3. Фактори, що впливають на розробку змісту освіти.

Визначення змісту освіти завжди викликає труднощі. Що ж необхідно відбирати з конкретного змісту всіх видів і галузей діяльності? Це залежить від ряду факторів.

1. Система потреб (соціальних і особистісних), яка нерозривно пов’язана з системою цілей (соціальних – вимоги суспільства до загальної освіти, особистісних – формування основних сторін особистості). На нинішньому етапі реформування української школи виникає необхідність поєднання суспільних і особистісних інтересів. Насамперед слід зробити освіту особистісно значимою, необхідною і привабливою для кожної людини, не послабляючи при цьому орієнтацію на задоволення суспільних потреб.

2. Соціальні та наукові досягнення. Проміжок часу від появи нового наукового відкриття або нової соціальної ідеї до початку її систематичного вивчення в школі, як показали спеціальні дослідження, невпинно скорочується. Так, якщо для вивчення телеграфу в школі потрібно було 60 років після винаходу Морзе, для еволюційного вчення Дарвіна – 56 років, радіо (Попов) – 40, то з транзистором учні познайомилися вже через 10 років після його винаходу. Упродовж останнього десятиріччя цей термін зменшився настільки, що відображення нових ідей обмежується лише термінами виходу навчальних книг.

3. Можливості школяра: скільки в середньому учень може засвоїти, наскільки логічно, з яким темпом тощо. Сьогодні доведено, що запам’ятати дитина може все, і чим вона молодша, тим більше і швидше; інша справа – осмислити, зрозуміти, засвоїти. Для цього необхідний відповідний рівень розвитку.

4. Державна стратегія розвитку загальної середньої освіти. Зміст освіти сучасної української школи має два аспекти – національний і загальнолюдський. Загальними принциповими положеннями, що лежать в основі його розробки, є: гуманізація, що передбачає оптимальне співвідношення гуманітарних і природничих дисциплін, наповнення всіх курсів "олюдненими" знаннями, формування гуманістичного типу мислення, особистісно зорієнтованого світорозуміння, оптимістичних поглядів на проблеми людського життя, утвердження людини як найвищої соціальної цінності; диференціація змісту, що забезпечує альтернативні можливості для одержання освіти відповідно до індивідуальних потреб та здібностей; науковість, що виявляється у відповідності запропонованих для вивчення в школі знань новітнім досягненням наукового, соціального і культурного прогресу; інтеграція навчальних курсів, як засіб цілісного розуміння та пізнання світу; органічний зв’язок з національною історією, культурою, традиціями; широке застосування нових педагогічних, інформаційних технологій.

5. Для визначення змісту шкільної освіти неабияке значення має суб’єктивний фактор, зокрема методологічні позиції вчених. Наріжним каменем різних позицій і поглядів з питань змісту освіти є те, як той чи інший учений трактує питання розумового розвитку учнів під впливом навчальної роботи.

4. Принципи реформування змісту сучасної початкової освіти.

Основними принципами реформування змісту сучасної початкової освіти – гуманітаризація, диференціація, інтеграція. Їх реалізація має на меті формування творчої особистості як умови і результату повноцінного процесу навчання.

Гуманітаризація змісту освіти передбачає передусім посилену увагу до внутрішнього світу людини, найбільше сприяння розвитку всіх її здібностей, фізичних і моральних якостей.

Гуманітаризація визначає, що людина у взаєминах з природою – не володар, а лише її частка. Тому ставиться мета змалку виховувати відповідальне ставлення до свого довкілля.

Гуманітарна спрямованість початкової освіти передбачає ознайомлення з регіональними особливостями побуту, традицій, трудової діяльності населення краю, різноманітністю жанрів народної творчості, народним землеробським календарем тощо.

Важливим є і формування у дітей понять про здоровий спосіб життя та свої фізичні можливості, оволодіння засобами відтворення працездатності тощо.

Пріоритетна роль у гуманітаризації школи належить мовній, літературній, історичній, естетичній освіті, людинознавчим курсам, завдяки яким діти краще пізнають свою національну самобутність і світ, людей, суспільство, вчаться самоорганізації і саморегуляції поведінки.

Диференціація забезпечується різними шляхами. Так зовнішня диференціація здійснюється на рівні змісту предметів і різних способів організації його засвоєння. Зміст початкової освіти диференціюється залежно від типу школи. Нині створюються різні підручники для масових шкіл, прогімназій, авторських шкіл. Внутрішня диференціація передбачає диференціювання змісту навчального матеріалу для учнів з різною підготовкою у межах теми чи окремого уроку, що дає змогу дати сильнішим дітям матеріал, який стимулює їхній розвиток, а слабшим – полегшити засвоєння програмного мінімуму.

Інтеграція змісту освіти – це якісно новий рівень синтезу знань. Інтегровані предмети, інтегровані курси об’єднують навколо певного поняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань допомагає показати об’єкт з різних боків, розкрити взаємозв’язок явищ.

Інтегровані курси можуть будуватися на основі злиття двох-трьох предметів в один або об’єднання знань з окремих проблем в інтегровані блоки. Початкова школа має успішний досвід запровадження інтегрованих курсів "Художня праця", "Ознайомлення з навколишнім", "Рідний край", "Музика і рух", "Народознавство" та ін. Інтеграція змісту дає можливість зменшити кількість обов’язкових предметів, раціонально використовувати педагогічні кадри, особливо в малокомплектній і неповній середній школах.