4. Види юридичних осіб

Види юридичних осіб мають здебільше практичне значення і полегшують розуміння особливостей їхнього правового становища, правового режиму належного чи закріпленого за ними майна, специфіку та можливість участі у певних цивільних відносинах, порядок набуття суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, меж цивільної відповідальності. За формальними ознаками цивільне законодавство виділяє різні види юридичних осіб і в залежності від того моделює їх право- та дієздатність. Юридичні особи відрізняються поділяються:

I. За формою власності на якій вони засновані:

- юридичні особи, що створені фізичними, або створеними разом фізичними особами юридичними особами. Вони засновані на приватній власності і є приватними юридичними особами.

- юридичні особи, що створені на публічному типі власності державою (державні юридичні особи) та юридичні особи, що створені органами місцевого самоврядування (комунальні юридичні особи).

ІІ. В залежності від ставлення засновників як інвесторів до майна заснованих ними юридичних осіб вони поділяються на такі :

-на майно яких засновники мають зобов’язальні права;

- на майно яких засновники мають речові права;

- на майно яких засновники не мають ніяких майнових прав;

IIІ.В залежності від порядку створення розрізняють юридичні особи приватного та публічного права.

Стаття 81 ЦК встановлює, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення або інших підстав, зазначених у законі та інших правових актах, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. ЦК здебільше регулює порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище саме юридичних осіб приватного права, тобто організацій, що створюються та (або) управляються за ініціативою приватних осіб (фізичні особи та юридичні особи приватного права).

Для створення юридичної особи приватного права самі її учасники (засновники) розробляють та затверджують установчі документи (статут, засновницький договір), які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками). Юридична особа приватного права може мтворюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа приватного права вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Юридичні особи публічного права створюються розпорядчим актом органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦК, якщо інше не встановлено законом. Отже, при укладенні цивільних договорів, у правовідносинах з набуття права власності тощо щодо юридичних осіб публічного права встановлено загальне правило: вони передусім діють відповідно до цивільного законодавства. Тобто в цивільних відносинах юридичні особи приватного права діють нарівні з іншими Юридична особа публічного права не може в цивільних відносинах диктувати свої умови юридичній особі приватного права. Всі умови договору узгоджуються домовленістю його сторін.

Порядок створення й правове становище юридичних осіб публічного права визначаються публічним законом – переважно адміністративним: видання вищестоящими державними органами відповідних наказів, розпоряджень, що стосуються створення окремих юридичних осіб публічного права, визначення їх компетенції, напрямку та сфери (території) діяльності тощо.

ІУ. За основою створення юридичні особи можуть бути поділені як такі, що створені: 1) шляхом об’єднання осіб та майна; 2) шляхом об’єднання лише майна.

V. В залежності від основної мети діяльності юридичні особи поділяються на комерційні та некомерційні.

Для комерційних юридичних осіб метою діяльності є отримання прибутку. Головною ознакою для визначення юридичної особи комерційною є мета діяльності організації, що закріплена в її засновницьких документах. При цьому не має значення чи ця організація отримала прибуток чи ні.

Некомерційні юридичні особи не передбачають отримання прибутку. До них відносяться організації, що створені для здійснення управлінських чи організаційних функцій, задоволення культурних, спортивних, духовних потреб громадян, благодійництва. Це культові заклади; благодійницькі організації; органи державної влади та управління, місцевого самоврядування; спортивні секції, навчальні заклади освіти, дошкільні дитячі заклади; об’єднання громадян та інші. Такі юридичні особи в основі свого фінансування мають передбачені для них кошти відповідного бюджету, добровільні внески інших осіб, пожертви.

