2. Зв’язок дидактики з окремими методиками.

Довгий час дидактика була єдиною педагогічною наукою, яка вивчала теорію і методику навчання. Проте з часом вона стала не в змозі розкривати специфіку викладання кожного навчального предмета (математики, фізики, історії тощо). Це привело до того, що з дидактики стали виокремлюватися певні методики. За дидактикою залишилася розробка загальнотеоретичних основ процесу навчання, закономірності навчання з різних предметів. Методики, спираючись на теоретичні ідеї дидактики, досліджують організацію навчання з окремих навчальних предметів. Але методики і дидактики мають спільний об’єкт наукового дослідження – процес навчання.

Дидактика і методики розвиваються в тісному взаємозв’язку між собою. Ця взаємодія має свої особливості. Так, дидактика співвідноситься до методики як теорія до практики. Крім того, вони співвідносяться одна до одної як теорія до теорії, як дві взаємодіючі системи теоретичних знань в галузі педагогіки.

Опановуючи професію вчителя, ви знайомитесь з методикою викладання математики, природознавства, української мови та ін.

3. Основні поняття дидактики: освіта, навчання, самоосвіта, принципи навчання, методи, засоби і форми організації навчання.

Дидактика як галузь педагогіки оперує своїми поняттями. Важливими серед них є освіта, навчання, самоосвіта, принципи навчання, методи, засоби і форми організації навчання.

Освіта – це результат навчання, обсяг засвоєних учнем систематизованих знань, умінь, навичок, способів мислення. Освіченою прийнято вважати людину, яка опанувала певний обсяг знань і, крім того, набула звички логічно мислити.

Результатом навчання в початковій школі є початкова освіта. Результатом 9 років навчання є основна загальна середня освіта, 11 – повна загальна середня освіта. Згідно з Конституцією України (стаття 53) повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Самоосвіта – це систематична пізнавальна діяльність, яка спрямована на задоволення потреби у знаннях. Шляхи отримання освіти: читання літератури, заслуховування спеціальних радіопередач, перегляд спеціальних телепередач, робота в Інтернеті тощо. Завдання вчителя полягають у тому, щоб навчити учнів самостійно здобувати знання.

Навчання – це цілеспрямована взаємодія вчителя і учня, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички. Слід розуміти процес навчання не як механічний процес передачі знань. Важливо, щоб учні активно включалися в цей процес. Ще Паскаль говорив, що "учень – це не посудина, яку треба наповнити, а факел, котрий треба запалити”.

Принципи навчання – це система дидактичних вимог, дотримуючись яких можна забезпечити ефективність процесу навчання. Наприклад: принцип наочності, доступності, врахування вікових та індивідуальних особливостей та ін. Принципи навчання спираються на наукові закономірності та передовий педагогічний досвід.

Методи навчання – це способи взаємодії вчителя та учнів з метою оволодіння учнями знаннями, уміннями та навичками, з метою їх виховання та розвитку у процесі навчання. Наприклад: метод пояснення, бесіди та ін. Метод навчання завжди передбачає спонукаючу діяльність вчителя, яка залучає учня до пізнавальної діяльності. Наприклад, метод пояснення спонукає слухати та обмірковувати.

Засоби навчання – це матеріальні та духовні цінності, які використовує вчитель в практичній роботі з учнями. Наприклад: слово вчителя, підручники, навчальні посібники, довідкова література, ТЗН та ін.

Форми організації навчання – це спеціально організована діяльність учителя та учнів, яка проходить в установленому порядку й у відповідному режимі. Наприклад: урок, лекція, семінарське заняття, практичне заняття та ін.

4. Проблеми та завдання дидактики на сучасному етапі розвитку педагогічної науки.

Докорінна зміна цілей освіти переорієнтовує процес навчання на особистість дитини – його гуманізацію, загальнорозвивальний характер. Дидактика початкової школи має активно сприяти формуванню в учителів педагогічного мислення, визначити шляхи досягнення гуманістичних цілей національної освіти з урахуванням можливостей різних педагогічних технологій, здобутків вітчизняної і світової педагогіки.

У зв’язку з цим актуальною стає розробка теоретико-методологічних основ сучасної дидактики, особливо цілей освіти: визначення головних напрямів і засобів найповнішого задоволення освітніх потреб усіх громадян, прогнозування розвитку освіти.

Для всіх ступенів освіти на часі стає розробка теоретичних основ її неперервності. Наступність і послідовність вимог суспільства до кожного ступеня (дошкільна, загальна, професійно-технічна, вища та післядипломна освіта) вимагають розробки державних стандартів, оцінки її якості та управління освітою.

Зміна цілей і цінностей в освіті потребує істотного оновлення її змісту. Зміна цілей початкової освіти має відображатися передусім у нових навчальних програмах, посібниках і підручниках.

Навчальна діяльність має бути змістовною і особистісно-значущою для дитини. Сьогодні дидакти шукають такі засоби, які б допомагали усім дітям фундаментально засвоїти програму початкової школи, набути вмінь самостійно вчитися, сприяли б їхньому розвиткові.

Донедавна зміст початкової освіти визначався переважно у формі предметів. Сьогодні важливо поєднати предметну основу навчання з інтеграцією і диференціацією змісту. А для цього, зокрема, треба подбати про добір матеріалу для інтегрованих курсів.

Необхідно забезпечити належну соціалізацію дітей, світоглядну функцію освіти.

Актуальною, незважаючи на значний доробок у психології, лишається проблема взаємозв’язку навчання і розвитку. Стосовно початкової школи вона передбачає своєчасність і повноту педагогічних впливів на розвиток пізнавальних здібностей та інтересів учнів.

Розвивальне навчання ґрунтується на активній позиції учнів, їхній пізнавальній самостійності. Важливими сьогодні є дослідження таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи.

Щоб з об’єкта педагогічної дії учень став суб’єктом, який з особистою готовністю включається у навчання, важливо сформувати в нього позитивну мотивацію учіння. Особливо сприятливими для посилення мотивації учіння є ситуація вільного вибору, а також наявність різних за складністю завдань.

Щоб досягти гарантованого засвоєння курсу початкової школи всіма учнями без їх психічного і фізичного перевантаження, треба максимально враховувати індивідуальні відмінності дітей на всіх рівнях організації навчального процесу. Тому проблема диференціації навчання потребує диференціювання завдань, їх постановки, контролю, керівництва класом в умовах диференційованого навчання тощо.

Сучасна початкова школа шукає гнучкі форми організації навчання та ефективні методи та прийоми навчання. Актуальними є пошуки такої структури уроків, яка відповідала б особливостям інтегрованих курсів, урокам з ігровим сюжетом, урокам-змаганням тощо.

Гуманізація відносин учителя з учнями, задоволення потреб дітей у спілкуванні та співпраці мають привести до певної системи поєднання індивідуальних, групових і фронтальних видів роботи.

Інформатизація освіти в Україні вимагає розробки науково-педагогічних основ навчальних програм з комп’ютерною підтримкою. Для початкової школи актуальною є розробка розвивальних та ігрових дидактичних матеріалів для роботи в комп’ютерних класах.