24. Порядок виконання рішень Конституційного Суду України

Відповідно до Конституції України і Закону України “Про Конституційний Суд України” в конституційному судочинстві основними актами, які приймає Конституційний суд України є рішення і висновки. В юридичній літературі всі акти Конституційного Суду України називаються “рішеннями”.

Що стосується питання про механізм реалізації рішень Конституційного Суду України можна погодитися з вченими, котрі вважають, що процес реалізації рішень Конституційного Суду України не потребує спеціального виконавчого провадження, не потребує особливих суб’єктів-виконавців на відміну від судового рішення в системі прав загальної юрисдикції. Судове рішення в системі судів загальної юрисдикції являється самостійною і завершальною стадією кримінальних, цивільних та інших процесів. Тобто судове виконання гарантує фактичну реалізацію рішень суду, забезпечуючи захист суб’єктивних прав громадян, а також, сприяючи здатності права впливати на поведінку людей, закріплюючи законність в сфері правових відносин. Закон “Про Конституційний суд України” не містить правових норм, які би встановлювали державно-правовий механізм реалізації рішень Конституційного суду.

Щодо механізму виконання рішень Конституційного суду України в юридичній літературі існують різні точки зору. Одні вважають, що необхідно прийняти спеціальний законодавчий акт, який би врегулював питання механізму виконання рішень Конституційного суду. Лучін В.О. і Дороніна О.Н. вважають, що серед способів забезпечення виконання рішень Конституційного суду значне місце належить судовому контролю та прокурорському нагляду.

Дрогонич Я. вважає, що сама Конституція повинна передбачати способи накладення відповідальності за невиконання рішень Конституційного суду.

Закон України “Про Конституційний суд України” тільки фрагментарно закріплює механізм виконання рішень Конституційного суду. Користуючись вказаною прогалиною законодавства органи державної влади, в тому числі суди загальної юрисдикції приймають рішення, які суперечать попереднім висновкам (рішенням) Конституційного Суду України і при цьому вони не суть жодної відповідальності за такі дії.

Заслуговує на увагу думка Євграфова П.Б., який вважає за необхідне закріплення в чинному законодавстві України субінституту конституційного делікту і закріплення санкцій за невиконання, неналежне виконання чи перешкоди до виконання рішень Конституційного Суду.

Відносно порядку виконання тих рішень Конституційного суду, в яких не передбачений порядок їх виконання, то вони являються так само обов’язковими не дивлячись, що в них не передбачений порядок їх виконання. Органи державної влади, органи Автономної республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни повинні утримуватися від виконання чи застосування правових норм визнаних неконституційними.

Рішення Конституційного суду України набирають чинності з моменту прийняття, мають пряму дію, для вступу їх у законну силу не потрібно підтвердження з боку будь-яких державних органів.

У випадку необхідності Конституційний Суд України може визначити додаткові міри, пов’язані з порядком виконанням рішення вказавши не невідкладність і обов’язковість його виконання.

Копії рішень Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України.

У разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від відповідних органів письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Разом з тим, рішення Конституційного Суду України, які носять обов’язковий характер, не мають примусової сили, крім сили свого авторитету. Практика свідчить про те, що правова природа актів Конституційного Суду України потребує детального законодавчого механізму, який би забезпечував їх виконання. Однак, виконання актів Конституційного суду України повинно забезпечуватися всіма органами держави, оскільки Конституційний Суд не має повноважень щодо нагляду за діяльністю органів держави по реалізації прийнятих ними актів. Виконання актів цього специфічного державного органу повинно здійснюватися в порядку, який застосовується до виконання законів. Рішення Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Вказана проблема чітко прослідковується через призму правових конфліктів між рішеннями Конституційного Суду України та рішеннями судів загальної юрисдикції, які набрали законної сили. Адже рішення Конституційного Суду не призводить до автоматичного скасування рішення суду загальної юрисдикції, навіть якщо воно базувалося на неконституційній нормі.