слабкості, значні відхилення з боку вегетативної нервової системи, вестибулярного апарату, периферійних судин. Змінюється шкірна, больова і температурна чутливість, знижуються сухожилкові рефлекси. Нестійке порушення координації поєднується з різко вираженим тремором рук. У деяких випадках знижується гострота зору, можуть розвиватися дизуричні явища, функціональні розлади шлунка, радикуліт.

Вібраційна хвороба, розвиток якої зумовлений впливом комбінованої вібрації (локальної і загальної), трапляється у бетонників.

Під час обстеження хворих на вібраційну хворобу застосовують спеціальні методи, зокрема функціональну холодову пробу (руку хворого на 3 - 5 хв занурюють у холодну воду, позитивна реакція виражається в різкому зблідненні фаланг), капіляроскопію, термометрію (у нормі температура шкіри кистей рук становить - 25

• 31° С, на стопах - 25 - 27° С, на чолі - 32 - 33° С), дослідження вібраційної та больової чутливості (анальгезиметром), рентгенографію, електроенцефалографію. . Лікування. З огляду на особливості клініки цього захворювання, такому хворому необхідне комплексне лікування. Насамперед рекомендують внутрішньовенні введення 40% розчину глюкози або кальцію глюконату, приймання всередину тіаміну хлориду (50 мг на добу), аскорбінової кислоти (100 мг на добу), невеликих доз брому з кофеїном або настоянки собачої кропиви.

За наявності ангіоспастичних явищ призначають судинорозширювальні засоби, зокрема 1% розчин нікотинової кислоти по 1 мл 1 - 2 рази на добу внутрішньом’язово.

Одночасно призначають фізіотерапевтичні процедури: чотирикамерні ванни з нафталановою нафтою, масаж м’язів надплечної частини, електрофорез комірцевої зони з кальцію хлоридом за Щербаком, еритемні дози опромінення ультрафіолетовими променями на комірцеву зону, ванни для рук. За наявності явищ поліартеріїту роблять парафінові аплікації. Рекомендують також лікувальну гімнастику, санаторно-курортне лікування із застосуванням радонових (Хмільник), сірководневих (Любіть Великий, Немирів) ванн (температура їх не повинна перевищувати 37° С). Слід мати на увазі, що хворі на вібраційну хворобу погано переносять місцевий вплив високої температури.

Профілактика. Найсуттєвішим у профілактиці вібраційної хвороби є усунення несприятливого впливу вібрації на організм. Індивідуальна профілактика передбачає обов’язковий інструктаж робітників щодо правил користування пневматичними інструментами.

Періодичні медичні огляди повинні проводитись один раз на рік. У таких хворих слід визначати гемоглобін, кількість лейкоцитів, ШОЕ, проводити холодову пробу, визначати вібраційну чутливість, за показаннями - рентгенографію кінцівок і грудного відділу хребта.

Професійні інтоксикації

У виробничих умовах часто користуються речовинами, які справляють токсичну дію. Це, зокрема, розчинники, фарби, інсектофунгіциди, різні хімічні елементи, неорганічні та органічні сполуки. Потрапляючи в організм, багато з них беруть

5

участь у біохімічних реакціях, які відбуваються в клітинах і тканинах. Вони порушують обмінні процеси і спричинюють структурні та функціональні зміни в організмі. Промислові отрути проникають в організм через органи дихання і шкіру, значно рідше — через травний тракт. Знешкодження токсичних речовин відбувається в різних органах, та основна роль в їх нейтралізації належить печінці.

Характер дії токсичних речовин на організм людини залежить від їх хімічної структури, фізичних властивостей, концентрації, тривалості контакту і шляхів надходження. За клінічною картиною розрізняють гостру, підгостру та хронічну інтоксикації.

Отруєння свинцем

Свинець належить до найпоширеніших промислових отрут. Контакт із свинцем відбувається під час плавлення свинцевої руди, загартовування металевих виробів, покриття електричного кабеля, виготовлення куль, в акумуляторному та друкарському виробництвах. Свинець широко застосовують для захисту від рентгенівських та іонізуючих променів.

У побуті отруєння свинцем може виникати внаслідок вживання харчових продуктів, які зберігаються в глиняному посуді, покритому свинецьумісною поливою, а також пиття води, що тече по свинцевих трубах, та вживання продуктів, забруднених свинцем. Допустима концентрація свинцю в робочих приміщеннях становить 0,001 мг/м³.

Більш чутливі до інтоксикації свинцем діти, жінки та особи, які зловживають алкоголем.

