1. Вимоги до земельної ділянки

1.1. Вимоги до генерального плану

Будівлю клубу рекомендується розташовувати на ділянці з урахуванням його визначального соціально-культурного і містобудівного значення в забудові громадського центру поселення. Обов'язковими вимогами при цьому є:

• ретельне погодження планування ділянки клубу з вирішенням центральної площі і ділянок існуючих установ обслуговування;

• чітка організація пішохідних підходів і транспортних під'їздів до будівлі, а також стоянки автомашин.

Із метою розширення комплексності обслуговування сільського населення необхідно прагнути до об'єднання ділянки клубу з парком і стадіоном.

На ділянках клубних будинків передбачаються зони відпочинку, літні споруди для клубної роботи, майданчики для спортивних ігор, дитячі майданчики, майданчики технічного обслуговування. У сільській місцевості південних областей України, а також у населених пунктах, розташованих у рекреаційних зонах, на ділянках будинків культури і клубів можливе розташування літніх кіноконцертних майданчиків місткістю, що становить 100 -150% від місткості клубних залів.

Кіноконцертні й танцювальні майданчики на клубних ділянках слід розташовувати так, щоб головне розповсюдження звуку було спрямоване в протилежний бік від вікон приміщень клубної будівлі, призначених для тихих занять, і житлових будинків, що розташовуються на суміжних із клубною ділянках.

У випадках, коли будівля клубу розташована поруч із парком чи садом, літні споруди для клубної роботи і спортивні майданчики дозволяється розташовувати на території парку, відповідно зменшуючи площу клубної ділянки.

Перед входом в будівлю клубу слід організовувати майданчики для накопичення відвідувачів із розрахунку 0,2 м² на одне місце в залі для глядачів, а перед концертними майданчиками - з розрахунку 0,3 м² на одне місце.

Загальна площа ділянки клубу повинна бути 0,8 – 1,0 га, а при влаштуванні на ділянці стадіону її площа збільшується на 1,5 - 2,0 га. Перед головним входом у будівлю клубу треба передбачити загальну для центру селища автомобільну стоянку на 20 автомобілів. На ділянці клубу також необхідно спланувати місце для рекламного щита.

Перед будівлею клубу допускається влаштування штучної водойми. Вона може бути використана для декоративних цілей також і в парковій зоні клубної ділянки. Для художньо-естетичного вирішення прилеглої території важливу роль варто надавати малим архітектурним формам, скульптурі та іншим елементам благоустрою.

1.2. Склад літніх споруд

Нижче наведений зразковий перелік літніх споруд, які слід розміщувати на ділянці клубу:

Майданчики:

кіноконцертний - 300 (450) місць.

танцювальний - 25 пар (3 м² на 1 пару).

ігровий з гімнастичними снарядами -100 м²

волейбольний -1 шт.

баскетбольний -1 шт.

для настільного тенісу -1 шт.

2. Архітектурно-планувальні вимоги

Важливим етапом у проектуванні є пошуки містобудівельного обґрунтування прийнятого вирішення та архітектурного вигляду будівлі. Архітектурно-планувальне вирішення клубу повинне виявляти структуру будівлі, забезпечувати правильне зонування й організацію зв'язків між окремими групами приміщень, створювати силует, що підкреслює промовистість будівлі і гармонійно поєднується з навколишньою забудовою.

Об'ємно-просторове та архітектурно-планувальне вирішення проектованої будівлі клубу багато в чому залежать від місцевих умов і містобудівної ситуації, що визначаються кліматом, рельєфом місцевості, а також від забудови, що існує, та інших чинників. При врахуванні місцевих умов треба звернути увагу на національно-побутові особливості життя населення, традиції народної архітектури в обраному районі будівництва. При розташуванні в кліматичних районах із помірним кліматом будівля має бути компактного об’єму із мінімальною кількістю виступів і перепадів. У південних районах вона може мати більш складну структуру з розвинутою просторовою композицією, із максимальним розкриттям простору та об’ємів у внутрішній дворик, який розглядається як зона громадських заходів і відпочинку.

Будівлю рекомендується проектувати одно- або двоповерховою (можливе підвищення поверховості в окремих функціональних зонах або групах приміщень).

Найбільш розповсюдженим типом клубного будинку в даний час є двочастковий клуб із двома різними видами діяльності - масовим, розважальним (видовищна частина), камерним, гуртковим (клубна частина).

Ці дві частини клубної будівлі можуть мати різне архітектурне вирішення.

ВИДОВИЩНА ЧАСТИНА включає власне зал для глядачів, сцену (естраду) та обслуговуючі сцену та зал приміщення. Площа зали для глядачів клубу визначається з розрахунку 0,65 м² на одного глядача. Розміри і розміщення місць для глядачів приймаються за нормами для клубних глядацьких залів.

