або «конструюються» з власномовних і запозичених складників (фототелеграма).

Вживані у діловому стилі мовлення терміни підпорядковують­ся тим самим законам, що й в інших стилях: вони з'являються, уточнюються, розмежовуються із загальновживаними, близьки­ми за значенням словами, кодифікуються (тобто закріплюються в словнику), вибувають зі складу активних, переходячи в пасив (сьогодні цей процес актуалізується). Усе це ставить працівника сфери управління перед необхідністю змін у мові службової доку­ментації.

Змінність термінології діловодства пов'язують ще й з тим, що кожне управління, кожна галузь промисловості, торгівлі, культу­ри, науки, освіти послуговується своєю термінологією. До того ж діловий стиль обслуговує ще й виробництво. Ці складні, взає­мопов'язані стосунки й спричиняють строкатість термінології службових документів.

Вимоги до вживання термінів

1. Вживати термін треба лише у формі, зафіксованій у словни­ку. Так, якщо у словнику зафіксоване слово «діловодство», то слід користуватися тільки ним, уникаючи інших форм, таких як «діло-ведення», «справоведення» тощо. Поява таких нестандартних тер­мінів у діловодстві пояснюється насамперед обставинами підго­товки документа: укладанням нашвидкоруч, часом навіть без чернетки, вузьким колом людей-непрофесіоналів.

2. Застосовувати термін треба з одним значенням, закріпле­ним за ним у словнику. Так, терміном «циркуляр» позначають розпорядження, яке повинні виконувати всі підвідомчі установи та підприємства. Це означає, що циркуляр — це лише директив­ний лист, а не лист будь-якого типу.

Загальне правило тут, як і скрізь, одне: економічний термін повинен вживатися в тому значенні, в якому його застосовують економісти, технічний — у тому, в якому його використовують інженери, і так далі. Визначення термінів зафіксовані в держав­них стандартах, а також у спеціальних довідниках. Особливої ува­ги заслуговують терміни, які вживаються у двох або кількох галу­зях з неоднаковим значенням, а також багатозначні терміни. Так кілька значень має термін «справа»:

а) класифікаційне поняття, вживане для позначення сукуп­ ності документів (або одного документа), які стосуються певного напряму або питання діяльності установи, вміще­ них в окрему обкладинку (папку, теку);

б) одиниця зберігання текстових документів в архіві;

в) різновид справи, який становить цілісне за змістом і послі­ довне ведення одного питання (судова справа).

3. Суворо дотримуватися правил утворення від терміна похід­них форм, засвідчених у словниках чи довідниках. Як написати: підписання акту чи акта? Зі словника довідуємося, що загальнов­живане слово (дія) має закінчення -у, а термін діловодства (доку­мент) -а. Ще дізнаємося, що від терміна «акт» можна утворити ді­єслово (актувати), пасивну форму дієслова (актуватися), дієп­рикметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Слів активування, активація в цьому ряду немає, отже, і користуван­ня ними — помилка.

4. Не вводити у процесі укладання документа в обіг слова, ут­ворені кимось похапцем, на заміщення наявних у словнику, але рідко вживаних, кодифікованих термінів. Наприклад, існують терміни «позаштатний фонд» і «несписочний фонд», проте дехто, порушуючи норму, вживає неправильний, некодифікований вис­лів «безлюдний фонд».

Якщо пам'ять не підказує укладачеві документа потрібного терміна, не слід відразу ж створювати свій, оскільки його дове­деться потім тлумачити усно або у пояснювальній записці. Такі «новотворення» викликають плутанину, нечіткість, призводять до зайвого листування — роз'яснення «темних місць» одержано­го документа.

5. Уникати неоднозначного тлумачення терміна тим, хто пи­ сав діловий лист, і тим, хто його одержав, що виникає і внаслідок нечіткої диференціації терміна, його вживання у спрощеній формі,

180

181

недосить зрозумілого контексту (найближчого словесного ото­чення), котре не дає змоги встановити, у якому саме значенні вжито термін.

Наприклад, слово вага вживається як складовий компонент термінів у багатьох галузях, тому без уточнюючого означення йо­го не можна вживати в документі. Так, у механіці є вага одинична корисна (таких термінів немає в машинознавстві); у машиноз­навстві є вага насипна, зведена, робоча, службова, середня, зчіпна (цих термінів немає ні в механіці, ні в хімії); у хімії натомість є ва­га постійна, сполучна, часткова (її немає у фізиці). Цей перелік можна продовжити.

6. Вибирати лише кодифіковані терміни. У термінології бага­тьох галузей науки існують терміни-дублети (нові й старі, власно-мовні й запозичені — для позначення одного поняття), терміни -неологізми (нові, маловідомі), терміни, які вживає лише певна, досить вузька за складом наукова школа.

