215

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

На правах рукопису

Рис Уляна Григорівна

УДК 811.162.1:81’37:165.194

Категорія інтенсивності

у сучасній польській мові:

когнітивно-семантичний аспект

10.02.03 – слов’янські мови

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Науковий керівник

Лесюк Микола Петрович,

кандидат філологічних наук,

доцент, завідувач кафедри

слов’янських мов

Івано-Франківськ

2009

З М І С Т

Вступ ………………………………………………………………………..…. 4

Розділ 1. Лінгвістичний статус категорії інтенсивності ……………………15

1.1. Роль пізнавальної та експресивної функцій мови

у реалізації категорії інтенсивності ………............................................19

1.2. Лінгвістичне та психологічне поняття емоції

та експресії як складових інтенсивності……………………………….24

1.3. Поняття «інтенсивність» як основа формування

категорії …………………………………………………………………36

1.4. Оцінний компонент значення як складова інтенсивності ….…...48

1.5. Інтенсивність та інтенсифікація: спільне і відмінне …………….52

Висновки до першого розділу ………………………………………....58

Розділ 2. Лексико-семантичне поле дієслів зі значенням

інтенсивності в сучасній польській мові ……………………………...60

2.1. Метафоризація як процес когнітивно-мовного

сприймання дійсності ……………………………………………..……63

2.2. Семантичне наповнення дієслів-інтенсивів …………………..….79

2.2.1. Мікрополе зі значенням нестандартного

комунікативного акту ………………………………………………..…82

2.2.2. Мікрополе зі значенням великого емоційного

та фізичного напруження суб’єкта …………………………………….87

2.2.3. Мікрополе зі значенням фізичного та морального

впливу на об’єкт……………………………………………………..…..91

2.2.4. Мікрополе зі значенням негативних змін суб’єкта …………....95

2.3. Фразеологічні одиниці як засоби вербалізації

поняття «інтенсивність» у польській мові ………………………..….103

Висновки до другого розділу ……………………………………..… 112

Розділ 3. Реалізація інтенсивності ознаки на когнітивно-

семантичному рівні ………………………………………………….. 114

3.1. Мовні критерії класифікації інтенсивної якості ознаки ……… 115

3.2. Загальні закономірності формування та

функціонування інтенсивної ознаки ………………...….....................118

3.3. Семантичні групи прикметників-інтенсивів……………........….125

3.4. Стійкі лексичні одиниці як засіб вираження інтенсифікації

якісної ознаки…………………………………………………………..134

Висновки до третього розділу ………………………………….…….139

Розділ 4. Когнітивні механізми творення похідних зі значенням

інтенсивності ……………………………………………………………..141

4.1. Когнітивні аспекти вивчення похідного слова ………………...142

4.2. Когнітивне підґрунтя словотвірного потенціалу

префіксальних дієслів………………………………………….……...147

4.2.1. Продуктивність словотвірної моделі із

префіксом na- у дієслівних дериватах польської мови …………...149

4.2.2. Продуктивні можливості префіксальних моделей у творенні

категорії інтенсивності ………………………………………………156

4.3. Дериваційна спроможність суфіксальних моделей

у формуванні категорії інтенсивності дії ……..…………………......163

4.4. Дериваційно-когнітивні моделі прикметників-інтенсивів …….167

Висновки до четвертого розділу ……………………………………..172

Висновки ………………………………………………………….…..175

Список використаної літератури………….……………………… 186

Словники ……………………………………………………………..213

Використані джерела ………………………………………………..214

В С Т У П

Природа, як кажуть, нічого не робить намарно: з-поміж

живих істот лише людина наділена словом (λογος).

Голос виражає біль чи задоволення (…), а слово, крім

того, ще виражає, чи щось є корисне чи шкідливе,

справедливе чи несправедливе.

Аристотель, Політика

Сучасна лінгвістична наука спрямована передусім на вивчення різнорівневої природи мовних явищ та їхнього зв’язку з людським пізнанням, що є безпосереднім джерелом витворення нашого словника, який у притаманний тільки йому спосіб класифікує світ. Запорукою існування і функціонування мови є її постійний розвиток, оскільки в кожний конкретний момент вона повинна задовольняти всі вимоги суспільства, яке нею користується. Як зазначав Е. Сепір, «найбільш виразно відображається фізичне і соціальне середовище у словниковому складі мови. Повний словник тієї чи іншої мови небезпідставно можна розглядати як комплексний інвентар усіх ідей, інтересів і занять, що приваблюють увагу цього суспільства» [124, 272]. Важко переоцінити роль мови у процесах пізнання нового, у процесах становлення і розвитку знання людини про світ, в основі яких лежить здатність емоційного сприймання.