ЗАЛ ДЛЯ ГЛЯДАЧІВ - це основне приміщення клубу. Він повинен розміщуватися, як правило, на першому поверсі і мати безпосереднє сполучення з фойє. У випадку використання фойє в інших цілях (танці, збори, лекції та інші клубні заходи) при одночасній експлуатації залу необхідно передбачати безпосередній вхід до глядацької зали із вестибуля, минаючи фойє. У цьому випадку у фойє передбачають влаштування естради, а буфетну стійку розміщують у клубній частині. Зал для глядачів клубу принципово відрізняється від залів спеціалізованих видовищних установ - театрів, концертних залів, кінотеатрів тим, що за характером своєї експлуатації він повинен задовольняти всі вимоги гарної видимості для всіх типів видовищ, що проводяться в ньому (спектаклів, концертів, кінопоказу, лекцій, зборів).

Рішення архітектурного простору багатоцільового залу завжди являє собою визначений компроміс між вимогами окремих видів видовищ, тому габарити клубного залу доводиться визначати виходячи з найбільш жорстких вимог, а такими завжди будуть вимоги до перегляду спектаклю.

Саме вони і визначають бічні границі місць у межах горизонтального кута 30°, що виходить з порталу, і задню границю місць, віддалену від червоної лінії сцени (лінії завіси) не далі ніж на 31 м.

Параметри залу для глядачів повинні відповідати вимогам, що висуваються до кінозалів. Рекомендується циліндричний екран із радіусом рівним проекційній відстані; також допускається плоский екран.

Розбіжність габаритів зон зорових місць при різних видовищах створює реальну потребу трансформації габаритів залу, що може збагатити пластику інтер'єру залу. При організації трансформації залу для глядачів місця підрозділяються на основні (на яких забезпечуються комфортні умови сприйняття усіх видів видовищ) і резервні. Резервні місця розміщаються за межами габаритів комфортної видимості і збільшують місткість залу при якому-небудь особливому заході.

За своєю архітектурою клубний зал мало чим відрізняється від видовищних залів. Серед специфічних особливостей клубних залів можна назвати:

• улаштування природного освітлення в залах малої місткості, де можливе проведення лекцій і зборів у випадку відсутності спеціального лекційного залу в складі приміщень клубу і де затемнення залу можна легко здійснити;

• улаштування у клубах малої місткості горизонтальної підлоги в зоні місць перших рядів, що дозволяє проводити танці, дитячі ранки тощо. У цьому випадку доцільно і поміст естради робити цілком або частково розбірним або таким, що опускається.

У залі для глядачів проектується естрада типу А або Б чи сцена типу А (відповідно до вибраного завдання) із розташованим на ній екраном. Основні вимоги до залу для глядачів наведено на рис.2 та таблицях 1 та 2.

Для умов гарної видимості необхідно, щоб:

• відстань від червоної лінії до найбільш віддаленого глядацького місця була не більше 31 м;

• відстань від червоної лінії до спинки глядацького місця першого ряду була не менше 2,5 м;

• горизонтальний кут (із вершиною на осі глядацької зали), утворений сторонами, що проходять через бічні грані екрана, дорівнював 30 градусів;

• перевищення рівня підлоги естради рівня підлоги глядацької зали було 1-1,2 м;

• кут відхилення оптичної осі кінопроектора від нормалі до поверхні екрана в його центрі у вертикальній площині нагору - не більше 3, униз - не більше - 9 градусів, у горизонтальній площині униз - не більше 8 градусів;

• ширина екрана приблизно являла половину глибини залу; висота екрана приблизно рівнялася 0,4 від його ширини;

• Відстань між рядами місць для глядачів - 0,9 м.

• Найбільша кількість встановлених місць у ряду при розташуванні проходу з одного боку – 20 шт., із двох сторін – 40 шт.

Вимоги до розміщення глядацьких місць, розташування і розмірів екрана для кінопроекції наведені в табл.3 СНиП II-Л. 16-71 «Клубы».

ФОЙЄ клубу використовується не тільки за своїм прямим призначенням, але і для проведення виставок, балів, танцювальних вечорів (у випадку відсутності танцювального залу). Фойє рекомендується розташовувати в одному об’ємі із залом для глядачів, а при наявності танцювального залу - разом з ним.

Площа фойє визначається з розрахунку 0,4 м² на 1 місце при наявності залів для танців і 0,6 м² на 1 місце без залів для танців. У сільських клубах фойє можна поєднувати із вестибулем, при цьому бажано виділяти не менше 50% площі фойє-вестибуля в нетранзитне приміщення, яке буде використане для клубної роботи. Фойє повинне мати природне освітлення. У будинках клубів, проектованих для ІY кліматичної зони, бажано передбачати наскрізне провітрювання фойє.

