Одним з основних завдань економічного та соціального розвитку країни є проведення ефективної демографічної політики, спрямованої на збільшення тривалості життя, трудової активності, збереження та зміцнення здоров’я населення.

Демографічні дані широко використовуються при плануванні заходів із охорони здоров’я, для комплексної оцінки стану здоров’я населення, складання науково обґрунтованих прогнозів і цілеспрямованої організації медичної допомоги.

Ось чому серед медичних показників здоров’я населення важливу роль відіграють демографічні показники.

Демографія – наука про населення (від “демос” – народ, “графо” – описувати), або інакше статистика населення.

Статистичне вивчення населення проводиться за двома основними напрямками:

1.     характеристика населення на певний час (його чисельність, склад, особливості розселення тощо) – так звана статика населення;

2.     характеристика процесів зміни чисельності населення – динаміка чи рух населення. Останній у свою чергу  поділяється на механічний рух населення (зміни, що відбуваються під впливом переселень – міграційних процесів) і так званий природний рух населення (зміни, що відбуваються внаслідок народжуваності та смертності і характеризують процеси відтворення населення).

Статистика населення – найстаріша галузь статистичної науки. Ще за 22 століття до нашої ери в Китаї збирались дані про чисельність населення за віком і статтю. В Царській Росії систематичний облік населення було започатковано в 1718 р. Петром І.

Основним джерелом інформації про чисельність  і склад населення є перепис населення. Це великомасштабне статистичне дослідження, мета якого встановити точні дані про чисельність і склад населення тієї чи іншої країни. Програма перепису, тобто інформація стосовно кожного громадянина, готується заздалегідь. Перепис населення за повнотою є суцільним дослідженням, а за часом збирання – одночасним, бо проводиться на певну, так звану “критичну дату”.

В періоди між переписами робиться спеціальний перерахунок чисельності населення на основі попереднього перепису, матеріалів про народжуваність, смертність і міграцію на даній території.

В світовій практиці переписи населення проводяться один раз у 5-10 років. Перший і єдиний у царській Росії загальний перепис було проведено в 1897 р.

За роки Радянської влади переписи населення на території України були проведені в 1926, 1939, 1959, 1970, 1979 та 1989 роках.

Постановою Кабінету міністрів України найближчий перепис населення в нашій країні заплановано на 2001 рік. Він стане першим в Україні – суверенній державі. До нього буде приурочено проведення комплексного дослідження стану здоров’я населення з використанням сучасних комп’ютерних технологій.

Чисельність і склад населення

За даними ООН, абсолютний щорічний приріст населення Землі становить приблизно 80 млн., головним чином, за рахунок країн, що розвиваються. В економічно розвинутих країнах темпи зростання чисельності населення найнижчі – всього 0,4 % за рік. У жовтні 1999 р. населення Землі досягло 6 мільярдів.

Найбільші за чисельністю населення країни світу:

·        Китай (1,2 мільярди);

·        Індія (929 мільйонів);

·         Сполучені Штати Америки (263 мільйони);

·        Індонезія (193 мільйони);

·        Бразилія (159 мільйонів);

·         Росія (148 мільйонів);

·        Пакистан (129 мільйонів);

·        Японія (125 мільйонів);

·        Бангладеш (119 мільйонів);

·        Нігерія (111 мільйонів).

На початок 1999 р. чисельність населення України становила 50,1 мільйона чоловік.

Україна є шостою за чисельністю населення країною Європи після Росії, ФРН, Великої Британії, Франції, Італії та друге місце серед країн СНД і Балтії.

Тривалий час чисельність населення України щорічно збільшувалась.

Вперше за повоєнний період у 1993 році було відмічено її зменшення, яке триває і досі. За 1993-1998 рр. населення України скоротилося на 21138 тис. чоловік, у тому числі за 1998 р. – майже на 400 тис. за рахунок перевищення смертності над народжуваністю та міграції.

Найбільш відчутне зменшення населення має місце в Донецькій, Луганській, Харківській та Одеській, найменше – в Рівненській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.