Клініка. У клінічній картині свинцевої інтоксикації спостерігається такі синдроми: астенічний, астеновегетативний, свинцевий поліневрит, енцефалопатії, анемічний, абдомінальний, печінковий, нирковий, серцево-судинний.

Астенічний синдром характеризується ознаками свинцевої неврастенії, до яких приєднується виражені вегетативні зміни (підвищене потовиділення, нестійка артеріальна гіпертензія, вегетативні невралгії).

Свинцевий поліневрит найчастіше уражає передпліччя. При цьому виникає атрофія м’язів, порушується функція кистей (симптом висячої кисті).

Іноді уражається м’язи - розгиначі ніг, що призводить до розвитку симптому висячої ступні.

Синдром енцефалопатії характеризується виникненням свинцевого менінгіту, психозу, нападів, подібних до епілепсії.

Анемічний синдром характеризується розвитком ретикулоцитозу, появою у крові еритроцитів з базофільною зернистістю. Часто виникають анізоцитоз і пойкілоцитоз. Пізніше виявляється помірне зменшення гемоглобіну.

Абдомінальний синдром проявляється відсутністю апетиту, солодким присмаком у роті, переймоподібним болем у животі, не пов’язаним із вживанням їжі, закрепами, печією, відрижкою, інколи блюванням. Найтяжчим проявом інтоксикації свинцем є свинцева коліка. Для неї характерна тріада симптомів:

1. різкий переймоподібний біль у животі;

2. стійкий закреп;

3. артеріальна гіпертензія.

6

Печінковий синдром проявляється жовтяницею, збільшенням печінки, її функціональною недостатністю.

Нирковий синдром характеризується порушенням ниркового кровообігу, спазмом ниркових судин, підвищенням АТ, підвищеним вмістом свинцю в сечі. Серцево-судинний синдром проявляється спазмами судин, раннім розвитком атеросклерозу, порушенням холестеринового обміну, стенокардією, дистрофічними змінами в міокарді. У разі тривалого впливу малих концентрацій свинцю розвивається спочатку транзиторна, а потім - і стійка артеріальна гіпертензія, порушується ритм серця (синусова брадікардія або тахікардія, порушення провідності).

Клінічно розрізняють легке, середньої тяжкості і тяжке отруєння свинцем, а також носійство свинцю в практично здорових людей.

Легка свинцева інтоксикація характеризується розвитком астеновегетативного синдрому і помірно вираженими нестійкими явищами токсичного гепатиту.

У разі розвитку свинцевої інтоксикації середньої тяжкості в крові хворих виявляють виражений ретикулоцитоз, базофільну зернистість еритроцитів, зниження гемоглобіну нижче від 70 г/л (до 60 г/л). У таких хворих спостерігаються коліки, ознаки поліневриту та гепатиту.

За наявності тяжкої -свинцевої інтоксикації у хворих спостерігають анемію, виражену сонливість, тяжкі напади свинцевої коліки, паралічі, енцефалопатію, зниження рівня гемоглобіну нижче від 60 г/л.

Наявність свинцю в організмі характеризується появою його в сечі без розладів функцій організму.

Лікування. Насамперед треба припинити контакт із свинцем (переведення на іншу роботу). Здійснюють також заходи, спрямовані на мобілізацію свинцю з депо і виведення його з організму. Призначають препарати йоду (калію йодид). Останнім часом застосовують високоефективні засоби, що сприяють активному виведенню свинцю, зокрема тетацин-кальцій у вигляді таблеток або 10% розчину по 20 мл для внутрішньовенного введення. Таблетки ЕДТА приймають по 250 - 500 мг під язик, до 2 г на добу (через 1 добу). Курс лікування становить 10-20 діб. Найефективнішим засобом, який швидко знімає напад свинцевої коліки, пентацин. Внутрішньовенно дуже повільно вводять 5% розчин пентацину по 20 мл упродовж ЗО діб з перервою 4-5 тиж. У деяких випадках призначають 5% розчин унітіолу по 5 - 8 мл 1 раз на добу. Хворим на хронічну свинцеву інтоксикацію протипоказані снодійні препарати з групи барбітуратів, а також тривале вживання сульфаніламідних препаратів.

У випадках свинцевої анемії призначають препарати заліза: фероплекс, гемостимулін, ферумлек. Уведення заліза супроводять прийманням соляної або аскорбінової кислоти.

У разі токсичного свинцевого гепатиту призначають глюкозу з інсуліном, ліпотропні речовини (ліпостабіл, ліпокаїн, ессенціале), гепатопротектори (гепабене, карсил, гептрал).

За наявності астенічного стану доцільно призначати загальнозміцнювальну терапію, внутрішньовенно введення глюкози з вітаміном Ві та аскорбіновою кислотою.

7