Обмін амінокислот

Амінокислоти після всмоктування у кров і частково у лімфу зазнають певних перетворень. З них синтезуються білки, властиві даному виду тварин і самій тварині. Отже, для синтезу різних тканинних білків необхідний відповід­ний набір незамінних амінокислот. При відсутності навіть однієї з них біосинтез білка в організмі не відбувається. Особливо необхідні незамінні амінокислоти для організму, що росте.

У тварин з однокамерним шлунком джерелом амінокис­лот є лише білок кормів. Частина вільних амінокислот ви­користовується на синтез гормонів, ферментів та інших біологічно активних сполук.

Роль печінки в обміні білків

В амінокислот, які не йдуть на синтез білків, від­щеплюються аміногрупи NНз, які передаються іншим амі­нокислотам, в результаті чого в організмі утворюються амінокислоти, яких йому не вистачає. Ці процеси складних перетворень відбуваються переважно в печінці, м'язах і нирках. Значна частина вільних амінокислот підлягає не­оборотному окислювальному процесу і використовується як енергетичний матеріал для організму тварин. Безазотистий залишок амінокислот розпадається на вуглекислий газ і воду. При цьому вивільняється енергія, яка викорис­товується організмом. Так, в результаті окислення 1 г біл­ка в організмі виділяється 17,6 кДж тепла (Єлисєєв А. П.). В обміні амінокислот найбільшу роль виконують реакції — дезамінування, трансамінування, декарбоксилування, які відбуваються в печінці. Кінцевими продуктами розпаду білка в організмі є аміак, сечова кислота і азотовмісні речовини — креатин, креатинін та ін. Аміак, як отруйна для організму речовина, знешкоджується в печінці, де перетворюється в сечовину, яка в складі сечі виводиться з організму.

Регуляція білкового обміну

Обмін білків в організмі тварин регулюється цент­ральною нервовою системою та гуморальними факторами. Білковин обмін регулюється нервовими центрами, які роз­міщені в гіпоталамічній ділянці проміжного мозку. Гіпота­ламус через парасимпатичні нерви регулює синтез білків, а через симпатичні — розщеплення білків. Крім того, на білковий обмін впливає й кора великих півкуль. Регуля­торний вплив нервової системи на обмін білків здійсню­ється і через залози внутрішньої секреції: гіпофіз, щитовидні, статеві, надниркові. Соматотропін і статеві гормони регулюють синтез білка. При посиленій функції щитовид­ної залози білковий обмін підвищується, а при послаблен­ні — знижується. Тироксин регулює синтез і розщеплення білків. Глюкокортикоїди активізують розщеплення білків, збільшуючи виділення азоту з організму. Під впливом мі­нералокортикоїдів у печінці і нирках підсилюється реакція дезамінування, що призводить до підвищеного виділення азоту з сечею.

Велику роль у білковому обміні відіграють печінка і нирки. У печінці відбувається синтез білків та їх перебу­дова, знешкодження аміаку, де він перетворюється в сечо­вину або використовується для утворення кислотних амідів. Тут також відбувається реакція знешкодження продуктів гниття білків (індолу, скатолу, фенолу).

У нирках відбувається дезамінування амінокислот. При цьому звільнений аміак зв'язується кислотами, а солі ви­водяться з сечею. Через нирки виділяються продукти азо­тистого обміну: сечовина, сечова кислота, креатин, аміак і гіпурова кислота,