Категорія інтенсивності пронизує всю мовну систему, своєрідно поєднуючись з іншими структурно-семантичними категоріями. Особливо тісно категорія інтенсивності пов’язана з категорією оцінки, семантична типологія якої передбачає вираження через ряд понять. Одним з таких типів на абстрактному рівні є емоційно-чуттєва оцінка, у межах якої міститься також інтенсивний аспект її вираження. Власне, вираження емоційно-чуттєвої оцінки відбувається через сукупність конкретних понять, а саме: антропоцентричну оцінку, яка увібрала в себе характеристику навколишнього середовища, предметів побуту, речей, харчування; культурно-естетичну оцінку, яка характеризує осіб з огляду на їх належність до тієї чи іншої культури, мистецтва, а також оцінку витворів культури чи мистецтва; соціальну оцінку, що передає оцінне ставлення суспільства у справах співіснування на різних рівнях; християнсько-релігійну оцінку, яка розглядає структуру релігійних та культурних споруд та дає характеристику служителям церкви; національно-етнографічну оцінку, що об’єднує оцінювання історичної ролі нації, її корінного місця проживання та характеризує національну символіку.

Однак серед вищеперелічених типів оцінок для вираження категорії інтенсивності у мові/мовленні найбільш поширеними є антропоцентричне оцінювання, яке може претендувати на всеохопність, особливо в щоденному побутовому спілкуванні, хоча не меншу роль виконують також соціальна та християнсько-релігійна оцінки, які репрезентують ставлення до надзвичайно важливих сфер життя – т.зв. світського та Божого.

Саме вербалізація емоційних станів є, за влучним окресленням Роналда Лангекера, когнітивною стежкою почуттів (англ. the emotional cognitive routine) [220, 57]. Лексична семантика займає особливу позицію в когнітивному мовознавстві. Замість класичного (структуралістського) підходу, значення слів розглядаються як потенційна активація різних семантичних рівнів і зв’язків цієї одиниці з іншими концептуальними рамками, які співіснують з ними у контексті [209]. Особливої ваги набирають ці положення щодо повсякденного мовлення і мови художніх творів, які уособлюють метафоричність людського мислення. У когнітивному підході широке обґрунтування знаходить теза, що презентація власних переживань, емоцій і настроїв, дій та поведінки є загальнозрозумілою інтерсуб’єктивно, і її поділяють інші [76, 48]. Власне, завдяки цьому індивідуальне культурне і суспільне пізнання, через підпорядкування емоціям та оцінюванню, є близьким для інших індивідуумів. Для того, аби щось пізнати і зуміти його використати, ми “спершу мусимо це щось перетворити на зовнішній щодо свідомості об’єкт, мусимо оречевити його” [111, 79]. Тільки те, що постає перед нами як річ, є пізнаваним. Наша схильність до “уречевлення” і потреба “уречевлювати” себе при самоусвідомленні – все це змушує нас шукати зовнішні засоби, які б замінили й представили наш внутрішній досвід. На думку Ф. Сосюра, «до певної міри [мовний] знак завжди уникає як індивідуальної, так і суспільної волі: в цьому й виявляється головна його риса, хоча на перший погляд вона найменш помітна. Однак ця риса найповнішою мірою наявна саме в мові, хоч і має свій прояв у найменш досліджених явищах» [129, 29 – 30].

Важко переоцінити роль мови у процесах пізнання нового, у процесах становлення і розвитку знання людини про світ, в основі яких лежить здатність емоційного сприймання. Зв'язок емоцій та пізнання, а також того, як цей зв'язок реалізує себе у мові на лексичному рівні, заслуговує не одного дослідження у сфері когнітивної лінгвістики. Для більшої переконливості цих слів варто зацитувати Бодуена де Куртене: “… З мовного мислення можна виявити ціле своєрідне мовне знання, яке охоплюватиме всі галузі буття і небуття, всі прояви світу, як матеріального, так і індивідуально-психологічного та соціального (суспільного)” [18, 312].

