2.2. Семантичне наповнення дієслів-інтенсивів

Лексична семантика займає особливе місце у когнітивному мовознавстві. Замість класичного підходу, значення слів у когнітивістиці розуміються як потенційна активація різних семантичних рівнів і зв’язків окремої одиниці з іншими, що співіснують з ними у контексті концептуальних рамок. При утворенні, а власне, при конструюванні неконвенціональних значень людський розум шукає нових, «незатертих» у мові шляхів сполучувань, деколи пов’язаних виключно з імпульсом або вихідним явищем.

Варто проаналізувати семантику деяких дієслів сучасної польської мови та їхній зв'язок між десигнатами і трансформованими в людській свідомості лексемами, оскільки «поєднання смислів у ланцюгу словесних стимулів і реакцій має вибірковий характер, тобто кожен смисл має свою дистрибуцію» [11, 12]. Оскільки найближчими на еволюційному щаблі до людини є тварини, можемо спостерігати значний пласт лексичних одиниць із значенням інтенсивності дії, які мають яскраве емоційне забарвлення і несуть у собі пізнавальні паралелі, що здатні за певних умов поведінки уподібнити людину із твариною. Природньо, що значення, які стосуються людей, не є первинними, тому і лексикографічний реєстр подає їх після основного (“тваринного”). Цікавою особливістю є те, що анімалістичні дієслова-інтенсиви передають стан або дію високого нервового напруження, гніву, безладного і безмірного стилю харчування, у той час, як орнітологічні – значення голосного і швидкого говоріння. Наприклад:

wyżreć – про звірів, також з погордою, іноді жартівливо про людей: з’їсти все, що було, виїсти, об’їсти щось до решти i з жадібністю. Wyżarli wszystkie zapasy ze spiżarni;

wyzwierzać się – скеровувати на когось свій гнів, звертатися до когось з гнівом. Wyzwierzać się na kogoś;

rozindyczyć się – впасти в злість, розгніватися. Rozindyczyć się na kogoś;

rozhukać się – (про звірів: розбрикатися) стати непокорним; розбавитися, розгулятися, розшалітися. Dzieci rozhukały się.

Наведені вище приклади виразно показують залежність вторинного значення від пізнавальних процесів людини та їхнього впливу на витворення нових, більш яскравих відтінків значень. Так, лексема wyzwierzyć się поєднала в собі значення двох спільнокореневих, але різних за семантикою слів: zwierz (дикий звір) i zwierzać się (звірятися комусь). Ці значення пройшли своєрідний синтез, і ми отримали значення, яке об’єднало семи «хтось поводиться жорстоко (як дикий звір)» і «звірятися комусь у своїх думках». Утворилась близька за семантичним наповненням лексема, яка увібрала і дію, пов’язану з говорінням, і стан, який передає розгніваність, а взаємопідсилення цих виявів призвело до персоніфікації («олюдненння») значення.

Однією з найчисленніших семантичних груп є дієслова, які мають значення нестандартного і голосного говоріння, тому цікавою для нас є підгрупа з орнітологічним лексичним компонентом. У людській свідомості спів або щебетання пташок переважно знаходить позитивні конотації (szczebiotać, ćwierkać, świergotać), але використання їх для опису людської розмови може нести вже підсилене іронічне забарвлення:

rozszczebiotać się – про дітей, жартівливо про молодих жінок: почати голосно і довго щебетати. Dzieci, dziewczynki się rozszczebiotały;

rozświergotać się – почати голосно щебетати; розцвірінькатися. Перен. Dzieciaki się rozświergotały;

ćwierkać – перен. весело, пестливо говорити; щебетати ← цвірінькати, співати цвірінь-цвірінь. Dziewczynka ćwierkała bez przerwy. Nie ćwierkaj mi nad uchem.

Такі лексеми характеризуються типом метафоричного переносу, який називається зооморфізмом, тобто використанням назв тварин, їх особливостей для позначення якостей людської поведінки. Такі метафоричні відношення мають у своїй основі логічний, загальнолюдський характер. Майже усі переносні значення характеризуються приналежністю до розмовного стилю із семою інтенсивної оцінки (позитивної або, як правило, негативної).

Міра вияву дії залежить від семантики дієслова. Коли йдеться про звуки, то це буде сила голосу (mówić → krzyczeć → wrzeszczeć → lamentować → gardłować); для руху міра визначається швидкістю (iść → biec → lecieć → pędzić); для їжі – кількістю об’єкта, швидкістю дії (jeść → chochlować → napychać się → żreć); для характеристики роботи – кількістю зусиль (pracować → tyrać → harować → żyłować się).

Аналізовані предикати розташовані у висхідному порядку, який відображає об’єктивно існуючі градації емоційних та фізичних станів за наростанням інтенсивності. На думку О.М. Вольф, тут можна виділити чотири зони: слабкого ступеня емоцій, середнього ступеня емоцій, сильного ступеня емоцій, афекту [36, 60].

Лексика сучасної польської мови перебуває у стані постійних змін, які викликані появою нових реалій життя внаслідок стрімких суспільних процесів ХХ – поч. ХХІ ст.ст. Виникає потреба впорядкування значної кількості лексем, і тому одним із пріоритетних напрямків сучасної лінгвістичної науки стало дослідження лексики у вигляді семантично інтегрованих частин – лексико-семантичних полів. У мовознавстві в основному вже сформувалась структура семантичного поля, яке визначається як сукупність мовних (передовсім лексичних) одиниць, що об’єднані спільністю змісту і відображають понятійну, предметну або функціональну подібність позначуваних явищ, процесів, ознак. Воно характеризується такими основними властивостями: 1) наявністю семантичних відношень (кореляцій) між складовими його словами; 2) системним характером цих відношень; 3) взаємозалежністю і взаємообумовленістю лексичних одиниць; 4) відносною автономністю поля; 5) безперервністю позначення його смислового простору; 6) взаємозв’язком семантичних полів у межах всієї лексичної системи [157, 35].

Уже традиційно у структурі лексико-семантичного поля виділяють такі основні частини:

• ядро поля, що представлене родовою семою і є лексичним вираженням семантичних ознак;

• центр поля, який складається з одиниць, що мають інтегральне, загальне із ядром і між собою, значення;

• периферія поля, до якої входять лексичні одиниці, що є найбільш віддаленими за своїм значенням від ядра і конкретизують основне значення лексико-семантичного поля [157, 48].

На думку багатьох дослідників, лексико-семантичне поле є такою структурою, завдяки якій здійснюється вивчення семантичних змін у мові. Ядерними елементами лексико-семантичного поля зі значенням інтенсивності виступають дієслова та прикметники сучасної польської мови як найхарактерніші мовні одиниці, об’єднані загальним значенням інтенсивності дії та ознаки.