Казочка про Підмет і Присудок

ПосварилисьякосьПідметізПрисудком.

-Тиодягаєш часто мою маску,— сказав Підмет,— а меніце не подобається. Присудокобразився:

-Звідкити взяв? Коли цебуло?

-Коли і тиіменник, і я іменник. Спробуйрозібратися, хто є хто. А я не хочу бути тобою.

-Нащомені твоя маска іменнику? Я й сам іменник. Довго б сварилисяПідметізПрисудком, та раптомз'явивсярозділовий знак на ім'я Тире.

- Я помирю вас,— сказав він,— стану між вами, і ніхто вас вже не сплутає.

З того часу і стоїть пан Тире міжпідметом-іменником і присудком-іменником, якщоміж ними немаєзв'язки. А міжпідметом-іменником і присудком-прикметником не хочестояти, бо вони й так не сваряться.

-

Головні члени речення

Не за далекими морями, не за високими горами жили собі два брати.

І звали їх Підмет і Присудок. Жили вони мирно, дружно, ніколи не сперечалися і не сварилися. А поруч жили їх сусіди – Другорядні члени речення. І жили б вони дружно та мирно, якби одного разу Підмет не сказав, що він найголовніший і віднині всі повинні підкорятися тільки йому. А Присудок і собі думає, що він повинен бути найголовнішим. А їхні сусіди і собі затіяли сварку між собою. Кожен хотів бути головним. Три дні і три ночі сперечалися вони, мало не побилися.

Але на четвертий день зачув про цю сварку добрий чарівник Синтаксис і прийшов на допомогу. Він повелів:

- Усі жителі країни Граматики повинні жити мирно і дружно, насамперед Головні члени речення, бо вони зумовлюють один одного. Підмет означає, про кого або про що говориться в реченні, відповідає на питання хто? або що?

Слово, яке означає, що говориться про Підмет, називається Присудком, відповідає на питання що робить? що роблять?

Після цього Підмет і Присудок узгодились між собою. І відтоді вони – Головні члени речення. А інші члени речення стали Другорядними. І досі в країні Граматика мир і спокій.

Речення

За морями чорнильними, за горами паперовими, в хащах дрімучих буквенних розташувалося собі невеличке царство-володарство, зване Реченням.

У королівській родині народилися два сини, імена їм дали чудернацькі: Підмет і Присудок. Поки ще малі були, дружили, пустували брати. А як повиростали, і прийшов час їм брати участь у справах царських, страшенно не злюбили один одного. Кожен з них хотів правувати одноосібно, а не ділити царський трон з братом. Доходило до бійки, сліз. Та бо, ніхто не хотів поступитися ні на крок.

І ось настала мить, коли роздратовані до краю Підмет і Присудок відцуралися батьківського майна і вирушили у світ широкий шукати чого хто хотів. А жителі царства - слова і словосполученя - виснажені багаторічними чварами, вже навіть і не суперечили цьому.

Т ак би нам і залишатися до сьогодні безмовними і, як колись, малювати палички на піску, чи малюнки на скелях, якби не розважливість старого дідуся Тексту. Він, дізнавшись про скоєне, гукнув: "Та що ж це робиться? Хіба вам усім важко зрозуміти, що як не стане в королівстві Підмета і Присудка, то не буде і самого нашого королівства - Речення, яке одразу ж розпадеться. а за ним занепадуть й інші такі ж королівства, аж поки не згину й сам я,а вслід за мною з лиця землі вся наша велика державна - Мова!".Задумались Підмет і Присудок над словами дідуся Тексту і повернулися в королівство. З тих пір вони живуть у мирі та злагоді.

Підмет і Присудок

Колись давно на столі у хлопчика жило казкове речення. Слова там називались членами речення. Кожне з них мало своє ім'я, вміло шикуватися, говорити і відповідати на питання.

Коли хлопчик ставив питання "хто?","що?", вставав Підмет. Коли Підмет питав: "що я роблю?" - вставав Присудок. Підмет і Присудок ставали на одну лінію. Хлопчик назвав їх головними членами речення, а вони називали себе основою речення, бо керували іншими словами. Всі слова любили їх і слухали.

Підмет і Присудок були добрими, справедливими, з повагою ставились до інших слів, які їх пояснювали, прикрашали і поширювали речення.

Хлопчику було весело і цікаво жити з реченням. Йому хотілося мати багато різних речень, і він створював оповідання, казки.

Синтаксис і Пунктуація

Ж

ив-був Синтаксис. Якось одного дня зустрів він Пунктуацію.

-Привіт!

-Привіт, Синтаксис!

Пунктуація почала сміятися з Синтаксису:

-Ха-ха-ха, у тебе немає коми, точки, окличного і запитального знака.

