
- •Сутність та особливості міжнародних розрахунків.
- •20.Сутність банківських гарантій та їх значення в міжнародних розрахунках.
- •7. Порядок відкриття рахунків в іноземній валюті для юр осіб.
- •Порядок відкриття рахунків в інвалюті для фізичних осіб.
- •26. Сутність та особливості лізингового кредитування.
- •9. Механізм купівлі продажу іноземної валюти.
- •12. Документи, на підставі яких здійснюється купівля іноземної валюти клієнтів-резидентів юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності за кредитними операціями
- •31. Форвардні валютні операції. Методи котирування форвардного курсу.
- •14. Основи здійснення банками фінансового моніторингу.
- •15. Порівняльна характеристика форм міжнародних розрахунків.
- •23. Додаткові банківські гарантії.
- •24. Сутність, принципи та функції міжнародного кредиту
- •18. Інкасова форма розрахунків
- •19. Акредитивна форма розрахунків.
- •25. Класифікація міжнародного кредиту
- •3. Основи організації кореспондентських відносин комерційних банків.
- •4. Форми зовнішньоторговельних угод.
- •11. Документи, на підставі яких здійснюється купівля іноземної валюти клієнтів-резидентів юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності за неторговельними операціями
- •29. Валютний ринок : поняття, передумови створення, функції, основний товар та суб'єкти.
- •Передумови створення сучасних валютних ринків
- •22. Основні види банківських гарантій.
- •2. Основні форми міжнародних організаційних підрозділів комерційного банку.
- •13.Порядок здійснення контролю за експортно-імпортними операціями.
- •5. Правила інтерпретації комерційних термінів комерційного банку
- •16. Авансова форма розрахунків.
- •30. Структура валютного ринку, об'єми та сучасні тенденції розвитку валютного ринку.
- •10. Документи, на підставі яких здійснюється купівля іноземної валюти клієнтів-резидентів юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності за торговельними операціями
5. Правила інтерпретації комерційних термінів комерційного банку
ІНКОТЕРМС — міжнародні торгові терміни. Повна назва — Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів. Правила видаються Міжнародною торговою палатою й уперше були опубліковані 1936 року.
В ІНКОТЕРМС терміни для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, відмінні між собою по суті, починаючи з терміна, згідно з яким продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця («E»-термін); далі йде друга група, в рамках якої продавець зобов’язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем («F»-терміни); далі «C»-терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не беручи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару; і, нарешті, «D»-терміни, за яких продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення.
«E»-термін покладає на продавця мінімальні зобов’язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці — звичайно на власних площах продавця.
З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім.
«F»-терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця. У разі якщо місцем, названим у договорі як місце доставки, є площі продавця, поставка є завершеною, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, а в інших випадках — коли товар наданий у розпорядження покупця без розвантаження з транспортного засобу продавця.
«C»-терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за власний кошт. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов’язково має бути зазначений після відповідного «C»-терміна. За умовами окремих термінів продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Необхідно зауважити, що «C»-терміни відрізняються від усіх інших термінів тим, що вказують на дві «критичні» точки. Перша — це точка, до якої продавець повинен організувати перевезення й нести витрати за договором перевезення, а друга — це точка переходу ризиків. Сутність «C»-термінів полягає у звільненні продавця від будь-яких дальших ризиків і витрат після належного виконання ним договору купівлі-продажу способом укладення договору перевезення та передавання товару перевізникові, а також забезпечення страхування за деякими термінами.
«D»-терміни відмінні за своєю природою від «C»-термінів, тому що відповідно до «D»-термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні або всередині країни імпорту. Продавець зобов’язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту).
Отже, «D»-терміни позначають договори прибуття, тоді як «C»-терміни — договори відвантаження (відправлення).
16. Авансова форма розрахунків.
Авансовий платіж передбачає виплату покупцем продавцю погодженої в контракті суми в рахунок платежу до передачі товару в його розпорядження або до початку виконання замовлення. Цей спосіб виконує дві функції:
— є формою кредитування покупцем продавця;
— слугує засобом забезпечення зобов'язань, прийнятих покупцем за контрактом. Аванс може бути наданий у грошовій і товарній формах. Останній передбачає передачу імпортером експортеру сировинних матеріалів чи комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого товару. Аванс у грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених у контракті сум в рахунок платежів за умовами договору до відвантаження товару (надання послуг), а інколи навіть до початку виконання контракту. У світовій практиці авансові платежі використовуються у випадках коли: — продавець сумнівається в платоспроможності покупця;
— політична і (чи) економічна обстановка в країні покупця не стабільна; — постачається дороге обладнання;
— тривалі строки виконання контракту.
Аванс може надаватися як на повну вартість, так і у вигляді певного відсотка від неї. Його величина залежить від мети авансу» характеру товару, його новизни, вартості й строків виготовлення. У світовій практиці авансові платежі зазвичай складають 10—ЗО % від суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару. Ця умова має фіксуватися в контракті.
Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків вигідні для експортера і менше — для імпортера. Для імпортера вони є ризиковою формою розрахунків, тому імпортер наполягає на виставленні на свою користь гарантії першокласного банку (гарантії повернення авансу чи гарантії належного виконання контракту).
Авансові платежі або оплата вже отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру. Ці перекази часто поєднуються з іншими формами міжнародних розрахунків з гарантією банку, який у випадку несплати вартості товару імпортером здійснює платіж проти товаророзпорядчих документів, одержаних від експортера. Використання банківських переказів сприяє прискоренню та спрощенню міжнародних розрахунків. Коли розрахунки ведуться з використанням відкритого рахунку, товар постачається на умовах його наступної оплати, а належна сума заноситься імпортером на рахунок експортера. Платежі здійснюються за згодою у встановлений період, а остаточне врегулювання заборгованості з відкритого рахунка - через банки, із застосуванням інших форм міжнародних розрахунків. Тому банки, як правило, не виділяють міжнародні розрахунки з відкритого рахунка, а включають їх в інкасо чи через банківські перекази. Імпортер платить ще до відвантаження продукції.
Переваги: експортер отримує гроші негайно без ризику несплати.
Недоліки: імпортер несе повний ризик, так як отримує товар тільки після оплати.