4. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів ха­рактеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності.

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему пев­них показників, які відображають їх об'єктивні знан­ня, уміння та навички.

Оцінювання знань (за Фіцулою) - це визначення й вираження в умовних одини­цях (балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм.

Оцінка складається з двох компонентів – числового балу, який фіксує результат перевірки знань, умінь та навичок школярів, і оціночного судження, що характеризує якість роботи учнів, їх ставлення до навчання, старанність. Виставляючи бал вчитель повинен його обгрунтувати: аналізувати виявлені знання за формою, змістом, обсягом, з погляду правильності та виразності мовлення. Важливе значеня мають вказівки про прогалини та помилки в знанях учнів і рекомендації щодо їх виправлення.

Оцінюючи знання, вміння і навички учнів, керуються певними показниками.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів враховують:

• характеристики відповіді: правильність, цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість;

• якість знань: осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

• сформованість загальнонавчальних і предметних умінь та навичок;

• рівень володіння розумовими операціями: аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, класифікацією, узагальненням тощо;

• розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, перевіряти їх);

• самостійність оцінних суджень.

На основі цих показників виділяють чотири рівні навчальних досягнень учнів.

Початковий рівень: відповідь учня фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Середній рівень: учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний виконувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Достатній рівень: учень знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй бракує власних суджень.

Високий рівень: знання є глибокими, міцними, узагальненими, системними. Учень уміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, може самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Зазначеним рівням відповідають критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою.

Рівні і загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початковий	1	Учень може розрізнити об’єкт вивчення і відтворити деякі його елементи
	2	Учень фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення, виявляє здатність елементарно викласти думку
	3	Учень відтворює менш як половину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання
ІІ. Середній	4	Учень з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію.
	5	Учень розуміє основний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
	6	Учень виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. З допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком
ІІІ. Достатній	7	Учень правильно, логічно відтворює навальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії
	8	Знання учня є достатньо повними, він застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв’язки і залежність між явищами, фактами, роботи висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна. Логічна, обґрунтована, хоч і з деякими неточностями
	9	Учень досить добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації
IV. Високий	10	Учень має глибокі і міцні знання. Здатний використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки. При цьому він може припускатися незначних огріхів в аргументації думки тощо
	11	Учень на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв’язувати проблеми
	12	Учень має системні глибокі знання в обсязі вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал. Самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення

На виставлення оцінки не повинні впливати "ефекти суб'єктивізму": сукупності — учень має високі оцінки з багатьох предметів, і вчителеві "незручно" виставля­ти нижчу, або навпаки, особливо коли йдеться про під­сумкові оцінки; контрасту — клас слабенький, а один учень дещо вирізняється рівнем знань, і йому нерідко виставляють завищені оцінки; соціального стану — бу­ває, на оцінці позначається те, дитина яких батьків від­повідала; ідеалу — вчителі подекуди керуються прин­ципом, що "математику один Господь знає на п’ятірку, вчитель — на четвірку, а прості смертні — тільки на нижчі оцінки"; голосу — роздратованість надто голос­ною чи тихою відповіддю учня; очікування — вчитель сподівався на кращу чи гіршу відповідь; надмірної по­блажливості чи суворості та ін. Такі суб'єктивні момен­ти перешкоджають об'єктивному оцінюванню знань, умінь та навичок учнів.

У початковій школі, як і в середній та старшій школі існує 12 бальна шкала оцінювання. “Розуміння дитиною оцінки “як бала”, писав дитячий психолог Д.Б.Ельконін, вимагає високого рівня самооцінки, а це відбувається не зразу”. Тому в першому класі оцінка як бал не виставляється. Вчителі широко використовують оціночне судження, мета якого розкрити позитивні сторони відповіді дитини і вказати на недоліки, навчити дітей об’єктивно оцінювати свої знання.

Слід пам’ятати, що оцінювати треба конкретні дії учня, а не його особистість, наприклад, я твоєю роботою задоволена (незадоволена), ніж тобою задоволена (незадоволена). Доцільно порівнювати роботу учня з тим, як він працював раніше, наприклад, ти сьогодні набагато краще написав словниковий диктант: допустив тільки 3 помилки, слова написані охайніше ніж вчора.

Деякі вчителі 1 класу, замість оцінки (бала) вводять інші знаки, наприклад, різнокольорові кружечки. Чи добре це впливає на психічний стан першокласників? Ні, тому що, якщо дитина отримує знак свого успіха – вона радіє, неуспіха – засмучується, часто не розуміючи чому так трапилося. Правильно використовувати знаки при позитивних результатах роботи учня. В іншому випадку слід використовувати оціночне судження.

У 2-4 класах виставляється оцінка - бал. В.О.Сухомлинський писав: “Головне, що на мій погляд, вимагається від оцінки (бала) в початковій школі – це її оптимістичний, життєрадісний початок”.