-І що з того? зате в тебе немає словосполучення, тексту і пропозиції,-заперечив Синтаксис.

-Зате, якби не було б знаків запитання, то не було б смислу в пропозиції!

-А якшо не буде пропозиції, навіщо знаки запитання?

Сварилися Синтаксис і Пунктуація, сперечалися, хто кращий, так і ні до чого не прийшли.

Синтаксис і Пунктуація

В

далекому царстві, в неабиякому князівсті, не за дрімучими лісами, не за високими горами, а в країні Граматиці жив собі Синтаксис. Він був володарем Словосполучень і Речень. І був він розумним правителем. У реченнях кожне слово стояло на свому місці. Але Синтаксису цього було мало. Йому дуже хотілося, щоб думки виражалися з почуттям та відповідною інтонацією. Але в його царстві не було Розділових знаків, Питальних і Окличних речень, навіть межі речень інколи важко визначались. Це утруднювало сприйняття розповіді, висловлювань. Одного разу засмучений Синтаксис гуляв вулицями свого міста і незчувся, як опинився в дрімучому лісі. В даличині побачив він незнайомку. Підійшов до неї і привітався:

- Добрий день, я Синтаксис!

- Я - Пунктуація, а це мої помічники Розділові знаки.

- Чи не хотіли б вони співпрацювати з Реченням.

- Залюбки,- відповіла Пунктуація.

І з тих пір Розділові знаки співпрацюють з Реченням.

ЗПідмет і Присудок

устрів Присудок Підмета і каже:

- На скільки питань ти можеш відповісти?

- На два: хто? Що?

- А я аж на п'ять! Це я забезпечую тобі повну характеристику:

1) Що ти робиш?

2)Що з тобою робиться?

3)Який ти є?

4)Хто ти?

5)Що ти?

-Але, не зважаючи на це, ми двоє є головними членами речення.

Зухвала відповідь збентежила Присудка,і з тих пір Присудок більше не вважав себе кращим.

Присудок

В далекій країні, що мала назву Речення, жив красень-принц Присудок. Був він дуже гарним і працьовитим, але ніяк доля не посміхалася йому, був він дуже самотнім, без друзів. Присудок чекав такого друга, який міг би доповнити його невгамовність твердою впевненістю.

І ось коли він вже геть засумував, прилетіла Словесність, яка доводилась хрещеною матір'ю чарівному принцеві.

- Доброго ранку, любий Присудку,- привіталась вона.

-Принесла я тобі добру звістку. В одній далекій державі живе самотній принц Підмет, якому віщунка напророкувала тебе в друзі. Але на його державу накладене страшне прокляття. Ніхто не може виїхати з країни, тому що кругом виросли великі тернові чагарники, які зла відьма зробила такими густими та високими, що навіть сонячне проміння не пробивається крізь них. Через те в країні завжди ніч, і всі люди, і принц сплять уже поняд сто років. Тільки той хто дістанеться цієї країни винищить чагарник і доторкнеться до принца, стане йому другом,- сказала Словесність і дуже швидко зникла.

Присудок, не довго думаючи, осідлав коня і вирушив в дорогу.

Добрі люди вказали йому шлях до зачарованого королівства. По дорозі він зустрів трьох дітей:

Додаток, Означення та їх сестру Обставину. Вони подорожували світом у пошуках своєї долі. Коли вони почули про зачарованого принца, то вирішили допомогти привітному мандрівнику, який розділив з ними вечерю. А були вони не звичайними подорожніми, кожен з них мав надприродні здібності. Додаток міг запалити вогонь поглядом. Означення міг піснею дощик викликати, а Обставина завжди могла визначити,де вона знаходиться та котра зараз година.

Ось ідуть вони та йдуть, а зла відьма Безладдя наслала на них мороз та вітер. Додаток глянув на них своїм могучим поглядом і розтопив лютих ворогів. Йдуть вони далі, і вже Обставина визначила,що зосталось трохи до того королівства, та відьма взяла та наслала на них спеку та пожежу.

О значення заспівало свою пісню, і впав на землю рясний дощ, який загасив пожежу і розігнав дим. Тоді вони й побачили страшенні чагарники, що виросли навколо зачарованого королівства.

Д одаток не розгубився і випалив крізь ті чагарники дорогу,а щоб вогонь не перекинувся далі, Означення дощиком "покропило".

Т оді Обставина показала принцеві Присудку замок принца Підмета.

Коли Присудок доторкнувся до принца Підмета,то сталося те, що віщувала добра фея. Він прокинувся і став добрим другом для свого рятівника.

Свої королівства вони об'єднали, а добрі діти Додаток, Означення та Обставина стали жити разом з ними в добрі і злагоді в чарівному королівстві Речення.