Соціальна структура суспільства та соціальна стратифікація. План

1. Соціальна структура суспільства: поняття і види.

2. Теорії соціальної стратифікації.

3. Соціальна структура сучасного суспільства та основні тенденції її розвитку:

а) основні класи, групи, верстви;

б) зміни в структурі суспільства (мобільні та маргінальні процеси);

в) розвиток демографічних процесів, особливості на Україні.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.

Соціальна група — відносно стійка, історично сформована сукупність людей, об'єднаних на основі загальних соціально значущих ознак.

У кожному суспільстві існує певна кількість соціальних груп, утворення яких зумовлено:

• спільною діяльністю (наприклад, професійні групи, зайняті у сфері політичної, економічної та духовної діяльності);

• спільним просторово часовим існуванням (середовищем, територією, комунікацією);

—груповими установками та орієнтаціями.

Види соціальної структури суспільства:

1. Соціально-класова ( сукупність суспільних класів та їх взаємозв’язок)

2. Соціально-територіальна (сукупність соціальних спільностей залежно від території)

3. Етносоціальна (сукупність етнічних (національних) спільностей та їх взаємозв’язок)

4. Соціально-професійна ( сукупність соціальних спільностей залежно від професії, роду занять)

5. Демографічна (сукупність кількісних та якісних ознак населення (статевої, вікової, сімейної, генетичної структури населення))

Соціальна стратифікація – це сукупність груп, які мають різний доступ до матеріальних благ в силу їх положення в суспільстві.

Історичні види страт:

1. Рабство.

2. Касти.

3. Стани.

4. Класи.

Теорії соціальної стратифікації:

1. Теорія середнього класу (Макс Вебер).

В суспільстві з’являється середній клас (висококваліфіковані робітники), який має високу якість життя – стабільність, впевненість у майбутньому, висока зарплата, банківські накоплення, стабільне місце роботи, власне житло, транспорт, гарантія вищої освіти…

Клас — угруповання людей на основі нерівного становища щодо основних соціальних ресурсів, які визначають їхні життєві шанси, соціальні претензії та соціальні можливості спільно діяти.

У західному індустріальному суспільстві розрізняють, як правило, три класи.

Вищий клас. До нього зараховують роботодавців, керівників, топменеджерів, усіх, хто володіє виробничими потужностями чи контролює їх, має високий майновий ценз (багатство).

Середній клас. Цей феномен сформувався в індустріальному суспільстві, розвинувся в постіндустріальному. Його ідентифікують за різними критеріями, в яких домінують такі сутнісні ознаки:

1. Сукупність соціальних груп, що займають проміжну позицію між верхами і низами суспільства, виконуючи внаслідок цього функцію соціального медіатора (посередника).

2. Порівняно високо забезпечена частина суспільства, що володіє власністю, економічною незалежністю, свободою вибору сфери діяльності. Висока якість життя, впевненість у майбутньому зумовлюють його зацікавленість у збереженні соціального порядку, внаслідок чого він є соціальним стабілізатором суспільства.

3. Елемент соціальної структури, що зосереджує у своїх рядах кваліфікованіші, найдіяльніші кадри суспільства. Професійний склад його охоплює наукових і інженернотехнічних працівників, управлінський, адміністративний персонал, що не обіймає високих посад, інтелектуалів, які працюють за наймом, працівників сфери обслуговування, дрібних власників, фермерів, робітників високої кваліфікації. Середні верстви сучасного західного суспільства становлять приблизно 80 відсотків. Завдяки переліченим якостям та високому соціальному престижеві середній клас виконує функцію агента технологічного і соціально-економічного прогресу.

4. Більшість населення високорозвинутих західних країн, що є основним носієм суспільних інтересів, національної культури, тобто властивих відповідним суспільствам цінностей, норм. Поширюючи зразки власної культури на вищі і нижчі верстви, середній клас виступає культурним інтегратором суспільства.

Нижчий клас. До нього належать малокваліфіковані робітники, особи без професійної кваліфікації (так звані «сині комірці»).

2. Теорія соціального статусу (Генрі Мейн, Роберт Лінтон, Фрейд Мерілл, Ральф Тернер)

Вивчення положення особистості в суспільстві відповідно до віку, статі, походження, професії, сімейного положення. Визначення соціального статусу кожної особистості в суспільстві. Визначення соціального престижу, авторитету,

Соціологи Парето, Парсонс визначили взаємозв’язок політичної нерівності і соц. мобільності. Параметри страти (посада): рівень прибутку, рівень освіти, посада, культура (умови життя, освіта, сім’я, нація…)

3. Теорія соціальної мобільності (Пітирим Сорокін)

Визначення змін в соціальній структурі суспільства, що характеризується мобільністю та маргінальністю.

Мобільність – перехід із однієї страит до іншої внаслідок появи нових груп в суспільстві або зниження рівня життя населення.

За напрямом переміщення розрізняють вертикальну соціальну мобільність — посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи та верстви з вищим чи нижчим статусом, і горизонтальну соціальну мобільність — рух між соціально однорідними позиціями й категоріями населення. Обидва види переміщення переплітаються, взаємодіють.

Маргінальність – це перебування в проміжному стані між двома соціальними групами.

Маргіналізація ознгачає втрату особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

В сучасному суспільстві спостерігається два процеси:

1. Соціальна дифференціація – розшарування суспільства.