Вибираючи потрібний термін для ділового документа, слід орієнтуватися на вже кодифікований для цієї термінологічної системи, зафіксований у словнику, часто вживаний не лише у пи­семному, айв усному спілкуванні.

Використання професіоналізмів

Професіоналізми — це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної (рідше — соціальної) групи людей, поставле­них в особливі умови життя та праці.

Виникають професіоналізми удвох випадках: коли та чи інша спеціальність або вид занять не мають розвиненої термінології (це, наприклад, полювання, рибальство, різні ігри тощо) або як розмовні неофіційні замінники наявних у певній галузі термінів. Остання група велика й досить активно поповнюється. Такі про­фесіоналізми переважно загальнозрозумілі, а часто й загальнов­живані, проте вони не належать до літературної мови (наприклад, пересадка замість трансплантація, вушник замість отоларинголог тощо).

Професійний жаргон — це теж замінники термінів, але слова або зіпсовані, скалічені, або знижені, а то й просто непристойні. Вживаються в повсякденному мовленні багатьох працівників підприємств, організацій, установ. Доки вони побутують лише

182

в усному мовленні й не виходять за межі вузького кола мовців — шкода від них невелика: псується мова тільки тих людей, які вжи­вають такі «професіоналізми» в усіх випадках життя, а не в окре­мих ситуаціях.

Професіоналізми-жаргонізми засмічують мову ділових папе­рів, ускладнюють спілкування й знижують загальний рівень мов­ної культури документів.

Нові професіоналізми-жаргонізми постійно творяться за до­помогою префіксів, суфіксів та словоскладання (в межах колек­тиву, підприємства, відомства). Серед твірних префіксів найпо-пулярніші до- {доукомплектувати, дообстежити, дооформити, дообладнати), нед<о-(недопромисел, недовнесок, недополив), за- (за-лозунгувати, запроцентувати), над- (надплановий); серед суфіксів особливо продуктивні -ість (плинність, стрибучість, бойови-тість), -аж (типаж, листаж), -ція (маршрутизація, декваліфіка­ція) та ін.

Для утворення нових слів, професіоналізмів-жаргонізмів час­тини слів, широко використовуються основи слів та цілі слова. З'являються словосполучення і слова досі не відомі в літератур­ній мові, наприклад: маловісна корова («корова некондиційної ва­ги»), тонно-кілометр-брутто (поєднані непоєднувальні слова) тощо. Сюди ж можна віднести неграмотні скорочення слів. Коли в тексті документа зустрічається кілька таких слів, складається враження, що весь він написаний не українською мовою, а «ру­баним» жаргоном (ветогляд, облтранс, райветлікарня, санепід-станція, молзавод та ін.).

Терміни визначаються своєю емоційною нейтральністю, від­сутністю образності. Професіоналізми-жаргонізми, навпаки, зберігають емоційність (часто іронічну або негативні образли­ву), іноді виразно передають якийсь образ: проектувати з чисто­го місця, екстраполювати стелю (жаргон проектувальників); де­бет кредит обганяє, липовий баланс, заморозити рахунки, збити в купу рахунок (бухгалтерський жаргон).

Причини впровадження суржику

Деякі документи пишуться відразу трьома мовами: загально­народною українською, професійною й почасти російською — в тих місцях тексту, де автор документа не знаходить українських

183

аналогів російських слів. Це і є суржик («пшениця, в якій є трохи жита, а решта — кукіль, сажка і дикий мак»).

Споконвіку слова переходили з однієї мови до іншої, збагачу­ючи її. Запозичення вважається правомірним, коли з'являється нове поняття й разом з ним нова, іншомовна назва, а також тоді, коли іншомовне слово має дещо інше значення, ніж близьке до нього, але тотожне з ним, власномовне. Коли ж слово з таким са­мим значенням є в українській мові, запозичення стає неправо­мірним. Наприклад, немає підстав уживати русизми справка (є довідка), рішити (є вирішити), умісний (є доречний), появитися (є з'явитися), міроприємство (є захід), слідуючий (є наступний), свод-ка (є зведення), вопрос (є питання), ошибка (є помилка) тощо [106].

Суржик з'являється, якщо документ пишеться похапцем, а його автор не досить добре володіє українською мовою й не має часу користуватися словником. Часто трапляються помилки че­рез збіг у вимові українських та російських слів, що мають різні значення.

На жаль, у внутрішній поточній кореспонденції, яка не вихо­дить за межі підприємства, мішанина слів двох мов зустрічається досить часто (вважається, що «вдома» можна розмовляти й писа­ти всіма відомими мовами відразу: і російською, і українською, і літературною, і нелітературною, а сьогодні ще й іноземною, проте необхідно боротися за культуру мовлення, а ділових папе­рів — особливо.