1 Мета:

1.1Навчальна: навчити студентів надавати першу допомогу потерпілому.

1.2 Виховна: дбайливе відношення до матеріального забезпечення.

2 Обладнання та посібники:

2.1 Носилки.

2.2 Підручний матеріал - дошки, палки і т.д.

2.3 Перев'язочний матеріал - бинти, стрічки матерії, мотузки, нитки;

2.4 Ріжучі інструменти - ножі, ножиці.

2.5 Література:

Демидов В.В. і ін. "Кваліфікований матрос", навчальний посібник за редакцією професора Тищенко А.Н., Одеса 1997 p., 108с.

Стенько Ю.М. і ін. "Медичний посібник для капітанів судів", Рекламбюро ММФ, М, 1970 р., 244 с.

2.6 Конспект лекцій

3 Хід роботи

3.1Ознайомитися з основними теоретичними відомостями з теми та нижчевикладеним матеріалом про надання першої медичної допомоги.

3.2Практично надати першу медичну допомогу потерпілому при нещасних випадках.

3.3Студенти повинні вивчити всі матеріали, що стосуються анатомії людського тіла, його основних частин, систем, знати основні правила надання першої допомоги постраждалому взагалі і конкретно у випадках, що зустрічаються найчастіше: опіках, обмороженнях, дія електроструму та ін.

3.4 Представляти викладачу на перевірку письмовий звіт по даній темі.

3.3 Відповісти на контрольні запитання

4 Теоретичне обгрунтування

4.1 Мета і основна задача першої допомоги.

Перша допомога повинна бути надана терміново і продовжуватися до тих пір, поки потерпілий не буде доглянутий лікарем або іншою особою, відповідальною за медичну допомогу з метою:

- спасіння (збереження) життя;

- усунення болю;

- попередження ускладнень.

4.2 Обгрунтовані процедури надання першої допомоги.

4.2.1 Провести швидкий огляд потерпілого, звернути особливу увалу на стан його дихання.

4.2.2 Якщо дихання немає, терміново приступити до штучного.

4.2.3 Зупинити кровотечу.

4.2.4 Всі маніпуляції по огляду і наданню першої допомоги проводьте вкрай обережно, легко м'яко, щоб не завдати додаткової травми.

4.2.5 Потерпілий повинен знаходитися в зручному для нього положенні, розстібнути одяг на шиї, грудях, животі.

4.2.6 При виникненні рвоти голову необхідно повернути в сторону, почистити ротову порожнину пальцем або марлевим тампоном від рвотних мас, вийняти зцомні зуби, протези.

4.2.7 Одяг без необхідності знімати не треба, але якщо необхідно, то робити це треба дуже обережно, розрізуючи його вздовж швів і знімати з здорової кінцівки.

4.2.8 Проводити заходи щодо попередження виникнення шоку і покращити його течію.

4.2.9 Не переносити потерпілого до тих пір, поки він не стане транспортабельним, заздалегідь вивести його із шокового стану, зупинити кровотечу.

4.2.10 Ні в якому разі не давати потерпілому алкогольних напоїв.

4.3 Будова тіла людини та його функціональні системи.

Знання анатомії і фізіології людини необхідно для того, щоб успішно надавати першу допомогу і проводити подальше лікування потерпілих і хворих, які знаходяться на борту судна.

Існує наступна класифікація функціональних систем людини: кісткова, кровообігу, дихальна, сечовидільна і нервова.

Кісткова система. В її склад входять: плоскі та трубчасті кістки, черепна коробка, хребет, ребра, кістки кінцівок, лопастні кістки, грудина.

З'єднуються кістки за допомогою зв'язок, хрящів та м'язів. Проізвольні м'язи скорочуються і приводять в рух скелет. Непроізвольна мускулатура знаходиться в стінках шлунку, кишечнику, кровоносних сосудів, серця та інших органах тіла.

Скорочення м'язів непроізвольної мускулатури не підвласні бажанням людини, вони самостійно скорочуються як вдень так і вночі. Ця система виконує опорно-рухову та захисну функцію людини.

Система кровообігу (серце та кровоносні сосуди). Серце - це насос, який перекачує біля 5 літрів крові. Складається із 4 камер: правого передсердя і правого шлунка, лівого передсердя і лівого шлунка. Венозна кров, відтікаючи від всіх органів насичених вуглекислотою, поступає в праву половину серця. Звідти вона перекачується в легені, де, проходжуючи через надто тонкі сосуди, звільнюється від вуглекислоти і насичується киснем. Збагачена киснем кров поступає в ліву половинку серця, звідки нагнітається в артерії, по яким переноситься у всі частини тіла. Артеріальна кров яскраво-червоного кольору, а венозна - темно-червона. Частота пульсу 60-90 ударів за хвилину.