За довгостроковим демографічним прогнозом, розробленим Державним НДІ інформації та моделювання економіки Національного агенства з питань інформації при Президенті України чисельність населення нашої країни протягом наступних років продовжуватиме зменшуватись і на кінець 2025 р. становитиме 46,7 млн., що приблизно на 4 млн. чоловік менше, ніж зараз.

Інформація про чисельність і склад населення використовується для розрахунку показників здоров’я, при плануванні мережі лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних закладів, а також при плануванні підготовки та використання медичних кадрів.

Співвідношення міського та сільського населення України протягом останніх років майже стабільне: відповідно 68 % міського населення та 32 % сільського. Отже, в структурі переважає міське населення, тобто має місце тенденція урбанізації.

Процес урбанізації найбільш характерний для таких промислових областей України, як Донецька, Дніпропетровська, Луганська. Разом з тим, у таких областях, як Івано-Франківська, Чернівецька в структурі населення переважає сільське населення.

Для процесу урбанізації, крім зростання чисельності міського населення, характерні також зростання числа великих міст, зміна способу життя, підвищення темпу життя, концентрація форм спілкування людей. Урбанізація має як позитивний, так і негативний вплив на здоров¢я людей, що слід враховувати при плануванні та організації надання медичної допомоги населенню.

До негативних сторін урбанізації слід віднести забруднення атмосфери, гіподинамію, нервово-психічні перевантаження, які призводять до зростання смертності городян від серцево-судинних захворювань, злоякісних новоутворень, травм, до загострення санітарно-гігієнічних проблем.

Процес урбанізації, притаманний більшості країн світу, характеризується зростанням числа великих міст.

Найбільшими за чисельністю населення містами світу є Токіо, Нью-Йорк, Сан-Пауло (Бразилія), Мехіко, Шанхай, Бомбей, Лос-Анжелес, Пекін, Калькутта, Сеул.

У столиці України – Києві – близько3 млн. постійно проживаючих мешканців.

Статева структура населення обумовлена перш за все різним рівнем смертності серед чоловіків і жінок, на що впливають як біологічні, так і соціальні чинники. На великих популяціях співвідношення числа народжень хлопчиків і дівчаток стабільне: на 100 дівчаток народжується 104-105 хлопчиків. Ось чому серед дітей переважають хлопчики; в молодому та середньому віці чисельність чоловіків і жінок приблизно однакова, в похилому віці чисельність жінок перевищує чисельність чоловіків внаслідок більш високої смертності чоловіків.

Значну роль у співвідношенні чоловіків і жінок відіграють наслідки воєн, що мають назву «демографічні відлуння» воєн.

Крім того, в деяких регіонах на статевій структурі населення може позначитись переважання розвитку окремих галузей промисловості.

В цілому в статевій структурі всього населення України переважають жінки і на початок 1999 р. їх питома вага становила 54 %, чоловіків – 46 %. Має місце поступовевирівнювання статевої диспропорції, особливо порівняно з повоєнними роками, коли остання була дуже відчутною.

Переважання жінок характерне для багатьох регіонів і країн світу.

Для вікової структури населення України характерні дві найважливіші тенденції: 1) зменшення частки дітей; 2) зростання питомої ваги населення старших вікових груп.

Зменшення частки дітей пов’язане із зниженням рівня народжуваності. Так, питома вага дітей в Україні в 1989 році становила 21 %, а на початок 1998 року – 19,7 %.

Особливо значне зниження питомої ваги дітей в останні роки спостерігається серед міського населення.

За прогнозом Міністерства економіки України до 2025 року частка дітей в структурі населення знизиться до 16,8 %, тоді як питома вага населення у віці 60 років і старше зросте до 30 %.

Процес постаріння населення, тобто зростання чисельності населення старших вікових груп (60-65 років і старше), характерний для більшості економічно розвинутих країн. Вісімнадцять з 20 країн світу з найбільшою часткою осіб старшого віку знаходяться в Європі.

В Україні питома вага осіб старше 60 років у 1939 році становила 7 %, а у 1998 році – 18,8 %. Починаючи з 1989 р., Україна була, та й зараз залишається, «найстарішою» серед країн СНД. Нині частка людей похилого віку ставить її в один ряд з «найстарішими» країнами світу.

