Оплата вчинюваних нотаріальних дій

Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється статтями 19 і 31 Закону, згідно з якими витрати в нотаріальному процесі становлять:

• державне мито, що стягується за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконкомами місцевих рад, а також за видачу дублікатів нотаріально посвідчених доку­ментів (ст. 19 Закону; Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»);

• плата за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій відповідно до ст. 31 Закону за домовленістю між нотаріусом і гро­мадянином чи юридичною особою (у п. 1 Указу Президента Укра­їни «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріаль­них дій» зазначено, що розмір такої плати не може бути менший за розмір ставок державного мита, яке справляється державними но­таріусами за аналогічні нотаріальні дії);

• оплата додаткових послуг правового характеру, які надають приватні нотаріуси, що стягується за домовленістю обох сторін (ст. 31 Закону); оплата фактичних витрат, пов'язаних з виїздом державного нотаріуса за межі нотаріальної контори для вчинення нотаріальних дій (п. 4 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито») та інші витрати (пункти 93, 99, 157 Інструк­ції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Державне мито - це грошова сума, що стягується відповідно до закону в державний бюджет із заінтересованих осіб за вчинення відповідних нотаріальних дій. Розмір державного мита визнача­ється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито».

Чинним законодавством передбачається звільнення окремих осіб від сплати державного мита (перелік таких осіб визначається ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).

Державне мито за угодою, згідно з якою одна сторона звільня­ється від сплати державного мита, сплачується повністю другою стороною (якщо вона не звільнена від сплати мита).

Контрольні запитання і завдання

1. Які основні завдання нотаріату?

2. Визначіть права та обов'язки нотаріуса та вимоги до нього.

3. Що передбачає стажування осіб, які мають намір займатися нота­ріальною діяльністю?

4. Проаналізуйте структуру нотаріальних органів.

5. Якою є організація діяльності інституту приватного нотаріату?

Розділ 22 адвокатура україни

22.1. Поняття адвокатури

Адвокатура - це правова інституція, яка виконує важливу су­спільну функцію, що полягає в захисті прав, свобод та законних інтересів громадян.

У сучасних умовах розвитку суспільства проблема прав люди­ни набула глобального значення. Дотримання прав і свобод люди­ни стало символом справедливості у внутрішніх і зовнішніх спра­вах більшості держав.

В Україні право на захист є конституційним принципом. Впер­ше в Конституції України 1996 року закріплено право громадян на правову допомогу. Роль адвокатури в забезпеченні цього права та її основні завдання викладені в розділі II Конституції України, при­свяченому правам, свободам і обов'язкам людини й громадянина.

Конкретно конституційний статус адвокатури визначено у ст. 59 Конституції України: «Кожен має право на правову допомо­гу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається без­оплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для за­безпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних орга­нах в Україні діє адвокатура».

Забезпечуючи захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, адвокатура своєю діяльністю сприяє утворенню правової держави, оскільки згідно з Конституцією України права та свободи людини і їх гарантія визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Згідно з конституційним статусом адвокатури, до її завдань віднесено:

• захист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридич­них осіб;

• представництво інтересів громадян і юридичних осіб як у відносинах з державою, так і між собою

• представництво в судах та інших державних і правоохорон­них органах інтересів фізичних та юридичних осіб;

• подання фізичним і юридичним особам, державним і громад­ським установам (об'єднанням) юридичної допомоги;

• підвищення рівня інформованості населення у правовій галузі.