5. Методи навчання за характером пізнаваль­ної діяльності та активності учнів.

Відповідно до характеру пізнавальної діяльності учнів у про­цесі засвоєння різних компонентів змісту освіти виділяють методи навчання:

• пояснювально-ілюстративний;

• репродук­тивний;

• проблемний виклад;

• частково-пошуковий (евристич­ний);

• дослідницький.

Дещо умовно їх можна поділити на дві групи: репродуктивну (1 і 2 метод), які забезпечують засвоєння учнями готових знань і відтворюють вже відомі їм способи діяльності, та продуктивну (4 і 5 метод), які мають ту особливість, що учні в процесі творчої діяльності відкривають суб’єктивно нові для них знання. Проблемний виклад належить до проміжної гру­пи, тому що він однаковою мірою передбачає як засвоєння гото­вої інформації, так і елементи творчої діяльності учнів.

Пояснювально-ілюстративний метод

Вчитель, користую­чись різними засобами, повідомляє спеціально підготовлену, си­стематизовану інформацію, а учні сприймають її, осмислюють і фіксують у пам'яті. Для повідомлення нової інформації вчитель може скористатися усним викладом (розповідь, лекція, пояснення),текстами (підручник, посібники), наочними засобами (картини, таблиці, схеми, кінофільми, телебачення, комп'ютери, натураль­ні об'єкти в класі і під час екскурсій), практичним показом спосо­бів діяльності (демонстрація способів роботи на верстаті, зразків відмінювання, способу розв'язання задачі, доведення теореми, складання плану, анотації тощо).

Перевагами пояснювально-ілюстративного методу є те, що учні слухають, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію з раніше засвоєною і запам’ятовують.

Він дозволяє за короткий термін повідомити учням значний обсяг навчальної інформації.

Водночас цей метод має суттєві обмеження: діяльність учнів зводиться в основному до запам'ятовування і відтворення інфор­мації, яку в готовому вигляді повідомляє учитель, тому мало роз­вивається творче мислення і пізнавальні вміння учнів.

Репродуктивний метод

Учитель за допомогою завдань організо­вує відтворення учнями продемонстрованих їм способів діяльно­сті. Він ставить завдання, виконуючи які, учні розв'язують подіб­ні задачі, відмінюють дієслова за зразком, складають плани, тощо.

Він забез­печує формування знань, навичок і умінь, але не гарантує розвитку творчих здібностей учнів.

Проблемний виклад навчального матеріалу

Вчитель ста­вить проблему і сам її розв'язує, демонструючи шлях наукового мислення і пошукової діяльності. Вчитель не лише повідомляє кінцеві висновки науки, які невідомо звідки взялися, але й пока­зує «ембріологію знань», тобто розкриває учням шлях їх відкрит­тя, демонструє зразок наукового пізнання, дає можливість учням спостерігати за діалектичним рухом думки до істини, робить їх співучасниками наукового пошуку.

Учні не лише сприймають, осмислюють і запам'ятовують готові наукові висновки, але й стежать за логікою доведень, за думкою вчи­теля, контролюють правдоподібність запропонованих ним гіпо­тез, переконливість доказів. У них виникають сумніви, запитан­ня, що стосуються логіки і переконливості як доведення, так і са­мого розв'язання сформульованої вчителем проблеми.

Результат проблемного викладу -- засвоєння учнями способу і логіки розв'язання певної проблеми або певно­го типу проблем, але ще без уміння застосовувати їх самостійно.

Частково-пошуковий (евристичний) метод

Сутність частково-пошукового методу полягає в тому, що вчи­тель планує етапи пошуку, розчленовує проблемне завдання на підпроблеми, які розв'язують учні. Вчитель ставить проблемне завдання, виділяє проміжні етапи його розв'язання, спрямовує пошуки учнів. Учні сприймають завдання, осмислюють його умо­ву, розв'язують проміжні часткові завдання, застосовуючи наявні знання, здійснюють самоконтроль, мотивують свої дії.