Все наше життя пов’язане з емоціями, із переживаннями, які можуть проявлятися з різною силою, тобто з різною інтенсивністю. І хоч їхній вияв відбувається передовсім через міміку та жести, однак для опису на рівні вербалізації емоцій, за спостереженнями вчених, припадає тільки близько 8% всієї інформації про стан мовця [232, 39]. Тобто можна припустити, що як пізнання та емоційний досвід, так і мова тіла, що їх виражає, мають позамовленнєву природу. Та, незважаючи на це, лексичний пласт мови становить досить широке поле для лінгвістичних досліджень. Найбільш показовими у плані лексичної реалізації інтенсивності в сучасній польській мові є передовсім дієслова, які передають стан збудження, піднесення, зосередження і напруження сил при здійсненні чого-небудь (rozdzierać, rujnować, wrzeszczeć, drzeć się, wymęczyć się та ін.). Іменні частини мови також є виразниками поняття «інтенсивність», наприклад, wrzask, bijatyka, potwór, morderstwo; huczny, mocny, absolutny, gwałtowny та ін. Оскільки більшість іменників отримує яскраве емоційне забарвлення тільки у певних контекстах, будемо вважати цей пласт номінальним для творення похідних лексем, які отримують виразне інтенсивне значення. Порівняймо: alarm (сигнал, який застерігає перед небезпекою) → alarmować (закликати до чуйності, до бойової готовності; ширити неспокій, паніку, викликати хвилювання, непокоїти); grom (блискавка, грім) → gromić (робити гострі зауваження, суворо критикувати; докоряти, ґанити). Зіставлення твірного і похідного слів ще не означає прямого співвідношення їх з тим чи іншим явищем, предметом, натомість важливим є встановлення ознак цих дій, явищ, для яких стало необхідним пізнання властивостей предмета або явища, відображеного у свідомості мовця, а відтак закріпленого в мові. У польському мовознавстві словотвірні механізми експресивних іменників неодноразово вже ставали предметом розгляду (М. Бжозовська, С. Ґрабяс, Б. Крея, Е. Масловська та ін.), що є ще однією із причин, чому у нашому дослідженні ми не розглядаємо цей пласт лексики [173; 192; 215; 224].

Основою для виділення категорії інтенсивності є наявність у польській мові спеціальних засобів для вираження значень, які складають цю категорію.

На лексичному рівні інтенсифікація значення у словах, які зіставляються, має внутрішній характер: додаткове значення не виходить за межі зіставлювальної лексичної одиниці, яка, передаючи той чи інший ступінь інтенсивності, демонструє роздвоєння значення на основне (домінантне) та додаткове (підсилювальне).

У досліджуваних лексемах польської мови значення ступеня інтенсивності нашаровується на різнобічні експресивні відтінки суб’єктивного сприймання. Показниками того, що сила інтенсивного стану є більшою, ніж передбачає норма, є елементи симптомів, фізичних дій, волюнтивних станів та інших наслідків емоцій. Дієслова та прикметники зі значенням надмірного вияву дії та ознаки репрезентують різні за силою стани і властивості: вказують на вираження зовнішніх виявів емоцій, внутрішніх переживань, різних фізіологічних реакцій, надмірного психічного вияву, тривоги, реалізації емоцій у вигляді неконтрольованих дій та ін.

Загалом, у лінгвістиці існує думка, що „немає таких груп емоційних станів, де б не було відмінностей за інтенсивністю, виражених у значеннях відповідних лексем” [36, 238].

На нашу думку, існують об’єктивні причини того, чому проблема інтенсивності перебуває на периферії лінгвістичних досліджень. По-перше, для значення одиниць інвентаря мови не є обов’язковими нашарування цього компонента, по-друге, саме поняття інтенсивності ще мало досліджене, по-третє, відсутній комплексний опис інвентаря засобів, що виражають інтенсивність дії та ознаки. Ще однією із причин недостатнього вивчення проблеми інтенсивності можна вважати відсутність типології лексичних значень, у якій досліджуване мовне явище знайшло б інтерпретацію з урахуванням прагматичної орієнтації значень цього типу.

Актуальність дослідження зумовлена загальною спрямованістю новітніх лінгвістичних тенденцій до явищ, які пронизують усю діяльність людини і всю систему мови. Серед них важливе місце посідає поняття інтенсивності, яке відіграє значну роль у семантико-когнітивних процесах та явищах життєдіяльності людини і тісно пов’язаного з нею навколишнього світу.

Значущість інтенсивності у мовній категоризації визначається тим, що з усієї сукупності психічних актів, які здійснює людина довільно чи мимоволі, значна частина припадає на оцінювання. Результат оцінної діяльності суб’єкта має об’єктивний характер, однак водночас містить елементи суб’єктивізму, зумовленого індивідуальними особливостями сприйняття предметів та явищ дійсності.