Система дихання. В стані спокою нормальна частота дихання людини складає 16-18 ударів за хвилину. Функція дихальної системи - насищення крові киснем и звільнити її від вуглекислоти.

Система травлення. До складу системи травлення входять: ротова порожнина, зуби, язик, глотка, стравохід, шлунок, дванадцятиперстна кишка, товстий і тонкий кишечник, печінка, жовчний пузир, підшлункова залоза, селезінка. Ємність шлунку складає 1 літр, довжина тонкого кишечнику - 6 метрів.

Сечовивідна система. До складу сечовидільної системи входять почки, сечеточники, сечовий міхур, сечовивідний канал. Функція - очищення крові від шлаків.

Нервова система. Складається з головного і спинного мозку, а також периферичних нервових закінчень. Головний мозок знаходиться в черепній коробці, складається з дуже складної по своєму складу тканини і являється центром, координуючим всю діяльність людського організму. Робота його подібна центральній телефонній станції.

Спинний мозок складається з такої ж по своєму складу тканини, як і головний мозок. Він відходить від нижньої поверхні головного мозку, проходить через отвір в основі черепа і спускається в спинномозковий канал хребта. Його роботу можна зрівняти з діяльністю телефонної мережі, до якої підключені з'єднувальні лінії між головним мозком і різноманітними ділянками тіла, а також приватні телефонні вузли, які там знаходяться. Через певні інтервали від спинного мозку відходять деякі стовбури, які вміщають як моторні, так і чутливі волокна. По цим символам передаються сигнали від шкіри та інших органів до головного і спинного мозку.

Шкіра. Вона покриває тіло і служить для його захисту. Складається з двох шарів. Верхній твердий шар не містить кровоносних судин та нервових закінчень і прикриває внутрішній шар, в якому знаходяться багато нервових закінчень. В шкірі поміщається багато потових залоз, корені волосся і спеціальні (сальні) залози, які змащують шкіру і волосся.

4.4 Техніка приведення в свідомість.

Невідкладні засоби для приведення в свідомість (оживлення):

- положити хворого обличчям вгору;

- нижні кінцівки підняти вгору на 15 секунд, щоб збільшити прилив крові до голови і серця;

- послабити під воріт або любий тісний одяг;

- визначити у хворого пульс;

- якщо хворий не прийшов в свідомість, бажано підняти підборіддя, щоб запобігти западання язика.

Штучна вентиляція легенів.

Вона проводиться одним з двох способів: "рот в рот" або "рот в ніс".

Техніка проведення штучного дихання "рот у рот":

- максимально закинути голову хворого назад, підкласти йому руку під шию. У хворих, що знаходяться в несвідомому стані при цьому рот розкриється;

- зімкнути ніздрі хворого великим і вказівним пальцями іншої руки,

- широко розкрити свій рот, зробити глибокий подих, міцно притиснути свій рот до рота хворого і видихнути в нього повітря. На рот і ніс хворого можна покласти носову хустку чи марлю;

- дати хворому пасивно видихнути;

- повторювати цикл 12-14 разів у хвилину.

Техніка штучного дихання " рот у ніс ".

Необхідно у випадках: коли не можливо відкрити рот постраждалого. Це часто буває, коли хворий непритомнів при серйозних ушкодженнях порожнини рота.

Ознаки ефективності штучного дихання: видний підйом і опускання грудної клітки потерпілого, відчувається опір легень хворого, подиху при виході з легень хворого.

4.5 Зупинка кровотечі: методи, підходи, місця перев'язки, накладення джгута.

Кровотеча - це вихід крові за межі судин при їхньому ушкодженні. Існують наступні види кровотеч:

Зовнішня - кров випливає на поверхню тіла.

Внутрішня - витікання крові в порожнині тіла (черевну, грудну порожнини ).

Капілярна - легке, невелике витікання крові при порізах пальців, гоління та ін. Зупиняється звичайно самостійно.

Венозна - спостерігається при більшості поранень і характеризується рівномірним виділенням з рани темно-червоної крові. Звичайно це небезпечно для життя. Припиняється кровотеча шляхом накладення тугої пов'язки.

Артеріальна - спостерігається при ушкодженні артерій. Кров з рани б’є пульсуючим струменем декілька хвилин і хворий може утратити велику кількість крові, що дуже небезпечно для життя.

4.5.1 Небезпека кровотечі.

Якщо кровотеча рясна і продовжувалася довго, то розвивається такий стан, який поступово підсилюється, при цьому хворий (потерпілий) може знаходитися в стані сильного збудження чи в несвідомому стані. Частота пульсу при кровотечі учащається в залежності від кількості втраченої крові. Тому пульс необхідно перевіряти кожні 15 хв. Якщо частота пульсу зростає, це свідчить про продовження кровотечії.