Ігрова сценічна площадка в клубі, як правило, глибинна, при цьому глядачі розташовуються з однієї з чотирьох її сторін. Існує 4 типи таких клубних площадок різних габаритів і ступеня оснащеності сценічним обладнанням.

ЕСТРАДА - ігрова площадка, що знаходиться в єдиному просторі із залом (не відділена від нього порталом):

• тип А - з висотою, що збігається з висотою залу. Забезпечує можливість проведення концертів, кінопоказу, громадських заходів;

• тип Б - з висотою, що допускає сховане від глядачів розміщення освітлювальної арматури (звичайно різниця висот естради і залу досягається прибудуванням стелі відповідно по низу і по верху конструкції покриття). Забезпечує можливість проведення, крім зазначених вище заходів, спектаклів зі стаціонарними декораціями.

СЦЕНА - ігрова площадка, відділена від залу портальною стіною:

• тип А - з висотою, що забезпечує підйом мальовничої декорації в складеному вдвічі стані. Забезпечує можливість проведення самодіяльних спектаклів зі зміною декорацій;

• тип Б - з висотою, що забезпечує підйом мальовничої декорації без зміни габаритів. Забезпечує можливість проведення гастрольних спектаклів професійних драматичних труп.

Сцена типу Б рекомендується переважно для клубів у малих містах, що не мають театру. Клубна сцена повинна відповідати вимогам професійних театральних труп. Естрада проектується переважно в сільських клубах, де наявність постійно діючої самодіяльної театральної трупи малоймовірна, в інших випадках рекомендується застосовувати сцену типу А.

Сцени повинні мати просценіум - простір перед завісою - глибиною не менше 1 м.

При сцені типу Б необхідно передбачати трюм, який використовують для сценічних ефектів, розміщення механізму врізаного кола, а також забезпечення зв'язку між правою і лівою сторонами сцени поза її габаритами (прохід акторів під час дії спектаклю за задником небажаний).

За задньою стіною зали для глядачів розташовуються приміщення регуляторної сценічного освітлення, кіно- і звукоапаратної з вікнами в межах ширини будівельного порталу. Кіноапаратну слід проектувати відповідно до вимог для кінозалів (дивись таблицю 2).

СКЛАДИ ОБ'ЄМНИХ ДЕКОРАЦІЙ розташовуються на рівні планшета ігрової площадки сцени. Їх площа визначається з розрахунку 40-60% від площі сцени і 20-40% від площі естради. При наявності сцени вони повинні мати висоту не меншу від висоти розрахункового ігрового порталу. Склад декорацій повинен безпосередньо прилягати до естради чи сцени, в окремих випадках допускається влаштовувати склад декорацій за задньою стіною естради. Висота складу декорацій у межах 50 % від його площі має бути не меншою від висоти порталу. Дозволяється перекривати склад декорацій утепленою сполученою стріхою.

АРТИСТИЧНІ КІМНАТИ слід проектувати з можливістю їх використання для гурткової роботи.

КЛУБНА ЧАСТИНА

До складу клубної частини входять лекційний зал-аудиторія, бібліотека, гурткові кімнати, вітальні, а також (не завжди) кафе, спортивний або танцювальний зал тощо.

Особливо гучні приміщення клубу - хореографічного, музичного, хорових гуртків і репетиційних залів, майстерень - необхідно групувати в окремому блоці. Кімнати для таких занять недоцільно блокувати з аудиторією і бібліотекою.

У блоках ГУРТКОВИХ ПРИМІЩЕНЬ (роздільно - тихих і гучних) може бути передбачене гнучке планування, завдяки чому число та розмір площ і окремих приміщень можна змінювати залежно від конкретної потреби. Можуть застосовуватися і розсувні перегородки. При всіх варіантах планування потрібно передбачити достатню площу комор для збереження меблів, що убираються, великого інвентарю, стелажів та стінних шаф для майна кожного кружка (від 0,02 до 0,05 м² на 1 місце).

Гурткова кімната, що пристосовується під артистичну, повинна мати зручний зв'язок з естрадою чи сценою через службовий коридор, ізольований від приміщень, де знаходяться відвідувачі клубу. Планування цієї кімнати передбачає поділ її розсувною перегородкою на дві приблизно рівні частини із самостійними входами та умивальниками.

