Форми і методи контролю навчання.

Контроль за навчальною діяльністю може здійснюватися різ­ними методами і в різних формах. У шкільній практиці застосо­вують такі методи, як щоденне спостереження за навчальною ді­яльністю учнів, усна, письмова, графічна, практична перевірка і тести успішності. Організаційними формами контролю є індиві­дуальна і фронтальна перевірка під час навчання, індивідуальні і фронтальні заліки після вивчення певної теми чи розділу програ­ми, перевідні та випускні екзамени.

Щоденне спостереження за навчальною діяльністю учнів до­зволяє учителеві скласти уявлення про те, як вони поводять себе на уроках, як сприймають навчальний матеріал, в якій мірі вияв­ляють уважність, самостійність і кмітливість, які їх пізнавальні інтереси і нахили, здібності. Результати таких спостережень не оці­нюють і не фіксують в офіційних документах, проте вони важливі для своєчасної корекції навчання, попередження неуспішності.

Усне опитування - один з найпоширеніших методів перевірки знань учнів. Сутність цього методу полягає в постановці пе­ред учнями запитань за змістом вивченого матеріалу й оціню­ванні якості та повноти їхніх відповідей.

Бесіда, виявляючи знання учня, одночасно допомагає розви­вати його логічне мислення, уміння висловлювати свої думки. Її використання сприяє також повторенню, узагальненню і система­тизації вивченого раніше матеріалу. Метод усного контролю можна використовувати для перевірки знань з будь-якого навчального предмета. Усний контроль вимагає значних витрат навчального часу, що не дає можливості перевірити багатьох учнів (протягом уроку можна перевірити знання лише 3-6 учнів). Тому на уроках застосовують різні модифікації цього методу: фронтальне, ущільнене опитування і поурочний бал.

Під час фронтального опитування учитель ставить перед учня­ми всього класу серію запитань, які вимагають короткої відпові­ді. Це дозволяє охопити й активізувати всіх учнів, але дає поверхове уявлення про якість знань.

Ущільнене опитування полягає в тому, що вчитель викликає одного учня для усної відповіді, а 4-5 учням пропонує дати пись­мові відповіді на поставлені запитання.

Поурочний бал виставляється учням за знання, які вони демон­струють протягом уроку. Це дозволяє підтримувати пізнавальну активність учнів протягом усього уроку.

Суттєвий недолік усної перевірки полягає в тому, що на оцін­ку впливає чимало сторонніх факторів, знижуючи її об'єктивність:

• ефект контрасту (відповідь учня оцінюється у порівнянні з відпо­відями однокласників);

• попередня інформація про успішність учня (відмінникам оцінки часто завищують, «трієчникам» - занижу­ють);

• темп відповіді (більш швидкий темп оцінюють вище). Вра­ховуючи це, усну перевірку слід поєднувати з іншими методами.

Учитель заздалегідь повинен підготувати контрольні запитан­ня для усної перевірки. Їх характер залежить від етапу навчання і змісту навчального матеріалу. Найпоширенішими є запитання типу: «розказати», «назвати», «сказати», «перелічити». Вони ви­магають від учня відтворення вивченого напам'ять і менше мобі­лізують мислення. Проте перевірка має виявляти насамперед ло­гіку мислення учня, розуміння суті навчального матеріалу, а не механічне його запам'ятовування. Тому, доцільно ставити запи­тання, які б вимагали від учнів порівняння різних явищ і процесів; установлен­ня взаємозв'язків між явищами, процесами, подіями; підведення конкретного під загальне; пояснення причин, доведення пе­вних закономірностей явищ і процесів тощо. Такі запитання дають змогу перевірити рівень розуміння учнями навчального матеріалу, активізують їх мислення.

Важливою дидактичною вимогою до перевірки знань є чіткість і зрозумілість формулювання запитань. Стилістична неохайність або багатозначність запитань утруднюють відповідь на них.

Письмовий контроль знань і умінь здійснюють за допомогою письмових робіт (твори, перекази, диктанти, контрольні роботи з математики, реферати). Його можна застосовувати для переві­рки знань з усіх навчальних предметів. Він дозволяє виявити умін­ня логічно, послідовно викладати матеріал, висловлювати свої письмово дум­ки. Особливо цінною рисою письмової перевірки є її економність у часі: вчитель перевіряє відразу знання всіх учнів класу.

Однак цей метод контролю успішності теж має свої недоліки.

Перший з них - недостатня об'єктивність письмових контро­льних робіт. Загальновідомо, що різні вчителі часто за ту ж саму роботу ставлять різні оцінки. А оцінка, отримана за письмову роботу сьогодні, нерідко відрізняється від оцінки, поставленої за таку ж роботу наступного тижня.

На об'єктивність оцінювання письмової роботи впливає також середній рівень успішності учнів у класі. У різних класах вчителі вдаються до різних критеріїв оцінювання, у зв'язку з чим оцінка пись­мової роботи залежить не стільки від фактичного рівня знань учня, скільки від його належності до того чи іншого класу.

Перед письмовою контрольною роботою вчитель повинен дати стислий інструктаж про порядок її проведення. Необхідно попередити учнів, скільки часу відведено на роботу, а також по­радити їм пропускати непосильні завдання і не затримуватись з відповіддю на інші питання. Для учнів, які закінчують контроль­ну роботу раніше за інших, слід передбачити додаткові завдання.

Графічну перевірку здійснюють в початкових класах на уроках математики, природознавства. Вона має ряд переваг перед словес­ною (усною і письмовою) перевіркою: викликає інтерес в учнів; заощаджує час (часто за допомогою нескладної схеми можна по­казати те, що потребує поширеного пояснення); виявляє вміння учнів узагальнювати, систематизувати, класифікувати вивчений матеріал, сприяє розвитку їх абстрактного мислення.

Форми графічної перевірки знань можуть бути різноманітні: складання таблиць, схем, робоота з контурною картою.

Метод практичного контролю дає можливість перевірити вмін­ня учнів застосовувати набуті знання на практиці.