Дослідження категорії інтенсивності в семантичному та когнітивному аспектах відповідає сучасним підходам до вивчення мовних явищ, оскільки враховує параметри як традиційної, так і новітньої лінгвістичної парадигм. Крім того, комплексне дослідження особливостей вираження інтенсивності в польській мові слугує науковому осмисленню та розробці важливих лінгвістичних проблем, як-от: співвідношення концептуальної і мовної картин світу, розмаїття семантичних значень, дериваційні процеси як засіб увиразнення інтенсивності та деякі інші. Системний аналіз категорії інтенсивності в сучасній польській мові із залученням великої кількості фактичного матеріалу ще не був предметом спеціального дослідження. Не цілком з’ясовано також і самої суті інтенсивності в когнітивному аспекті та складного механізму взаємодії різних мовних рівнів. Ще не описані комплексні різнорівневі засоби вираження категорії інтенсивності у їх взаємозв’язках і взаємовідношеннях. Не до кінця з’ясованими залишаються питання, пов’язані з когнітивними і семантичними процесами в мові.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертація виконана в руслі наукової проблематики кафедри слов’янських мов Інституту філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Міжслов’янські мовні паралелі». Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №5 від 31 січня 2006 року) та Науковою радою «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (протокол №2 від 26 квітня 2007 року).

Теоретико-лінгвістичним підґрунтям наукового дослідження послужили праці вчених у галузі когнітивної лінгвістики (Н. Баландіної, А. Вежбицької, Ж. Кляйбера, О. Кубрякової, В. Маслової, З. Попової, О. Селіванової, І. Стерніна, Є. Табаковської, Е. Янус), когнітивної семантики та словотвору (Ю. Апресяна, Є. Бартмінського, Н. Бойко, Н. Болдирєва, К. Вашакової, О. Вольф, Р. Ґжеґорчикової, С. Ґрабяса, М. Докуліла, О. Земської, Є. Карпіловської, Б. Креї, Дж. Лакоффа, Р. Лангекера, Б. Левандовської-Томащик, Е. Масловської, І. Новаковської-Кемпни, О. Петрухіної, А. Спаґінської-Прушак, Р. Токарського, І. Торопцева, І. Улуханова, Т. Черниш, В. Шаховського, В. Шмєха), психології емоцій, психолінгвістики та культурології (М. Арнолд, Л. Виготського, С. Ґерстмана, А. Ґжесюк, К. Ізарда, І. Курч, А. Ортоні, О. Потебні, Я. Пузиніної, Б. Рассела, Я. Рейковського, Е. Сепіра, Т. Скубалянки, І. Туранського, Р. Фрумкіної, В. Чабаненка, В. Шевчука).

Мета і завдання роботи. Метою дисертаційної роботи є системний і комплексний аналіз реалізації категорії інтенсивності в сучасній польській мові, виявлення загальних закономірностей формування і функціонування категорії інтенсивності у когнітивному аспекті та на лексико-семантичному рівні із врахуванням взаємодії вербальних і позавербальних засобів вираження інтенсивності. Метою дослідження є також вивчення співвідношення семантичних процесів з когнітивними; виявлення мовних знаків через категорію інтенсивності, яка, окрім важливої функції обміну інформації, виконує роль увиразнення навколишнього світу за допомогою надмірної, понаднормової передачі досвіду людей.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

• з’ясувати лінгвістичний статус категорії інтенсивності та важливі закономірності її виокремлення у сучасній польській мові;

• визначити рівні та сфери мовної репрезентації поняття «інтенсивність»;

• розглянути, які сфери об’єктивної дійсності при номінації в мові можуть підлягати інтенсифікації;

• дослідити когнітивний зміст та семантичний потенціал мовних засобів реалізації категорії інтенсивності у польській мові;

• виявити тенденції формування цілісного інтенсивного ідіоматичного значення у когнітивно-семантичних характеристиках фразеологічних одиниць;

• простежити своєрідні особливості дериваційних засобів інтенсивності.

Об’єктом дослідження є дієслова та прикметники (близько 4000 одиниць), а також виразні стійкі фразеологічні сполуки (понад 800) сучасної польської мови, які становлять динамічність дії, стану та ознаки і здатні виражати семантику інтенсивності.

Предметом нашого дослідження є когнітивні та семантичні особливості категорії інтенсивності у сучасній польській мові; інтенсивний аспект семантики дієслів та прикметників як комплексу одиниць лексикону, які об’єднуються у загальне значення ознаки в широкому розумінні цього слова: ті, що мисляться у динаміці (вони лежать в основі значень дієслів), і ті, які мисляться статично (вони лежать в основі семантики прикметників). Їм притаманні інтенсивні значення підсилення дії, стану, якостей, властивостей явищ і процесів об’єктивного світу, якими їх пізнає людина. Лексичні, семантичні, морфологічні, словотвірні, частково (як тенденція) – фразеологічні когнітивні характеристики досліджуваних мовних одиниць (дієслів та прикметників) експліцитно виражають суть категорії інтенсивності у сучасній польській мові.