Дослідницький метод

Сутність дослідницького методу полягає в організації пошу­кової, творчої діяльності учнів, спрямованої на розв'язання но­вих для них проблем. Учитель пропонує для самостійного дослі­дження ту або іншу проблему, яку учні розв'язують, застосовую­чи необхідні для цього знання, засоби і способи діяльності. Вико­нуючи завдання, теоретичні і практичні дослідження, вони осми­слюють проблему, обґрунтовують гіпотези щодо її розв'язання, планують їх перевірку, здійснюють пошук і приходять до кінцевого результату.

Дослідницький метод може застосовуватись при викладанні різних предметів. Так, при вивченні природознавства – це спостереження та вивчення рослин і тварин проведення спостережень за погодою.

Форми завдань можуть бути різні: завдання, які можна швид­ко розв'язати в класі або вдома, завдання, що вимагають цілого уроку, домашнє завдання на певний термін (тиждень, місяць). В початковій школі варто практикувати невеликі пошукові завдання.

Дослідницький метод забезпечує зв'язок навчання з життям, сприяє глибшому розумінню теорії, виробленню вміння гнучко застосовувати набуті знання на практиці, активізує пізнавальну діяльність учнів, розвиває їхні творчі здібності, знайомить учнів з методами наукового пізнання.

7. Метод програмованого навчання. Машинне і безмашинне програмування. Способи програмування: лінійне, розгалужене, змішане.

Безмашинне і машинне програмування.

При першому способі навчальний матеріал викладається в програмованих навчальних книгах, а при другому виводиться на екран дисплеїв.

Існують три основні способи (згідно з нашою програмою) програмування навчального матеріалу: лінійна, розгалужена, змішана (комбінована).

У лінійній програмі матеріал розбивається на маленькі порції (дози), що послідовно (лінійно) подаються для вивчення. У розгалужену програму вводяться додаткові роз'яснення. Змішана програма -- комбінація лінійної і розгалуженої.

Своєрідно організовується в програмованому навчанні виконання завдань і вправ. Використовуються безмашинний і машинний способи організації завдань і вправ. Перший з них реалізований у підручнику. При машинному способі тренувальні вправи і контрольні завдання виконуються на екрані дисплея. Учні відразу одержують підкріплення правильності своїх відповідей, що є одним з головних переваг програмованого навчання.

За підсумками виконання навчальних завдань здійснюється контроль, що у програмовому навчанні може бути також безмашинним чи машинним. При безмашинному контролі для формування оцінки використовуються прості пристосування (перфокарти, планшети і т.п.), а при машинному контролі -- різні технічні засоби, аж до ЕОМ. Найбільш розповсюдженим методом організації контролю є альтернативний вибір правильної відповіді з декількох правдоподібних

Програмоване навчання - це відносно самостійне, індивідуальне засвоєння учнями знань і умінь під керівництвом навчаючої програми за допомогою спеціальних засобів (підручник, комп'ютер). За формою програмоване на­вчання є особливим видом роботи учнів зі спеціально підготовленим навча­льним матеріалом (програмою).

Принципи програмованого навчання. Програмоване навчання базується на таких основних принципах:

• навчальний матеріал подається учням невеликими частинами;

• кожна частина (порція) навчального матеріалу супроводжується вка­зівками або завданнями виконати певні дії, спрямовані на його засвоєння;

• засвоєння кожної порції навчальною матеріалу перевіряється шляхом спеціального контрольного завдання;

• після виконання кожного контрольного завдання учень дізна­ється, правильно чи неправильно він відповів (здійснюється зворотний зв'язок);

• залежно від відповіді учня визначається можливість його подальшого просування.

У програмованому навчанні всі перераховані принципи реалізуються за­вдяки спеціально розробленим засобам програмованого навчання (програ­мовані підручники, програмовані посібники, наприклад збірники програмо­ваних вправ або контрольних завдань, комп'ютери).

Головним поняттям програмованого навчання є навчаюча програма. Навчаюча програма є своєрідним самовчителем, за допомогою якого учень може самостійно вивчати різні предмети.

Програми поділяються на:

- лінійні,

- розгалужені,

- змішані.

