1. Поняття про зміст освіти, його складові частини.

Одне з центральних питань дидактики – чого навчати дітей різного віку, які знання давати їм, які уміння і здібності розвивати в них? Розв’язуючи цю проблему, дидактика розробляє теоретичні основи формування змісту освіти.

Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя і праці.

Зміст освіти – головний засіб цілеспрямованого навчання.

Ця категорія історична, бо навчальний зміст – своєрідна модель вимог суспільства щодо підготовки людських поколінь до життя. На всіх етапах розвитку суспільства зміст освіти зазнавав якісних змін під впливом різних чинників: соціально-економічних відносин, рівня розвитку виробництва, науки, техніки і культури, розвитку освіти та педагогічної теорії, мети і завдань виховання, які ставить суспільство перед школою.

В історії школи і педагогіки відомі різні підходи до визначення змісту освіти. Наприкінці ХVІІІ – в середині ХІХ ст. поширеною була так звана теорія формальної освіти, сутність якої полягала в тому, що учневі недоцільно давати великого обсягу знань, оскільки він його не засвоїть, а потрібно давати матеріал, що розвиває розумові сили, мислення, уяву, пам’ять, здібності.

Її прибічники вважали за необхідне вивчення латинської та грецької мов, математики, які, на їхню думку, тренували розум учнів.

З розвитком капіталізму, потребою озброєння людей практично корисними знаннями, з’явилася й набула розвитку теорія матеріальної освіти, згідно з якою головним критерієм визначення змісту освіти є практичне значення, а не розвиваючий характер знань. Її прихильники вважали, що в процесі засвоєння корисних знань здійснюватиметься розвиток мислення і розумових здібностей учнів, озброєння їх методами наукового пізнання.

В останнє десятиріччя у світлі ідей гуманізації освіти все більше утверджується особистісно-зорієнтований підхід до змісту освіти, що знайшов своє відображення у працях І.Я.Лернера, М.Н.Скаткина, А.В.Петровського.

Відповідно до Закону України "Про освіту" (стаття 29) система освіти в сучасній Україні складається з таких ланок: дошкільна освіта; загальна середня освіта; позашкільна освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта; післядипломна освіта; аспірантура; докторантура; самоосвіта. Встановлено й відповідні освітні рівні (стаття 30): початкова освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. До освітньо-кваліфікаційних рівнів віднесено такі: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Система освіти в Україні будується згідно з принципами, сформульованими у статті 6 Закону України "Про освіту", зокрема:

- доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

- рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

- органічний зв’язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями;

- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- науковий, світський характер освіти;

- інтеграція з наукою і виробництвом;

- взаємозв’язок з освітою інших країн;

- гнучкість і прогностичність системи освіти;

- єдність і спадкоємність системи освіти;

- неперервність і різноманітність освіти;

- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню (завданням всебічного розвитку людини), забезпечувати високу наукову і практичну значущість навчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи).

Зміст освіти складається з чотирьох основних компонентів:

- досвіду пізнавальної діяльності, зафіксованого у формі її результатів – знань;

- досвіду різних способів діяльності – у формі умінь та навичок діяти за зразком;

- досвіду творчої діяльності – у формі умінь та навичок приймати нестандартні рішення в проблемних ситуаціях;

- досвіду ставлення до навколишньої дійсності – у формі світоглядних, морально-естетичних орієнтацій.

1.Пізнавальний досвід включає знання про природу, суспільство, мислення, техніку, засоби діяльності, засвоєння яких забезпечує формування у свідомості учнів наукової картини світу. Знання – це цілісна система певних фактів, які накопичені людством.

Зміст освіти містить у собі такі види знань:

- основні поняття і терміни;

- факти повсякденної дійсності і науки;

- основні закони науки, що розкривають зв’язки і відношення між різними об’єктами і явищами дійсності;

- теорії, що містять систему наукових знань про певну сукупність об’єктів, взаємозв’язки між ними, методи пояснення і прогнозування явищ даної предметної галузі;

- знання про способи наукової діяльності, методи пізнання й історію одержання наукових знань;

- оцінні знання, знання про суспільні норми ставлення до різноманітних явищ життя.

2.Практичний досвід включає уміння і навички, які можуть бути загальними (складання плану, виділення суттєвого, порівняння, формулювання висновків, конспектування, робота з підручником, словниками, довідниками тощо) і спеціальними, що формуються лише в рамках певних навчальних предметів (уміння розв’язувати математичні задачі, креслити тощо). Уміння – це усвідомлена, спланована діяльність, яка в навчальному процесі необхідна для вирішення нових складних завдань. Навички – точна, безпомилкова діяльність, яка після багаторазового повторення стає автоматичною.

3.Досвід творчої діяльності забезпечує готовність школярів до розв’язання нових проблем, до перетворення дійсності. Він виявляється в:

- самостійному перенесенні знань і умінь у нову ситуацію;

- баченні різноманітних способів розв’язання проблеми й альтернативних доказів;

- баченні нових проблем в знайомій ситуації.

4.Досвід емоційного ставлення до навколишньої дійсності – система морально-естетичних поглядів, цінностей, що виражають ставлення особистості до світу, діяльності, людей, самої себе.

Всі компоненти змісту освіти взаємопов’язані між собою таким чином, що кожен попередній є основою для переходу до наступного. Наприклад, уміння формуються на основі знань, а творча діяльність передбачає оволодіння певною сумою знань і репродуктивних умінь у даній сфері творчості.