4. Валютна позиція банку

Банківські валютні операції пов'язані з валют­ним ризиком.

Валютний ризик — це небезпека валютних втрат внаслідок зміни курсу інозем­них валют по відношенню до національної. Результат діяльності банку на валютних ринках (прибуток або збитки) залежить не лише від зміни валютного курсу, але й від валютної позиції. Ва­лютна позиція визначається співвідношенням між сумою активів (вимог) у певній іноземній валюті та сумою зобов'язань у тій са­мій валюті. Вона розраховується окремо по кожній іноземній ва­люті, яка входить до мультивалютного портфеля банку.

Здійснення банком валютних операцій супроводжується змі­ною співвідношення його вимог і зобов'язань в іноземній валюті, тобто зміною валютної позиції.

Розрізняють закриту та відкриту валютні позиції. Закрита ва­лютна позиція виникає у разі рівності вимог і зобов'язань, від­крита валютна позиція — за незбігу вимог і зобов'язань. Остан­ня пов'язана з ризиком втрат банку, якщо до моменту контр-операції (купівлі раніше проданої або продажу раніше купленої ва­люти) курс валюти зміниться у несприятливому для нього напрямі.

Відкрита валютна позиція може бути довгою та короткою. До­вга валютна позиція складається, коли вимоги перевищують зо­бов'язання, коротка — коли зобов'язання більші, ніж вимоги.

Довга валютна позиція дає прибутки при підвищенні курсу іноземної валюти і завдає збитків – при зниженні її курсу. Коротка позиція – навпаки, дає прибутки при зниженні курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу.

Залишаючи валютну позицію відкритою, учасники валютного ринку грають на валютних курсах з метою отримання прибутків спекулятивного характеру, наражаючись на підвищений ризик.

Учасники валютного ринку мають самі визначити рівень валютного ризику, який вони можуть взяти заради отримання прибутків. Але для тих учасників валютного ринку, фінансовий стан яких зачіпає інтереси багатьох інших суб'єктів економічних відносин (до них належать банки), рівень валютної позиції регулюється офіційно. У більшості країн світу держава регламентує розмір відкритої валютної позиції банків.

Банки постійно спостерігають за зміною валютної позиції. Наприклад, протягом дня банк здійснив три конверсійні операції, наслідком чого була зміна довгих і коротких позицій як по окремих валютах, так і в цілому по операціях банку.

Потім банк оцінює валютний ризик, який виникає через відкриту валютну позицію, у разі її негайного повного покриття за існуючими валютними курсами. Правильність оцінювання залежить від точності прогнозування динаміки валютних курсів. Оцінюється можливий результат закриття позиції шляхом перерахунку довгих і коротких позицій по всіх іноземних валютах у національну за тими ринковими курсами, за якими можуть бути покриті угоди (з урахуванням термінів поставки валюти по строкових операціях). Іноді такий перерахунок здійснюється у два етапи: спочатку всі позиції перераховуються у найбільш поширену валюту (наприклад долари США), потім доларові суми перераховуються у національну валюту.