2. Інтеграція – обєднання, зближення рівня життя (середній клас).

Соціальна структура сучасного українського суспільства залежить від спрямування сутності соціальних трансформацій, суть яких — у зміні функціональних зв'язків у суспільстві. її основу становлять:

1.Зміна суспільної форми всіх основних соціальних інститутів — економічних, політичних (передусімінститутів власності), культурних, освітніх; глибокийсуспільний переворот і реформування тих соціальнихзасад і регуляторів, що формують соціальну структуру(вона стала менш жорсткою, рухливішою).

2.Трансформація соціальної природи основних компонентів соціальної структури — класів, груп і нот; відновлення їх як суб'єктів власності й влади; поява економічних класів, верств і страт з відповідною системою соціальних конфліктів і суперечностей.

3. Ослаблення існуючих у суспільстві стратифікаційних обмежень. Поява нових каналів підвищення статусів, посилення горизонтальної та вертикальної мобільності українців.

3. Активізація процесів маргіналізації.

4. Зміна порівняльної ролі компонентів соціального статусу. Якщо в стратифікації радянського суспільства домінував адміністративно-посадовий критерій, пов'язаний з місцем у системі влади та управління, то в нинішньому вирішальним є критерій власності й доходів. Раніше політичний статус визначав матеріальне становище, тепер величина капіталу визначає політичну вагу.

5. Підвищення соціального престижу освіти і кваліфікації, посилення ролі культурного фактора у формуванні високо-статусних груп. Зумовлено це становленням ринку праці. Але це стосується спеціальностей, які користуються попитом на ринку, насамперед — економічної, юридичної та управлінської.

6. Зміна якісних і кількісних параметрів соціальної структури. Відомо, що чим прогресивніша статево-вікова структура, тим більшими можливостями розвитку вона наділена, тим стійкіший соціальний (трудовий, інтелектуальний, культурний) потенціал населення. Внаслідок негативних демографічних тенденцій населення України щорічно зменшується в середньому на 400 тис. осіб, на тлі загальної депопуляції населення (кожна п'ята українська родина не має дітей) знижується рівень народжуваності, скорочується середня тривалість життя (якщо на початку 90х років XX ст. за показниками здоров'я Україна посідала 40ве місце у світі, то через десять років вона перемістилася у другу сотню).

7. Поглиблення соціальної поляризації суспільства. Майновий чинник є стрижнем трансформацій. Економічний статус і спосіб життя еліт, вищої верстви різко зросли, а у більшості населення — різко знизилися. Розширилися межі зубожіння і бідності, виокремилося соціальне «дно» — жебраки, безпритульні, декласовані елементи.

Контрольні запитання:

1. Що таке соціальна структура суспільства?

2. Як і чому виникають соціальні спільності, прошарки, групи?

3. Види соціальної структури суспільства.

4. Чим характеризується стабільність соціальної структури суспільства?

5. Що таке соціальна стратифікація?

6. Поясніть відмінності між поняттями «клас» і «страта».

7. Розкрийте сутність теорії соціальної стратифікації.

8. Охарактеризуйте історичні типи стратифікації.

9. Які особливості еволюції соціально-класової структури властиві українському суспільству на рубежі XX—XXI ст.?

10. Що таке мобільність?

11. Які основи соціальної нерівності в суспільстві?

12. Визначте статусні позиції і політичну поведінку соціальних прошарків.

13. Охарактеризуйте основні маргінальні групи в сучасній Україні. Що породило їх? Які ймовірні тенденції їх розвитку?

14. Визначте основні суттєві риси феномену «середнього класу», його соціальні функції.

15. Проблема інтелігенції в сучасному українському суспільстві.

16. Проблема адаптації людини до сучасних умов.

17. Основні тенденції розвитку сучасної структури суспільства.

18. Розвиток демографічних процесів на Україні.

Теми рефератів

1. Концепція М. Вебера про сутність, джерела і тенденції розвитку соціальної нерівності.

2. П. Сорокін про форми соціальної стратифікації.

3. Основні тенденції соціальної диференціації українського суспільства.

4. Маргінальність соціальних груп на етапі трансформації українського суспільства.

5. Проблеми формування середнього класу в Україні.

6. Особливості демографічних процесів на Україні.

Література:

1. Гіденс Е. Соціологія. – К., 1999.

2. Волович В.І., Погоріла Н.Б. Проблеми дослідження нової соціальної стратифікації у суспільстві/ Вісник Київського університету. Серія: Соціологія, психологія, педагогіка. Вип.1. – К., 1995.

3. Вебер М. Основные понятия стратификации, Социс, 1993, №4.

4. Гшидденс Э. Стратификация и классовая структура, Социс, 1992, №1.

5. Комаров М.С. Социальная стратификация и социальная структура, Социс, 1992, №7.

6. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура, Социс, 1992, №2.

7. Социология, под ред. Г.В. Осипова. – М., 1990.

8. Социология: наука об обществе, под ред. В.И. Андрущенко, Н.И. Горлача. – Харьков, 1997.

9. Якуба Е.А. Социология: Учебное пособие для студентов. – Харьков, 1996.

10. Изменение социально-классовой структуры общества в устовиях его трансформации. – Харьков.6Основа, 1997.