VІ. За ієрархією правового закріплення слід виділити:

- передбачені Конституцією України: політичні партії (ч.1.2. ст. 36), професійні спілки (ч.3 ст. 36, ст. 37), Прокуратура України ( ст. 121), суди (ст. 124), державні органи АРК, органи місцевого самоврядування;

• юридичні особи, що визначені міжнародними правовими актами: місії ООН, ЮНЕСКО, дипломатичні місії іноземних держав в Україні¹ тощо;

• юридичні особа, що визначені кодифікованими актами. Зокрема така юридична особа як підприємство передбачена ГКУ. КТМУ як юридичну особу визначає порт, пароплавство;

• юридичні особи, що врегульовані на рівні поточних законів;

• юридичні особи, що змодельовані підзаконними нормативними актами. Так, Положенням про національний заклад (установу) України визначено правове становище таких юридичних осіб.

VІІ. В залежності від значення юридичних осіб в засновницьких актах законодавства доцільно виділяти: національні юридичні особи, зокрема національні акціонерні компанії та державні (державні національні компанії).

VІІІ. В залежності від організаційних ознак та структури виділяють прості та складні юридичні особи. До простих відносять юридичні особи, у складі яких немає інших юридичних осіб, наприклад, приватне підприємство, установа. Складними юридичними особами є об’єднання юридичних осіб: асоціації, корпорації, консорціуми та концерни.

Поточними законами передбачені й інші об’єднання юридичних осіб. Так відповідно до ст. 13 ЗУ «Про страхування» страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству України. Страховики, що займаються страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за заподіяну третім особам шкоду зобов’язані утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яке є юридичною особою. У страховій справі створюються та діють страхові корпорації: страхові пули , кептиви та страхові офшори¹.

Асоціації передбачені й ЗУ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку». Відповідно ст. 1 цього закону асоціацією власників жилих будинків є юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об’єднань. ЗУ «Про політичні партії» передбачено створення блоків партійних партій для досягнення певних цілей при виборах чи у законодавчому органі.

Практика знає конгломерати юридичних осіб, коли об’єднання громадян у цілому (політична партія) та її регіональні відділення є юридичними особами. Це також стосується профспілкових організацій, споживчої кооперації. За таких умов у стратегічних завданнях такі конгломерати діють як одне ціле, а стосовно тактичних – кожна юридична особа діє самостійно. Такі конгломерати створені та діють у сфері науки (Національної Академії наук України у складі котрих діють підпорядковані їм наукові установи як юридичні особи). Конгломерати юридичних осіб створюються у сфері освіти (провідний ВНЗ має ряд фарм ВНЗ, що здійснюють діяльність в одному напрямку та під одним загальним стратегічним управлінням.

Досить своєрідною є система правоохоронних органів. Так юридичною особою є МВС України у цілому, Управління внутрішніх справ у областях, Головне управління МВС в АРК, міські, районні в містах, районні відділи внутрішніх справ, ВЗО МВС України та наукові і науково-експерті установи та заклади.

ІХ. В залежності від наявності майна та характеру прав засновників на майно виділяють юридичні особи, в яких учасники щодо майна організації мають:

а) право власності чи інші речові права – державні підприємства, установи, організації;

б) зобов’язальні права (орендні юридичні особи комерційного права), а засновники при створені чи в процесі діяльності організації (при формуванні, збільшенні статутного фонду) передають власне майно у власність юридичної особи та отримують зобов’язальні права щодо юридичної особи;

в) не мають права власності та інших прав – об’єднання громадян де вступні й членські внески сплачуються на корись юридичної особи, формують її майно і при виході з організації поверненню не підлягають.

Х. В залежності від порядку управління виділяють унітарні і корпоративні юридичні особи. Вищим органом унітарних юридичних осіб є їх власники. Корпоративні юридичні особи засновані на союзі інтересів їх засновників, що проявляється у майнових правах та можливості приймати участь у вирішенні важливих питань їх діяльності. Ці особи мають представницькі органи управління: загальні збори, правління, ради тощо.

Крім того, за цим критерієм в залежності від підконтрольності виділяють юридичні особи незалежні та афільовані (підконтрольні).

ХІ. В залежності від співвідношення юридичних осіб між собою виділено материнські та дочірні юридичні особи.

Материнською юридичною особою є та, що заснувала іншу юридичну особу. У ст. 14.1.103. ПК України материнські компанії визначені як юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов'язані особи.

