Механічний рух населення

Розрізняють механічній рух населення, або міграцію – переміщення його груп як у самій країні, області, районі – внутрішню міграцію, так і виїзд за межі держави –зовнішню міграцію: еміграцію (виїзд за межі даної країни на постійне проживання) та іміграцію (в’їзд у дану країну на постійне проживання).

У демографії міграційні процеси розрізняють за територіальною ознакою та за тривалістю.

За територіальним принципом міграція поділяється на: а) міждержавну (в межах одного континенту, між сусідніми державами); б) у межах однієї держави.

За тривалістю міграція може бути:

·       постійною, коли мігранти залишаються на новому місці на постійне проживання чи тривалий час;

·       сезонною (переїзд на нетривалий час, часто в зв’язку з сезонними роботами);

·       “маятниковою” (щоденний від’їзд сільських жителів на роботу, на навчання в міста та повернення ввечері до свого постійного місця проживання).

Розрізняють також склад мігрантів залежно від напрямку міграції – у місто чи сільську місцевість. Найбільше значення набуває міграція в міста, промислові райони, що зумовлює процес урбанізації.

Мігрує, в основному, чоловіча, молода частина населення, особливо під час масових переїздів. Це може позначатися на демографічних показниках (народжуваності, смертності), зміні структури захворюваності.

Механічний рух населення має велике значення для санітарного стану країни, тому що може сприяти перенесенню інфекційних, появі та розповсюдженню інших захворювань. Ось чому облік міграційних процесів – важлива умова для оцінки санітарного стану населення, а точна інформація про неї дозволяє забезпечити своєчасну організацію медичної допомоги мігрантам як на шляху слідування, так і після прибуття на нове місце проживання.

Природний рух населення

Ще більше значення для оцінки здоров¢я має природний рух населення – зміна його чисельності внаслідок взаємодії основних демографічних явищ: народжуваності та смертності.

П риродний рух або відтворення населення показує, чи забезпечують існуючі рівні народжуваності та смертності приріст населення. Різниця між показниками народжуваності та смертності одержала назву природний приріст.

Для того, щоб чисельність населення не зменшувалась, народжуваність має бути вищою за смертність, тобто має бути позитивний природний приріст.

Саме таким був природний приріст в Україні до 1991 року, але починаючи з 1991 р. в цілому в Україні, а в сільській місцевості ще з 1979 р., показники смертності почали перевищувати показники народжуваності, тобто був зафіксований так званий негативний (від’ємний) природний приріст населення або депопуляція.

Як видно на малюнку 7, у 1991 році вперше за післявоєнні роки криві смертності та народжуваності перетнулися: крива смертності різко пішла вгору, а народжуваності – поповзла донизу.

Негативний природний приріст населення з 3,5 %о у 1993 році збільшився до 6,0 %о у 1998 році, тобто за 6 років зріс на 71,7 %. Особливо відчутний  цей показник для сільських місцевостей – 9,7 %о, у містах він становить – 4,9 %о. У 1997 році позитивне значення природного приросту спостерігалося лише в двох областях: Закарпатській (1,4 %о) і Рівненській (0,6 %о). Найгірший показник природного приросту спостерігався в Чернігівській області (–10,7 %о).

В Європі до країн з негативним природним приростом, належать: Німеччина, Італія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Чехія, Росія, Білорусь, країни Балтії.

Негативний природний приріст населення в Україні у 90-х роках є результатом сукупної дії:

·       низької народжуваності;

·       високої смертності;

·       несприятливої вікової структури.

Тільки за вісім років (1991-1998 рр.) за рахунок перевищення числа померлих над числом народжених живими населення України загалом зменшилось на 1 млн. 969 тисяч чоловік (мал. 8).

Українські демографи вважають, що депопуляція надовго стане визначальною ознакою демографічного розвитку України.

До основних демографічних показників належать показники народжуваності, смертності, природного приросту, середньої очікуваної тривалості життя, а також один з вікових показників смертності – смертність немовлят, тобто дітей у віці до 1 року.