Значення жовчі. Жовчоутворення, жовчовиділення. Склад жовчі, значення в процесах травлення.

Жовчоутворення відбувається непреривно, утворюється клітинами печінки, накопичується в жовчному міхурі. Виділення відбувається періодично і здебільшого після годівлі.

Жовч – це рослинна жовто-зелена, але буває жовто-червоного, в залежності білівердіну і білірубіну відповідно. Складається з 5% сухої речовини, 95% - води – печінкова жовч; 20% - сухої речовини, 80% - води – міхурова жовч.

Лужність – 7,8-8,6.

Кількість жовчі за добу у ВРХ – до 16 л.

Склад жовчі: жовчні кислоти (таурохолева, глікохолева), які синтезуються в гепатоцитах з холестерола, а він з поліестерола. Також є холестерин, білірубін, які утворюються при гемолізі еритроцитів.

Значення жовчі:

1. жовч забезпечує всмоктування жирів, а саме жирних кислот. Жовчні кислоти з’єднуючись з жирними кислотами дають олеїнові кислоти, які розчинні у воді і тому легко всмоктуються стінкою кишечника. Після всмоктування останні розпадаються на жирні і жовчні кислоти; жирні кислоти з’єднуються з гліцерином і утворюється жир, властивий певному виду тварин; жовчні кислоти з кров’ю надходять в печінку і процес знову повторюється;

2. нейтралізує кислий вміст шлунка;

3. стимулює перистальтику кишечника;

4. зменшує поверхневий натяг міхура, сприяє процесу гідролізу речовин;

5. стимулює активність ферментів підшлункової залози;

6. виконує бактерицидну функцію;

7. утворює емульсію з жирами, фільтрує жир.

Травної функції як такої не виконує.

Значення кишкового соку. Порожнисте та пристінкове травлення.

В своєму складі кишковий сік – це рідина, яка містить органічні та неорганічні речовини, рН = 7,6-8,8.

Ферменти кишкового соку:

1. Протеолітичні – суміш пептидаз:

• Діамінопептидаза, триамінопептидаза – діють на проміжні продукти обміну білка – альбулази і пептони, розщеплює до амінокислот;

• Лужна фосфатаза – відщеплює від різних фосфатиди;

• Кишечна ліпаза – гідролізує жири до гліцерину і жирних кислот (слабкий);

• Фосфоліпаза – розщеплює фосфатиди до гліцерину, жирних кислот, фосфорної кислоти;

2. Амілолітичні:

• Амілаза;

• Мальтоза;

• Лактаза;

• Інвертаза – розщеплює рослинний цукор.

Пуголєвим було встановлено, що процеси травлення в кишечнику відбуваються в основному біля стінок – пристінкове або контактне травлення. Складає – 50-70%, 30% порожнисте травлення.

Цьому сприяє будова слизової оболонки кишечника. На макроворсинках кишечника є мікроворсинки, які створюють щіткову кайму, вкриту мукополісахаридним шаром, а останній являється носієм ферментів. Саме щіткова кайма виконує функцію пористого каталізатора. Саме тут діють ферменти соку підшлункової залози і кишкового соку. Гідроліз поживних речовин відбувається в стабільних умовах, тут рН – постійна, тоді як хімус періодично закисляється. Щіткова кайма збільшує поверхню кишечника в 30 р. тут гарно перетравлюється і всмоктуються в кров продукти гідролізу.

Травлення в товстих кишках.

Товсті кишки об’ємні: сліпа, ободова, пряма; травлення в них відбувається за рахунок 3х факторів:

1. власне кишкового соку товстого кишечника, який містить незначну кількість малоактивних ферментів;

2. за рахунок ферментів, які надходять з гумусу саме тонкого кишечника;

3. за рахунок ферментів мікроорганізмів, видовий склад яких подібний останньому в передшлунках.

При перетравленні утворюється аміак,СН₂, Н₂S, сечовина, сечова кислот, група ядовитих амінів (індол, скатол, кредол, фенол). Вони (аміни) утворюються внаслідок гниття важкоперетравних білків. Тут перетравлюються до 30% клітковини, особливо у моногастричних, у коней – 40%.