
- •Обмін білків, фізіологічне значення білка та окремих амінокислот для організму тварин
- •Оновлення білкових речовин
- •Повноцінні та неповноцінні білки
- •Потреба організму в білках. Азотистий баланс
- •Обмін амінокислот
- •Регуляція білкового обміну
- •Особливості білкового обміну у жуйних
- •Обмін ліпідів Енергетичне і структурне значення жирів
- •Роль окремих жирних кислот
- •Функція жирової тканини
- •Утворення хіломікронів у стінці кишечника
- •Обмін фосфоліпідів і стеринів
- •Особливості ліпідного обміну в жуйних
- •Метаболізм ліпідів у кишечнику жуйних тварин! свиней
- •Регуляція жирового обміну
- •Обмін вуглеводів Значення вуглеводів для організму тварин
- •Роль печінки в обміні вуглеводів
- •Глікоген і його роль в організмі
- •Особливості вуглеводного обміну в жуйних
- •Регуляція вуглеводного обміну
- •Взаємозв'язок обміну білків, жирів і вуглеводів
- •Обмін вітамінів Класифікація вітамінів
- •Роль жиро- і водорозчинних вітамінів в обміні речовин і енергії
- •Обмін води і мінеральних речовин
- •Мінеральний обмін
- •Регуляція водно-сольового обміну
Регуляція водно-сольового обміну
Водно-сольовий обмін в організмі тварин регулюєгь ся нервовою та ендокринною системами. Сольовий та вод-мий обміни тісно пов'язані між собою Центром регуляції водно-сольового обміну є гіпоталамус. Мінеральний склад органів і тканин організму тварин відносно сталий, що пов'язано з діяльністю органів, які депонують ті чи інші мінеральні речовини. Такими органами є шкіра, печінка, селезінка, кісткова гканина та ін.
У гіпоталамусі знаходяться спеціальні осморецепторні нервові клітини, чутливі до зміни концентрації електроді тів. Відповідне збудження цих клітин викликає рефлекторні реакції, в результаті чого відновлюється сталість осмотичного тиску крові.
Отже, регуляція водно-сольового обміну в організмі відбувається гіпоталамусом через залози внутрішньої секреції, гіпофіз, щитовидну, паращитовидну, надниркові залози. Щитовидна залоза виділяє гормон тиреокальцитонін, який знижує кількість кальцію й фосфору в крові, гормон паращитовидних залоз — паратгормон — збільшує вміст кальцію в крові, а гормон кори надниркових залоз альдостерон посилює всмоктування натрію в нирках і виведення калію.
Солі та вода надходять в організм чере” травний тракт, а виводяться з сечею, калом, видихуваним повітрям, молоком, секретом слізних, потових та інших залоз.
Сталість 4)ізико-хімічних властивосгей внутрішнього середовища організму — крові, міжклітинної та інших рідин — забезпечує! ься складним нейрогуморальним шляхом за акіивною участю нирок Нервова сисгема, насамперед кора головного мозку, впливає на сечоутвореиня, а також на гомеостаз рідин організму Так, больові подраз^ нення у тварин тимчасово знижують сечоутворення. Подразнення симпатичного нерва призводить до звуження ниркових судин і зміни діурезу.
Осмотичний тиск крові та міжклітинної рідини впливає на водно-сольовий обмін. Осморецептори стінки аорти, сонної артерії, судин нирок і печінки сприймають подразнення, пов'язані із збільшенням концентрації солей у крові, коли виникає спрага чи збільшення кількості води при відносному зменшенні солей і гідремії.
Антидіуретичний (АДГ) і аденокортикотропний гормони (АКТГ) відповідно задньої і передньої долей гіпофіза є основними гормонами, які беруть участь у процесах осмо-регуляції.
У регуляції функції нирок бере участь адреналін — гормон мозкового шару наднирників Підвищена його концентрація в крові різко знижує процес сечоутворення.
функціональній залежності від умов Регуляція водно-сольового гомеостазу перебуває в прямій навколишнього середовища Так, наприклад, при високій зовнішній температурі та інтенсивному фізичному навантаженні з організму тварин виділяється велика кількість води з потом та при диханні.