7. Навчальні програми, їх структура. Способи побудови навчальних програм. Вимоги до навчальних програм.

До кожного навчального предмета розробляється навчальна програма, що визначає його зміст, представлений тематично.

Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Навчальні програми для початкової школи мають таку структуру:

- пояснювальна записка (в ній визначаються основні завдання навчального предмета, дається коротка характеристика його структури, методичні рекомендації учителю щодо проведення занять);

- зміст навчання (тематичний план, зміст тем, основні поняття, уміння і навички);

- основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року.

Існує три основних способи побудови навчальних програм: концентричний, лінійний та спіральний.

При концентричному способі одні й ті ж розділи програми повторно вивчаються на різних ступенях навчання, при чому їх зміст поступово розширюється і поглиблюється. Недоліком такого способу є уповільнення темпів шкільного навчання внаслідок кількаразового повернення до того ж самого матеріалу. Наприклад, певні розділи і теми української мови вивчаються в 3,4 класах , а потім і в старших класах.

При лінійному способі навчальний матеріал розташовується систематично і послідовно, з поступовим ускладненням, мовби по одній висхідній лінії, причому новий матеріал викладається на основі вже відомого й у тісному зв’язку з ним. Цей спосіб забезпечує суттєву економію часу і застосовується головним чином при розробці навчальних програм для середніх і старших класів. Наприклад, програма з історії.

Як правило, концентричний і лінійний способи побудови навчальних програм використовуються в комплексі і взаємно доповнюють один одного.

Навчальні програми можуть будуватися також за спіральним способом: спочатку в загальному вигляді викладається вся структура навчального предмета, його основні положення, які далі поступово конкретизуються і поглиблюються. Таким чином, учні, не втрачаючи з поля зору загальні ідеї, поступово деталізують їх, наповнюють конкретним змістом. Це сприяє системному засвоєнню знань. Наприклад, програма з педагогіки.

При побудові навчальний програм дотримуються таких вимог:

1. Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу.

2. Вони повинні втілювати виховний потенціал.

3. Матеріал має бути розміщений у певній системі і послідовності.

4. Не містити надто ускладненого і другорядного матеріалу.

5. Програми повинні реалізовувати міжпредметні зв’язки.

6. Забезпечувати взаємозв’язок науки, практики і виробництва, формувати вміння і навички учнів з кожного предмета.

7. Програми повинні відповідати віковим особливостям учнів.

На основі навчальних програм учитель початкових класів розробляє календарно-тематичний план.

8. Навчальний підручник. Функції, види, структура, вимоги до навчальних підручників. Навчальний посібник.

Відповідно до навчальних програм створюють підручники і навчальні посібники.

Підручник – книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Головне його призначення – допомогти учням самостійно закріпити і поглибити знання, здобуті на уроці.

Перш ніж стати сучасним підручником, цей вид навчальної книги пройшов довгий історичний шлях. Так, в античному світі підручники були рукописними і призначалися для еліти суспільства. Коли з’явився друк, підручники стали доступнішими. Першим друкованим підручником у нашій країні була азбука Івана Федорова, видана у Львові 1574 р. У 1596 р. вийшла граматика Лаврентія Зизанія. Граматика Мелетія Смотрицького (1619) була шкільним підручником понад 130 років. З половини ХVІІ ст. з’явилися перші підручники арифметики. До здобуття Україною незалежності в початковій школі не було альтернативних підручників. Лише з 1992/93 навчального року вчителі в нашій країні дістали можливість вибирати підручники (букварі, читанки, посібники з математики, художньої праці).

Для успішного використання підручника в навчальному процесі і вчитель, і учні повинні орієнтуватися в його структурі. Підручник складається з двох компонентів: текстового і позатекстового.

Перший компонент – основний, додатковий і пояснювальний тексти. Текст підручника може бути побудованим дедуктивним (від загального до часткового) або індуктивним способом (від часткового до загального).

До другого компонента підручника належать:

- апарат організації засвоєння; запитання і завдання; інструктивні матеріали (пам’ятки, зразки виконання завдань); таблиці; підписи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи;

- ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, картки, креслення та ін.);

- апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).

