Повноцінні та неповноцінні білки

Білки корму, в яких містяться всі незамінні амінокис­лоти, називаються повноцінними, а білки, що не мають у своєму складі будь-яких незамінних амінокислот — не­повноцінними. Біологічна повноцінність їх визначається кількістю білка організму, яка утворюється з 100 г білка корму. До повноцінних білків належать тваринні білки (молоко, м'ясо, яйця), їх біологічна цінність становить 70—95 %. Неповноцінні білки рослинного походження (овес, кукурудза, жито, пшениця, горох) мають нижчу біо­логічну цінність — 60—65 %.

У кормах тварин обов'язково повинні бути повноцінні білки. Тваринам можна згодовувати і неповноцінні білки, враховуючи те, що в них можуть бути ті амінокислоти, яких немає в інших. Отже, доповнюючи одна одну, вони дадуть

в сумі всі незамінні амінокислоти. Різноманітний набір білків у раціоні дає можливість забезпечення тварин необ­хідними амінокислотами.

Неповноцінні білки не забезпечують усіх потреб тва­ринного організму. Достатній вміст повноцінних білків у кормах важливий для вагітних, лактуючих тварин та тих, що ростуть, бо в їх організмі відбувається посилений син­тез білків. Тому при складанні раціонів для тварин треба враховувати амінокислотний склад кормів.

Потреба організму в білках. Азотистий баланс

Потребу організму в білках визначають за кількістю азоту, прийнятого з кормом і виділеного з калом і сечею. За цими показниками роблять висновок про кількість за­своєного білка. При цьому враховують і азот небілкового походження, який міститься в амідах, для чого спочатку визначають небілковий азот у кормі.

Для визначення кількості засвоєного азоту від вмісту азоту в кормі віднімають кількість його в калі. За величиною засвоєного азоту визначають кількість засвоєного білка.

Щоб вирахувати кількість білка, який розпався в ор­ганізмі, потрібно визначити вміст азоту в сечі. Не весь азот сечі відповідає азоту білкових речовин, які розпа­лися в тілі. Слід враховувати, що в рослинному кормі тра­воїдних тварин знаходиться значна кількість небілкових азотистих сполук амідів.

При їх розпаді в організмі також утворюється аміак, який перетворюється в сечовину. Тому для обліку розпаду білка потрібно заздалегідь визначити кількість небілкового азоту, який міститься у кормі.

Врахувавши кількість з'їдених з кормом білків і кіль­кість тих, що розпались, можна встановити азотистий ба­ланс. Відомо, що в білках корму міститься в середньому 16 % азоту. Для розрахунку приймається, що в 100 г білка в середньому знаходиться 16 % азоту. Визначивши кіль­кість азоту в кормі, сечі й калі, а в лактуючих тварин і в молоці, можна визначити азотистий баланс. За його вели­чиною визначають прихід і витрату білка, для чого знайде­ну кількість азоту множать на 6,25 (100 : 16 == 6,25). До­буток і характеризує кількість утилізованого білка.

У дорослої тварини за нормальних умов годівлі і ут­римання кількість виведеного з організму азоту дорівнює його кількості, що надійшла з кормом. Таке співвідношен­ня називається азотистою рівновагою. Якщо кількість азо­ту, що надійшов з корму, більша за кількість виведеного, — це позитивний азотистий баланс. Такий баланс спостері­гається під час посиленого синтезу білка в період росту й розвитку, вагітності, відновного періоду після голодування або хвороби. Негативний азотистий баланс характеризу­ється тим, що з організму виділяється більше азоту, ніж надходить його з кормом. Такий стан спостерігається після годівлі тварин неповноцінними білками, при білковому го­лодуванні, а також при різних захворюваннях, які спричи­няють посилений розпад білків тканин.

Білок у організмі тварини не відкладається про запас, як відкладаються жири і вуглеводи. Для підтримання азотис­тої рівноваги в організм обов'язково повинна надходити певна кількість білка. Така мінімальна кількість його, яка забезпечує підтримку азотистої рівноваги в організмі, на­зивається білковим мінімумом. Для сільськогос­подарських тварин він приблизно такий, г на 1 кг живої маси: для вівці і свині — 4; для коня в стані спокою — 0,7—0,8, у роботі — 1,2—1,4; для лактуючої корови — 1;

для нелактуючої корови — 0,6—0,7. Вказаний білковий мінімум не тільки підтримує азотисту рівновагу, але й повністю покриває енергетичну потребу організму тварин.

Для визначення добової кількості білка в кормах іс­тотне значення мають не тільки кількісні, а й якісні показ­ники білка. Для підтримання нормального росту і розвит­ку організму тварини необхідна різна кількість білка за­лежно від його амінокислотного складу.