Професійні захворювання та отруєння

Розвиток професійних захворювань зумовлений впливом на організм працівників шкідливих факторів виробництва.

За етіологією виділяють такі групи професійних захворювань:

1. зумовлені впливом виробничого пилу (пневмоконіози, пиловий бронхіт);

2. спричинені впливом фізичних факторів виробництва (вібраційна хвороба, ураження організму внаслідок інтенсивного шуму, різних видів випромінювання, високих і низьких температур);

3. спричинені впливом хімічних факторів виробництва (гострі та хронічні інтоксикації);

4. внаслідок впливу біологічних факторів (інфекційні та паразитарні захворювання в осіб, що мають контакт з інфікованими матеріалами або тваринами).

Щоб установити діагноз професійного захворювання, необхідно знати санітарно- гігієнічну характеристику виробництв, добре зібрати професійний анамнез, проаналізувати результати клінічних, біохімічних та функціональних методів дослідження.

Важливе значення мають дані професійного анамнезу. При цьому відзначають контакт хворого з професійними шкідливими факторами. У трудовому анамнезі необхідно зазначити наявність шкідливих факторів, тривалість їх впливу на організм хворого, а також використання засобів колективного та індивідуального захисту, їх ефективність.

Пневмоконіоз

Пневмоконіоз - поширена форма хронічних пилових захворювань легень. Обов’язковою ознакою усіх видів пневмоконіозу є наявність пневмофіброзного процесу. Залежно від виду пилу, який є причиною розвитку пневмоконіозу, розрізняють такі варіанти пневмоконіозів: силікоз, силікатоз, антракоз, сидероз. Силікоз - це найпоширеніший вид пневмоконіозу, часто з тяжким перебігом. Захворювання розвивається внаслідок вдихання пилу, який містить двоокис кремнію (кремнезем). Кварцовий пил має властивість спричинювати в інтерстиціальній тканині легень розвиток первинного реактивного склерозу, який невпинно прогресує. Захворювання виникає у робітників різних галузей промисловості, на яких у процесі виробництва утворюється пил (каменярі, шліфувальники, робітники ливарних цехів).

Клініка. У хворих на силікоз спостерігається задишка, біль у грудній клітці, кашель. На ранніх стадіях захворювання задишка виникає лише під час фізичного навантаження, а в подальшому в разі прогресування силікозу вона поступово посилюється і набуває характеру ядухи.

Часто хворі скаржаться на колючий біль у грудній клітці без чіткої локалізації. Больовий синдром визначається подразненням плеври. На початку захворювання біль непостійний і має характер поколювання, у пізніх стадіях захворювання він стає стискаючим, з’являється відчуття скутості грудної клітки.

1

Кашель виникає не відразу. Якщо процес прогресує, кашель наростає і стає вологим. Інтенсивний кашель із значним гнійним мокротинням виникає під час силікозу, ускладненому бронхітом, бронхоектатичною хворобою або туберкульозом. Хворий скаржиться також на загальну слабкість, швидку стомлюваність, пітливість, підвищену подразливість.

При об’єктивному дослідженні виявляють мозаїчність перкуторного звуку — коробковий звук у місцях емфіземи і притуплений перкуторний звук над пухлиноподібними вузликами (симптом шахівниці). Відповідно змінюються й аускультативні дані. Над ділянками притупленого звуку вислуховується послаблене везикулярне дихання, жорстке дихання - над емфізематозними ділянками.

З боку серцево-судинної системи виявляють ослаблені тони серця, функціональний систолічний шум над верхівкою серця, акцент II тону над легеневою артерією (внаслідок розвитку легеневої гіпертензії).

Порушується моторна і секреторна функції шлунка та кишок, знижується антитоксична і синтетична функції печінки.

Перебіг силікозу поділяють на три клініко-рентгенологічні стадії.

1. стадія. Задишка виникає лише під час значного фізичного навантаження. Біль - локальний у певній ділянці грудної клітки. Непостійний сухий кашель. Об’єктивно відзначають ознаки базальної емфіземи легень з появою коробкового відтінку перкуторного звуку в нижньобічних відділах грудної клітки, аускультативно - жорсткого або ослабленого дихання. Під час функціонального дослідження відзначають нормальну або дещо збільшену ЖЄЛ. За допомогою рентгенографії органів грудної клітки виявляють симетричне посилення легеневого малюнка і наявність невеликої кількості вузликових тіней діаметром до 1 мм.

2. стадія. Задишка з’являється навіть під час незначного фізичного навантаження, біль у грудній клітці стає постійним, кашель сухий або з виділенням мокротиння. Емфізема легень стає виразною. Обмежується рухомість нижніх країв легень, стають вираженими зміни функції зовнішнього дихання: збільшується число дихальних рухів, знижується ЖЄЛ. Рентгенологічна картина нагадує десемінований туберкульоз легень (симптом снігової хурделиці).

3. стадія. Задишка турбує хворого у стані спокою, біль у грудній клітці має інтенсивний характер, кашель супроводиться виділенням слизового мокротиння, можливі напади ядухи. Характерна мозаїчність перкуторного звуку (симптом шахівниці) та аускультативних даних. Кількість дихальних рухів за 1 хв збільшена в стані спокою на тлі різко зниженої ЖЄЛ. У цій стадії можуть виникати симптоми легеневого серця. Під час рентгенографії легень констатують злиття вузликових тіней у великі конгломерати.

У деяких випадках на фоні силікозу розвивається туберкульоз легень (80%), спонтанний пневмоторакс, інтерстиційна пневмонія, бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма, рак легень.

Лікування силікозу повинно бути скероване на припинення подальшого розвитку процесу, запобігання ускладнень.

Хворому необхідні калорійна їжа (сир, м’ясо) і вітаміни. Харчовий режим повинен бути таким самим, як і у хворих на туберкульоз.

2