Поглиблення процесу постаріння населення України в 90-х роках обумовлено, головним чином, зниженням рівня народжуваності.

Серед міського населення частка осіб пенсійного віку збільшилась протягом 90-х років майже на 11 % і в структурі населення становить 19,9 %, причому серед жінок питома вага осіб старшого віку майже в 2 рази вища, ніж серед чоловіків.

Проте особливо несприятлива вікова структура склалась у сільській місцевості, де рівень постаріння населення значно вищий, ніж у містах, і частка населення старше 60 років становить 29,2 %, у тому числі частка чоловіків старше працездатного віку 18,8%, жінок – 38,1 %.

Процес постаріння населення висуває перед системою органів і закладів охорони здоров’я важливі проблеми:

·       збільшення серед населення питомої ваги осіб старше 60 років призводить до зниження показників народжуваності та зростання загальних показників смертності, що необхідно враховувати при аналізі демографічних процесів відтворення населення;

·       зростання числа звертань населення старших вікових груп за медичною допомогою – амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну, потребує особливої уваги до названих контингентів з боку служб первинної медико-санітарної допомоги, у т.ч. сімейної медицини, а також необхідність вирішення таких медико-соціальних проблем як догляд за одинокими, госпіталізація хворих з довготриваючими хронічними захворюваннями тощо.

Питома вага населення працездатного віку в загальній його чисельності зменшилась і на початок 1998 року в міських поселеннях України становила 59,3 %, у сільських – 49,0 % при значних коливаннях цих показників по областях.

Так, у міських поселеннях найбільша питома вага працездатного населення в загальній його чисельності має місце в Одеській, Львівській, а найменша – в Кіровоградській, Чернігівській областях. У сільській місцевості найбільшу частку населення  в працездатному віці має Автономна республіка Крим, а найменшу – Чернігівська область.

Зменшення частки дітей у структурі населення, з одного боку, та зростання частки осіб старших вікових груп, з другого, призводить до зростання економічного (демографічного) навантаження на працездатний вік. Розраховують показник “демографічного навантаження” як співвідношення дітей і осіб пенсійного віку до чисельності працездатного населення.

В Україні в зв’язку зі зменшенням частки дітей і збільшенням відсотка 60-річних і старше “демографічне навантаження” на осіб працездатного віку залишається несприятливим: на 1000 осіб працездатного віку “демографічне навантаження” на 1 січня 1999 р. становило 768 чоловік, серед яких 356 дітей і 412 осіб пенсійного віку. За останні 10 років загальний показник “демографічного навантаження” зріс.

Крім того, мають місце значні відмінності цього показника в містах і селах.

В сільській місцевості на 1 січня 1999 р. показник демографічного навантаження на 1000 осіб працездатного віку становив 1019 непрацездатного, в тому числі 430 дітей та 589 осіб старше працездатного віку.

“Демографічне навантаження” працездатного населення в сільській місцевості 16 областей України на початок 1998 року перевищувало одиницю. Особливо значним воно було в Чернігівській (1418 чол.), Сумській (1230 чол.), Хмельницькій (1221 чол.) областях.

Аналізуючи вікову структуру населення, визначають у його структурі частку осіб 0-14, 15-49 та 50 років і старше. Це дає змогу визначити тип вікової структури населення, що проживає на тій чи іншій території.

При прогресивному типі вікової структури частка дітей (0-14 років) перевищує частку населення у віці 50 років і старше.

Для регресивного типу вікової структури характерно, що частка людей старшого віку переважає частку осіб 0-14 років.

Стаціонарним вважається  тип вікової структури населення, в якій частка осіб у віці 0-14 років приблизно дорівнює частці осіб у віці 50 років і старше.

Для України, в цілому, характерний регресивний тип вікової структури, який притаманний також і сільському населенню, а прогресивний має місце серед міського.

Чисельність населення світу та його розміщення

 До числа найбільш актуальних проблем сучасного людства відноситься проблема народонаселення, пов'язана насамперед із прискореними темпами зростання населення. Так, на початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн. осіб, у 1000 р. - 275 млн., у середині 17 ст. - 500 млн., у 1850 - 1,3 млрд., у 1900 - 1,6 млрд., у 1950 - 2,5 млрд., у 1970 - 3,6 млрд. за даними на 1999 рік, чисельність населення світу становила 6 млрд.