Лінійна програма. Автор цього типу програмування - професор психології Гарвардського університету Б.Ф.Скіннер. Основна його ідея - розділити навчальний матеріал на порції і підкріп­лювати кожну правильну відповідь учня. Лінійна програма, вважав Скіннер, не повинна містити великих і складних порцій матеріалу, під час засвоєння яких можуть виникати помил­ки. Взагалі, на його думку, краще не допускати помилок, ніж потім їх випра­вляти. Помилки, невдачі негативно позначаються на ставленні учня до на­вчання. Тому завдання слід добирати так, щоб неправильні відповіді не пе­ревищували 5%. Скіннер рекомендував складати програму з великої кількос­ті дрібних порцій інформації.

Після засвоєння чергової порції матеріалу учень виконує контрольне завдання: вписує пропущені у твердженні слова. Вписане він звіряє із правильною відповіддю. Якщо все правильно, учень відразу переходить до наступної порції матеріалу, якщо ж неправильно.-виправляє свою помилку і рухається далі.

За Скіннером, в основі лінійної програми лежать:

- принцип малих кроків (дидактичний матеріал ділиться на невеликі порції (кроки));

- принцип оперативної оцінки відповіді (після порції матеріалу від учня вимагається виконання контрольного завдання);

- принцип індивідуалізації темпу учіння.

Отже, лінійна програма - це фіксована послідовність кроків.

Перевага лінійної програми в тому, що учень обов'язково засвоює матеріал завдяки малим крокам і оперативній перевірці. Водночас лінійна програма має недоліки: дрібні кроки навчання не дозволяють бачити загальну структуру теми, досягати навчальних цілей стрибком, не забезпечується індивідуалізація змісту навчання.

Розгалужена програма. Критика лінійних програм привела до створення розгалужених програм, їхній творець Н.Краудер вважав:

• порції матеріалу повинні бути досить великими, оскільки засвоєння залежить не від відсутності помилок, а від глибокою і всебічного аналізу навчального матеріалу;

• нова форма контролю - вибіркові відповіді учня - (учень вибирає правильну відповідь у контрольному завданні з набору відповідей). Якщо учень вибрав правильну відповідь, програма пропонує перейти до наступної порції матеріалу.

• третя особливість полягає в розгалуженні кроків учіння: вона веде учнів різними шляхами залежно від їхніх відповідей і помилок.

Принципи розгалуженого програмування:

• навчальний матеріал ділиться на частини;

• після кожної порції інформації міститься питання, яке вимагає від учня вибрати правильну відповідь з кількох запропонованих;

• безпосередньо після вибору відповіді перевіряється її правильність. Після помилки програма відсилає учня до коригуючого блоку, в якому пояс­нюється сутність помилки;

• проходження розгалуженої програми диференціюється залежно від підготовленості учнів.

Таким чином, розгалужена програма забезпечує більшу індивідуа­лізацію навчання, ніж лінійна.

Змішана програма. Прагнення об'єднати лінійні програми з розгалуже­ними сприяло появі змішаного програмування, яке було розроблене англійськими психологами з університету м. Шеффілда.

Особливості змішаного програмування:

• навчальний матеріал ділиться на різні за обсягом порції з урахуванням дидактичної мети, вікових можливостей учнів та характерних особливостей теми;

• застосовуються різні форми відповіді учнів на контрольні завдання: заповнення пропусків; конструювання відповіді з набору букв, слів тощо; вибір відповіді із заданого переліку;

• учень не може перейти до наступної порції матеріалу, якщо добре не оволодів змістом попередньої;

• зміст кроків програми диференціюється залежно від здібностей і рівня знань учнів.

Засобами програмованого навчання є програмовані посібники: навчальні машини, які залежно від виконуваних ними дидактичних функцій поділя­ються на інформаційні, екзаменатори (контроль), репетитори (закріплення знань), тренажери (формування умінь). В останні роки ідеї програмованого навчання реалізуються здебільшого на основі персональних комп'ютерів.

Най­більш доцільно поєднувати програмоване навчання із традиційним викладанням.