Джерелами дослідження послужили: Словник польської мови за редакцією В. Дорошевського в 11-и томах (Słownik języka polskiego/ pod red. W. Doroszewskiego. – Warszawa, 1959 – 1969), електронна версія Словника польської мови (Słownik języka polskiego PWN, 2004), Фразеологічний словник польської мови у 2-х томах (Słownik frazeologiczny języka polskiego / pod red. S. Skorupki. – Warszawa, 1967), Словник розмовної польської мови Я. Анусєвича та Я. Скавінського (J. Janusiewicz, J. Skawiński, Słownik polszczyzny potocznej. – Warszawa – Wrocław, 2000). Для ілюстрацій використано синтаксичні конструкції та мікротексти із творів польської літератури XIX-XX століть, а також – вибірково тексти з преси, взяті з електронного корпусу польської мови PWN.

Методи дослідження. Розв’язання поставлених завдань вимагає комплексного використання методів, що застосовуються в сучасному мовознавстві й передбачають інтерпретацію мовних явищ із системних лінгвістичних позицій. У дисертації використано описовий і структурно-семантичний методи, на етапі когнітивного дослідження застосовувались прийоми концептуального та компонентного аналізу і синтезу, а також частково залучались порівняльно-зіставні прийоми статистичного методу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що вперше у польському мовознавстві виділено категорію інтенсивності та проаналізовано її в когнітивно-семантичному аспекті, де в центрі уваги знаходяться питання про те, як пов’язані мовні явища із процесами та явищами навколишньої дійсності із вибором назв для окремих її фрагментів.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що розроблено методику когнітивно-семантичного аналізу мовних одиниць, які беруть участь у реалізації категорії інтенсивності у польській мові. Отримані результати сприятимуть поглибленню знань про природу інтенсивності, її кореляцію з іншими мовними категоріями, а також про когнітивний потенціал категорії інтенсивності у реалізації різних її рівнів. Висновки й узагальнення виконаного дослідження збагачують теоретичну лексикологію і граматику (особливо морфологію) польської мови, формують наукові засади для комплексного вивчення різних мовних категорій.

Практичне значення одержаних результатів. Дані, отримані в результаті аналізу когнітивно-семантичних відношень інтенсивності та способів їх репрезентації в польській мові, можуть знайти застосування при розробці загальної теорії когнітивних досліджень у порівняльній типології мов, а також у спецкурсах із теоретичної граматики й лексикології польської мови. У науково-методичному плані матеріали дослідження можуть бути використані при складанні навчальних та методичних посібників, а також у практиці викладання польської мови.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані самостійно. Одна стаття, що стосується теми дисертації, написана у співавторстві: здобувачем проведено збір та аналіз матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Доцент Василевич Г.Я. коректувала результати роботи та узагальнювала висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені в доповідях на міжнародних конференціях: «Християнська спадщина Галицько-Волинської держави: ціннісні орієнтири духовного поступу українського народу» (Івано-Франківськ – Галич, 2006 р.); XVI Міжнародній науковій конференції ім. проф. С. Бураго (Київ, 25–29 червня 2007 р.), V Міжнародній науковій конференції «Славянская фразеология в ареальном, историческом и этнокультурном аспектах» (Гомель, Республіка Білорусь, 22–23 жовтня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми вивчення життя і творчості Ольги Кобилянської та українського літературного процесу» (Чернівці, 27–28 листопада 2008 р.), Х Міжнародній науковій конференції «Семантика мови і тексту» (Івано-Франківськ, 21–23 вересня 2009 р.); всеукраїнських та регіональних: Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій ювілею Ольги Кобилянської (Чернівці, листопад, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених-філологів (до 150-річчя від дня народження Івана Франка), Львів, 2006 р.; «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (Івано-Франківськ, 15–16 травня 2007 р.); «Гуцульський діалект в українських писемних пам’ятках і художній літературі» (Коломия, травень, 2008 р.); Ювілейній конференції, присвяченій 80-літтю від дня народження проф. К.Ф. Германа (Чернівці, вересень, 2008р.), Регіональній науковій конференції «Творчість М.В. Гоголя в контексті світової культури», присвяченій 200-річчю від дня народження письменника (Івано-Франківськ, 24–25 березня 2009 р.), а також у виступах на підсумкових наукових конференціях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2005–2009 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових статей, із яких 5 вміщені у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура дисертації. Наукова робота, визначена її метою та завданнями, складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що налічує 268 позицій, списку використаних джерел (41 позиція). Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок; з них основний текст – 185 сторінок.