Дочірня юридична особа створена іншою юридичною особою. Вона є унітарною, а її майно створено за рахунок материнської і не поділяється на вклади (долі), вона підконтрольна материнській.

В Податковому кодексі України введено категорію. Пов’язані особи – юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об’єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

ХІІ. В залежності від особливостей визначення правового становища та реалізації права на захист юридичні особи поділяються на національні та іноземні. Національні юридичні особи (їх ще називають резидентами). Вони створюються на підставі українського законодавства. Місцезнаходженням постійно діючого виконавчого органу таких юридичних осіб є Україна.

Іноземні юридичні особи (нерезиденти України) – це організації, що створені за законодавством іноземних держав. В України передбачена можливість участі таких юридичних осіб у цивільних відносинах. Вони можуть укладати цивільні договори, набувати речові права у межах, що передбачені національним законодавством. Зокрема, є певні обмеження щодо набуття права власності на землю нерезидентами України.

Поділення підприємств на резидентів та нерезидентів України має практичне значення для наслідків зовнішньоекономічної діяльності таких юридичних осіб. Також для залучення іноземного капіталу може існувати правовий режим пільгового інвестування коштів в економіку України чи її окремі галузі саме для юридичних осіб - нерезидентів. Митні правила розрізняють резидентів та нерезидентів – юридичних осіб й встановлюють в певних випадках особливості оформлення належних їм вантажів при перетинанні ними митного кордону України.

ХІІІ.В залежності від джерел фінансування діяльності юридичні особи поділяються на госпрозрахункові – свої витрати покривають за рахунок отриманого прибутку та бюджетні – їх витрати фінансуються за рахунок видаткової частини відповідного бюджету і контролюються Рахунковою палатою України. Деякі юридичні особи є змішаними і фінансуються як за бюджетом так і за рахунок доходів від власної діяльності. Так державні вищі заклади освіти фінансуються за бюджетом але можуть надавати оплатні послуги фізичним та юридичним особами, виконувати на замовлення науково-пошукові і дослідно-конструкторські роботи, передавати майнові права інтелектуальної власності. Отримані кошти вони спрямовують на фінансування основної діяльності та розширення матеріальної бази.

ХІУ.В залежності від виду правоздатності виділяють :

• юридичні особи із загальною правоздатністю, які за загальним правилом мають таку ж що і фізичні особи, за виключенням тих прав, які за своєю природою можуть належати лише людині;

• юридичні особи із спеціальною правоздатністю, які можуть діяти лише у певній сфері і не виходити за її межі. Політичні партії, біржі, фінансово-кредитні установи мають спеціальну правоздатність;

• юридичні особи із виключною правоздатністю.

ХУ. За обсягом цивільної відповідальності виділені:

• юридичні особи що несуть відповідальність самостійно;

- юридичні особи із підвищеними гарантіями їхньої відповідальності (за яких в разі недостатності їхнього майна до відповідальності притягуються їхні засновники).

ХУІ. За економічним критерієм виділяються юридичні особи лідери та аутсайдери. Аутсайдерами є як правило дрібні малі та середні, що не входять у монопольне об’єднання. Вони орієнтуються лише на певне коло споживачів і виживають завдяки вдало обраній спеціалізації, зниженні собівартості та кооперації з монополістами. Лідери – юридичні особи, що добиваються кращих результатів діяльності серед собі подібних. При цьому такі категорії застосовуються до наукових та навчальних закладів, об’єднань громадян тощо. Інколи говорять – флагман науки чи освіти.

ХУІІ За значенням для забезпечення інфраструктури населених пунктів слід виділити містоутворюючі (поселення утворюючі) та загальні юридичні особи. До поселення утворюючих юридичних осіб слід віднести такі, в яких кількість працюючих складає не менше 25 % загальної кількості працюючих в населеному пункті та від яких залежить формування місцевого бюджету і підтримання соціальної інфраструктури населеного пункту. Для їх підтримки можуть ви користуватися спеціальні засоби економічного та правового спрямування.

За тих же критеріїв виділяють також бюджетоутворюючі¹ промислові підприємства (юридичні особи), великі платники податків.