Запитання і завдання, вміщені у підручниках, за ступенем пізнавальної самостійності учнів поділяють на репродуктивні та продуктивні. Репродуктивні потребують від учнів відтворення знань без істотних змін. Продуктивні – передбачають трансформацію знань, істотні зміни в структурі їх засвоєння або пошук нових знань.

Ілюстрації підручників повинні розкривати основний зміст певних елементів програми. Вони або рівнозначні тексту, або доповнюють його, або є об’єктом для запитань, завдань.

Зміст навчального матеріалу в підручнику може формуватися за генетичним (в історичній послідовності), логічним (відповідно до сучасної логічної структури конкретної науки), психологічним (з урахуванням пізнавальних можливостей учнів) принципами, пов’язаними між собою.

Підручники мають відповідати певним дидактичним, психологічним, естетичним і гігієнічним вимогам:

- містити матеріал високого рівня узагальнення і водночас конкретний, наводити наукові дані, але бути доступним для учнів, враховувати особливості їхніх інтересів, сприйняття, мислення, пам’яті;

- бути інформативними і водночас лаконічними, пов’язувати навчальний матеріал із додатковою літературою, спонукати до самоосвіти і творчості;

- містити необхідні ілюстрації у вигляді картин, карт, схем, діаграм, фотографій;

- формування основних положень, висновків повинні бути гранично ясними і чіткими;

- особливе значення має не лише доступність, але й проблемність викладу навчального матеріалу, здатність підручника розвивати пізнавальні інтереси учнів і стимулювати їх творче мислення.

Підручники для початкової школи, зазначає О.Я.Савченко, повинні мати чітку структуру, кольорове і шрифтове виділення опорних слів, висновків, схем. Бажано, щоб у ньому було достатня кількість ілюстрацій, які полегшують процес виділення й запам’ятовування головного. У тексті мають бути певні повтори основного матеріалу і посилання на внутріпредметні і міжпредметні зв’язки.

Є певні вимоги і до поліграфічного виконання: бажано, щоб усі підручники для одного класу були однакового формату, мали м’яку обкладинку з поліефірним покриттям, міцну основу, чіткий шрифт, ілюструвалися реалістичними малюнками з виразним чітким зображенням об’єктів.

Наголосимо: з оновленням освіти через зміну її цілей стає актуальною проблема перегляду функцій підручників. Донедавна шкільний підручник був зорієнтований переважно на інформаційну, виховну і відтворюючу функції, які обслуговували таку модель навчання: вчитель передає знання, а учень опановує їх на рівні засвоєння – присвоєння. Сучасна освіта вимагає особистісно-орієнтованої моделі навчального процесу. В зв’язку з цим у сучасних підручниках мають бути різні завдання, які б забезпечували, крім інформаційної та виховної, мотиваційну і розвивальну функції.

Інформаційна функція забезпечує знання з основ наук та відображення компонентів змісту освіти.

Виховна функція забезпечує наявність матеріалу, на основі якого відбувається виховний вплив на учнів.

Мотиваційна функція забезпечує формування пізнавальних інтересів у дітей. Зокрема, для забезпечення мотивації учіння автори підручників практикують різні засоби заохочення та підримки самостійних розумових зусиль учнів: достатній вибір завдань різного рівня складності, цікавий матеріал, ілюстрації, схеми міркування тощо.

Розвивальна функція сприяє психічному розвитку учнів (мислення, пам’ять, уява тощо).

Зміст навчання розкривається не лише у підручниках, але й у різного роду навчальних посібниках.

Навчальний посібник – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найповніші та довідкові відомості.

До навчальних посібників належать збірники задач і вправ, хрестоматії, словники, довідники, атласи та ін. Цей допоміжний дидактичний матеріал сприяє зміцненню пізнавальних і практичних умінь, прищеплює навички самостійної роботи.

На основі навчальних підручників і посібників учитель початкової школи розробляє конспекти уроків.

Працюючи з підручником, учитель повинен доповнювати його матеріал додатковою інформацією, оскільки зміст підручника нерідко надто конспективний, і знання, почерпнуті учнями лише з нього, будуть обмеженими. Важливо використовувати на уроці як навчальні посібники, так і додатковий місцевий, краєзнавчий матеріал.