БІБЛІОТЕЧНУ ГРУПУ приміщень бажано проектувати з окремим входом, що створює умови для автономної роботи бібліотеки та покращення її функціонування. Приміщення бібліотеки включають: приміщення каталогу й видачі книг на дім і в читальний зал, книгосховище, читальний зал, приміщення для прийому та опрацювання нових надходжень. Книгосховище доцільно проектувати частково з відкритим доступом до книг. Приміщення для видачі книг має бути розташоване між книгосховищем і читальним залом. Читальний зал повинен бути непрохідним. У будинках клубів, що проектуються для будівництва в ІІІ, ІY кліматичних районах, при читальному залі бажано передбачати відкриту або закриту терасу в парковій зоні ділянки, при якій має бути склад меблів.

При проектуванні клуб­ної частини слід уникати жорсткої коридорної схеми розміщення приміщень. Важливим елементом для організації в клубі відпочинку є ВІТАЛЬНЯ (в якій можна розмістити камін, трансформовані меблі), обладнана телевізором, магнітофоном, екраном, котра за бажанням перетворюється в невеличкий зал для показу відеофільмів, кіно, слайдів. Вона може бути ізольована, відкрита, або включена в кулуари або коридори.

ЛЕКЦІЙНИЙ ЗАЛ бажано проектувати з природним освітленням з лівого боку від глядача або зверху та передбачати пристрій для механічного завішування вікон. Площа залу визначається з розрахунку 0,8 м² на одного глядача. У торці залу - аудиторії варто обладнати естраду і місце для кіноекрана та класної дошки. З протилежної сторони залу повинна бути кінопроекційна. При лекційному залі влаштовують кулуари - виставкове приміщення площею 0,3 м² на одного глядача.

ПРИМІЩЕННЯ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

ВЕСТИБУЛЬ є головним розподільним вузлом, що забезпечує в будівлі поділ людських потоків залу для глядачів, фойє та клубної частини. Фойє повинно бути зручно пов'язане із всіма основними приміщеннями, у тому числі зі сценою та естрадою. Вестибуль передбачається, як правило, загальним для всього клубу, але в клубах більшої місткості краще проектувати самостійні вестибулі для видовищної та клубної частин з розрахунку 0,3 м² на одного глядача і 0,15 м² на одного відвідувача клубної частини. Гардероб і приміщення кас проектуються так, як і в будинках театрів.

СПОРТГРУПА приміщень клубу може мати один, іноді більше спортивних залів, басейн і ряд супутніх приміщень - роздягальні, душові, вбиральні, приміщення для інвентарю і персоналу (тренера, лікаря). Правила їх проектування наведені в нормативах із проектування спортивних будинків і споруд. Найбільше вживаний у клубному будівництві розмір спортзалу 12х24 м, басейну - із довжиною ванни 25 м. При проектуванні спортивного залу рекомендується передбачати самостійний додатковий вхід.

Слід мати на увазі, що сільський клуб може не мати спортивного залу, якщо він уже існує в школі.

КАФЕ доцільно розташовувати з урахуванням можливості двох варіантів його використання:

• епізодичного обслуговування відвідувачів клубного залу на громадських заходах (бали, вечори відпочинку тощо).

• роботи у відкритій мережі з винесеною у фойє залу буфетною стійкою. У цьому випадку необхідно передбачити, з одного боку, зручний зв'язок із приміщеннями, що обслуговують глядачів (фойє і кулуари), а з іншого - незалежний вхід з вулиці - вестибуль, гардероб і санвузли.

Схема основних варіантів взаємозв'язків приміщень сільського клубу показана на рис.1.

Архітектурно-планувальна структура клубу може бути поліпшена засобами трансформації приміщень для їх універсального використання (при обмеженому числі основних приміщень). Одним із варіантів збільшення місткості залу може бути організація додаткових місць за рахунок резервного балкона. Така необхідність виникає при проведенні ви­довищних масових заходів (гастрольні концерти, загальні збори КСП тощо). У звичні дні резервний балкон закривається розсувною перегородкою і використовуєть­ся для потреб клубної частини (дивись рис. 8, 14-16).

Висоту поверхів клубу слід приймати 3,6 м. Фойє через велику площу може бути більш високим - 4,8 м або двосвітнім. Висота залу для глядачів повинна задовольняти вимоги акустики, що досягається при нормі 4,0-4,5 м³ на одного глядача. Залежно від особливостей функціонування варто застосовувати форми залів, що забезпечують найкращі умови видимості й акустики.

Укрупнення будівлі клубу за рахунок введення до його складу спортивного залу з набором необхідних приміщень створює передумови для надання більшої промовистості забудові громадського центру села. При цьому істотно знижується вартість будівництва укрупненої будівлі внаслідок використання різноманітними установами одних і тих же приміщень (вестибуля, гардероба, санітарних вузлів тощо).