Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Дрогобицький механіко – технологічний коледж

Звіт

з практичної роботи №14

на тему: «Робота в середовищі Інтернет. Пошук інформації в Інтернет. Використання електронної пошти»

з предмету «Інформатика та комп’ютерна техніка»

Підготувала:

студентка групи БО-23

Жагаляк Іван

Перевірив викладач:

Прокопів Р. В.

Дрогобич 2012

Практична робота № 14

Тема: Робота в середовищі Інтернет. Пошук інформації в Інтернет. Використання електронної пошти

Мета: Навчитися працювати в мережі Інтернет

План:

1. Що таке Інтернет?;

2. Як передається інформація в Інтернет?;

3. Протоколи Інтернет;

4. Адресація інформації в Інтернет;

5. Пошук інформації в Інтернет;

6. Використання електронної пошти;

1. Що таке Інтернет?

Інтернет (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет - протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.

Що таке Інтернет? Це з’єднані між собою комп’ютери, які оснащені відповідним програмним забезпеченням. Найпростішу мережу можна створити вдома, з’єднавши два комп’ютери. Сьогодні на великих підприємствах, у банках, навчальних закладах та інших установах встановлено десятки, а то й сотні комп’ютерів. Кожний комп’ютер має доступ до своїх власних ресурсів: оперативної пам’яті, файлової системи на дисках і зовнішніх пристроїв – додаткових дисководів, принтерів, модемів тощо. Для оптимального використання цих ресурсів і, зокрема, для обміну інформацією комп’ютери об’єднують у локальні мережі. Декілька з’єднаних між собою локальних мереж утворюють глобальну мережу. Власне Інтернет є найбільш популярною загальнодоступною глобальною мережею, яку справедливо вважають (і це відображає її назва) мережею мереж. Об’єднання комп’ютерів у мережу має великі переваги, ще до кінця непізнані можливості.

Кожна людина має власні потреби у спілкуванні і доступі до джерел інформації, а також уявлення про шляхи і перспективи використання Інтернет. Для когось Інтернет асоціюється із захоплюючою мандрівкою кольоровими web-сторінками хокейної, баскетбольної, футбольної ліг чи у віртуальний світ. Для багатьох – це засіб зв’язку для пересилання повідомлень, копій ділових документів, обміну думками із цікавих питань. Для декого – це можливість придбати автомобіль чи замовити авіаквитки , не виходячи з дому. Для професіоналів – це засіб пізнання, освоєння та застосування нових технологій у навчанні, техніці, бізнесі чи побуті.

Інтернет – це країна комп’ютерів, яка постійно змінюється і розвивається. Інтернетом ніхто не керує. У цій країні немає ні президента, ні короля. Країна Інтернет має свої правила, які називають протоколами. У протоколах записані основні закони, за якими живе країна, згідно з якими комп’ютери можуть порозумітися і жити у злагоді. Окремо взятий комп’ютер не є громадянином країни Інтернет. Для надання комп’ютеру громадянства його необхідно приєднати до Інтернет, встановивши відповідне програмне забезпечення та обладнання. Відтоді його інформаційні можливості стають практично необмежені. В інформаційному суспільстві вважається, якщо деякої інформації немає в Інтернет, то її не знайти вже ніде.

2. Як передається інформація в Інтернет?

У Інтернеті об'єднана безліч комп'ютерів різних типів. Ці комп'ютери можуть використовувати різні операційні системи, але всі вони повинні підтримувати прийнятий для обміну інформацією в Інтернеті стандарт TCP/IP (Transmission Control Protocol /Internet Protocol) і включає два протоколи.

Протокол IP використовується для адресації комп'ютерів в мережі. У кожному пакеті інформації, передаваному по мережі, вказана IP - адреса комп'ютера, завдяки якому інформація і потрапляє за призначенням. IP-адрес складається з чотирьох номерів, розділених крапками. Кожне число в цій адресі займає довжину, рівну одному байту, тому може набувати значень до 255.

Окрім числової IP - адреси, в Інтернеті існує зручніша система адрес, в якій адреса вказується ім'ям домена (domain name). Наприклад, ім'я домена тижневика "Аргументи і факти" www.aif.ru значно легше запам'ятати, чим його адреса. Ім'я домена складається з декількох слів, розділених крапками. Слово з права називається ідентифікатором домена верхнього рівня. Зазвичай воно визначає типа установи або країну. При передачі інформації в Інтернеті можуть використовуватися лише IP-адреса. Перетворення імені домена в IP-адрес здійснюється автоматично за допомогою спеціальних комп'ютерів, званих серверами доменних імен (domain name server), і не вимагає вашого втручання.

Протокол TCP визначає, яким чином передавана в мережі інформація розділяється на пакети і поширюється в Інтернеті. Кожен пакет нумерується і передається незалежно, тому пройдені пакетами дороги можуть не збігатися і послідовність їх доставки адресатові може відрізнятися від вихідної послідовності. На кінцевому пункті здійснюється обробка пакетів і відновлюється вихідна інформація.

У мережі Інтернет є спеціальні комп'ютери, звані вузлами (routers), які переміщають інформацію по Інтернету, використовуючи для цього протокол TCP/IP.

Аби користуватися послугами, що надаються Інтернетом, протоколу TCP/IP недостатньо, для кожної послуги існує власний протокол, за допомогою якого користувач спілкується з її постачальником.

Для обміну даними в Інтернеті використовується технологія клієнт-сервер. Якщо вам потрібний доступ до ресурсів Інтернету, ви запускаєте на вашому комп'ютері клієнтську програму, яка за допомогою простого і зручного інтерфейсу формує запит у вказаному протоколі і відображує результат обробки запиту. Серверна програма приймає від видалених комп'ютерів запити на виконання певних дій, обробляє запит, що поступив, і відправляє клієнтові результат його виконання.

Для кожного типа сервера потрібна відповідна клієнтська програма. Наприклад, для доступу до WWW ви можете використовувати оглядач Internet Explorer, а для передачі повідомлень по електронній пошті - Microsoft Outlook.