Двосторонній характер процесу навчання.
Навчання часто визначають як передачу учням певних знань, умінь і навичок. Дійсно, до навчання в учня немає певних знань і умінь, після навчання вони з’являються. Звідки? Від учителя, який володіє ними і передає їх учневі. Але ж знання, уміння та навички, як і сприймання, уявлення, прийоми мислення, – не фізичні предмети, які можна передати з рук у руки, чи "перелити" з голови в голову. Їх неможливо отримати в готовому вигляді. Вчитель не може "передати" учню те чи інше поняття або уміння, але він може організувати діяльність учня з його засвоєння: поставити учня в активну позицію людини, яка засвоює знання, уміння та навички, і створити необхідні для цього умови. Дидактична сутність навчання полягає в тому, що воно відбувається у постійній взаємодії двох діяльностей (складається з двох взаємопов’язаних процесів): викладання і учіння. Діяльність вчителя з організації учіння називають викладанням. Викладає педагог, учитель, особа, яка передає, навчає, допомагає комусь опанувати певний зміст, способи діяльності тощо. Слово "викладати" має два значення:
- розповідає, передає знання;
- організовує навчання.
Викладання включає в себе такі структурні компоненти:
- планування;
- організація;
- стимулювання уваги учнів;
- контроль;
- аналіз результатів навчання;
- внесення коректив в організацію викладання.
Діяльність учня, спрямовану на засвоєння певних знань, умінь і навичок, називають учінням. В основу характеристики процесу учіння покладена ідея діяльнісного підходу Л.С.Виготського): розвиток людини здійснюється через предметну діяльність. Існує два типові варіанти навчальної діяльності учня:
1.Навчальна діяльність під керівництвом учителя.
2.Учіння у ході самостійної роботи.
За допомогою різних методів і засобів, учитель спеціальним чином організовує взаємодію учнів з дидактично підготовленим змістом.
Отже, функція вчителя полягає не лише у викладанні необхідного для засвоєння змісту (стрілка 1), але й у створенні умов для власної діяльності учня – учіння: організації й керуванні пізнавальною діяльністю учня, контролюванні й оцінюванні її результатів (стрілка 2). Навчальний матеріал засвоюється учнем не шляхом сприймання і закріплення у пам’яті, а лише внаслідок активних дій, спрямованих на його опанування (стрілка 3). Зміст може бути повноцінно (а не формально) засвоєний лише на основі його співвіднесення з тим, що вже відомо учневі (стрілка 4), і лише тією мірою, якою він включений в активну діяльність учня (стрілка 3) (рис. 1).
УЧИТЕЛЬ
УЧЕНЬ
2
3
Зміст
освіти
1
4
Рис. 1 Двосторонній характер процесу навчання
Таким чином, відношення "вчитель – учень" у навчанні не може бути зведене до відношення "передавач – приймач". Необхідна активність обох учасників процесу, їхня взаємодія. Тому процес навчання слід також розуміти як динамічну взаємодію (співробітництво, партнерство) учителя та учнів, у ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку і всебічної вихованості особистості.