Зараз чисельність населення Землі складає 6,2 млрд. осіб. Протягом ХХ ст. кількість людей виросла у чотири рази. У містах мешкає 47% населення, у селах - 53%.

За оцінками ООН, чисельність населення збільшується на 1,2%, тобто 77 млн. 97% зростання доводиться на такі країни, як Індія, Китай, Пакистан, Нігерія, Бангладеш, Індонезія.

Експерти вважають, що до 2050 р. в Індії мешкатиме на 100 млн. осіб більше, аніж у Китаї. А з розвинених країн високий рівень народжуваності зберігається лише в США. Ця країна займає сьоме місце в світі за темпами приросту чисельності населення. 80% цього зростання забезпечують іммігранти. Чисельність населення в Європі скорочується незважаючи на імміграцію.

Особливо швидкими темпами зростає населення в країнах, що розвиваються, Азії, Африки, Латинської Америки. Хоча, якщо ще кілька років тому деякі демографи ООН стверджували, що протягом одного-двох століть чисельність населення подвоїться і досягне 12 млрд. Тепер їм доводиться переглядати прогнози. Вони обережно передрікають, що до 2200 року кількість людей на планеті досягне 10 млрд., а потім почне скорочуватися.

Ще кілька десятиліть тому рівень народжуваності в деяких країнах - в Бразилії, Єгипті, Індії, Мексиці - доходив до 5-6 дітей у однієї жінки. Зараз загальний рівень народжуваності у світі складає - 2,1 дитини у однієї жінки.

Чисельність населення світу (хvі-хх ст.)

Рік	населення, млн. чол.	Рік	населення, млн. чол.	Рік	населення, млн. чол.
1550	450	1940	2290	1987	5000
1650	550	1950	2500	1990	5200
1800	906	1960	3000	1993	5512
1850	1170	1970	3650	1994	5660
1900	1630	1980	4415	1999	6000
1920	1811	1985	4814	2000	6200

       На земній кулі населення розміщується вкрай нерівномірно. Фактори розміщення: природно-географічні, історичні, соціально-економічні, демографічні. Розрізняють п'ять головних ареалів скупчення:

      1. Східно-азіатський (КНР, Японія, Республіка Корея, КНДР);

      2. Південно-Східна Азія (Індонезія, Малайзія, Таїланд);

      3. Південна Азія (Індія, Бангладеш, Пакистан);

      4. Європейський;

      5. Північноамериканський (Атлантичне узбережжя США і Канади).

            Розподіл населення по континентах (млн. чол.):

      · Євразія - 4300 (Європа - 800, Азія - 3500);

      · Африка - 800;

      · Північна Америка - 430

      · Південна Америка - 350

      · Австралія та Океанія - 26.

       Країни - лідери за чисельністю населення (млн. чол.):

Китай - 1300, Індія - 934, США - 262, Індонезія - 198, Бразилія - 162, Росія - 147, Пакистан - 140, Японія - 125, Бангладеш - 120, Нігерія -114.

      Про нерівномірність розміщення свідчать такі дані: 70% населення проживає на 7% суходолі, 15% суходолу взагалі не заселено; 60% населення світу проживає в помірному поясі Північної півкулі.

      Цікаві приклади впливу природних факторів на розміщення:

      · за висотою: менше 200 м - 80% населення (28% площі); 200-1000 м - 12%; вище 1000 м - 8% (Болівія, Афганістан, Мексика, Перу);

      · 200 - кілометрова смуга узбережжя: світ - 50% населення (16% площі): Австралія, Єгипет - 90%, Великобританія - 75%, США - 45%, у Японії в 5 кілометровій смузі узбережжя живе 90% населення.       Середня густота населення

      Середня густота населення становить до 40 осіб на кв. км (Європа - 70, Азія - 75, Африка - 22, Америка - 17, Австралія - 2,5). Є території , які внаслідок давнього освоєння та сприятливих природно-географічних умов заселені дуже щільно (понад 300 чол./км2): Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина, Японські острови, тощо. Найменше заселеними є заполярні, високогірні та аридні території.