4.5.2 Перша допомога при кровотечії. Насамперед необхідно укласти потерпілого. При кровотечі з рота чи з глотки варто повернути голову потерпілого убік чи посадити його з опущеною головою вниз. Надати піднесене положення ділянці тіла, де знаходиться джерело кровотечі, підняти руку чи ногу вгору, якщо немає переломів. Оголити місце кровотечі. Міцно і щільно накласти на всю рану широку і товсту подушку стандартної пов'язки. Проводити протишокові заходи (при розвитку шоку ).

4.5.3 Методи зупинки кровотечі.

При венозній кровотечі - накладення пов'язки.

Якщо пов'язка промокла, її не треба знімати, а накласти нову, а потім при триваючому намоканні третю, але не більше і вживати додаткових заходів.

Артеріальну кровотечу внаслідок поранення великої артерії, можна зупинити шляхом притиснення артерії вище рани, зокрема шляхом стиску руками кінцівки вище рани, притисненням артерії в місцях, де вона розташована найбільш близько до поверхні, шляхом накладення джгута не більше ніж на 1,5 години.

4.5.4 Надання допомоги при опіках

Опік - це вплив на організм різних термічних факторів: полум'я, розпечених предметів, гарячих рідин, сонячних променів, а також хімічних речовин.

Ознаки опіку:

- опіки 1-го ступеня: червоність, припухлість, сильний пекучий біль;

- опіки 2-го ступеня: утворення міхурів, заповнених прозорою рідиною, яка потім швидко каламутніє;

- опіки 3-го ступеня: приєднуються явища некрозу, руйнування шкіри і рідинної клітковини.

Перша допомога при опіках:

а) видалити потерпілого від зони високої температури;

б) припинити дію термічного фактора: загасити палаючий одяг, видалити речовину що облягає тіло та припинити доступ кисню;

в) одяг облити водою так, щоб він весь промок, однак не слід заливати водою промаслений одяг;

г) терміново остудити уражені ділянки холодною водою чи льодом;

д) обережно зняти одяг. Шматки одягу, що прилипли до рани не відривати; є) накласти стерильну пов'язку;

ж) при шоці - виконати протишокові заходи.

4.5.5 Надання допомоги при поразці електрикою.

Поразка струмом – це непередбачена дія електричного струму на організм з порушенням серцево-судинної, дихальної і центральної нервової систем.

Ознаки електротравм:

1-й ступінь - судорожне скорочення м'язів без утрати свідомості, різкий переляк, шкіра бліда, озноб.

2-й ступінь - судорожні скорочення м'язів із утратою свідомості, що швидко відновлюється, різкий переляк, прохання про допомогу.

3-й ступінь - судорожні скорочення м'язів із утратою свідомості, порушення подиху і роботи серця, спазм голосових зв'язок.

4-й ступінь - клінічна смерть.

4.6 Перша допомога:

- швидко звільнити потерпілого від дії електроструму, дотримуючись правил ТБ: відключити джерело струму, перерізати чи відкинути провід будь-яким предметом, який не проводе струм;

- відтягнути потерпілого за кінці одягу, не торкаючись тіла. Якщо одяг мокрий - накинути на неї суху тканину;

- визначити стан потерпілого;

- при відсутності дихання переходити до штучного дихання "рот у рот";

- при відсутності серцебиття - почати проводити зовнішній масаж серця.

4.7 Засоби надання першої допомоги при гіпотермії та обмороженні. Виживання при обмежених запасах води і їла.

4.7.1 Гіпотермія. Засоби надання першої допомоги при гіпотермії.

Гіпотермія - це загальне переохолодження організму при тривалому прибуванні на холоді, у холодній воді, коли втрата тепла відбувається в 30 разів швидше, ніж у повітрі. Ознаки гіпотермії: тремтіння, блідість шкірних покривів, апатія, сонливий стан, різке поверхневе дихання, рідкий слабкий пульс.

Перша допомога: зігрівання всіма можливими способами в залежності від умов і можливостей. Укрити теплою ковдрою, обкласти грілками, напоїти гарячим чаєм, помістити у ванну з температурою води 40° С на 30-40 хв. 4.7.2 Обмороження (відмороження).

Це місцеве ушкодження тканин, викликане впливом на них низьких температур.

Ознаки обмороження: блідість, синюшність шкіри в місцях обморожень, після чого утворюються білі плями, а шкіра стає твердою.

Перша допомога: якнайшвидше зігріти відморожену частину тіла: до щік прикласти теплу руку. Для збереження відмороженої кінцівки - спробувати зігріти її одягом чи помістити в теплу воду при температурі 42-44°С на 20 хв. Після цього акуратно висушити, накласти антисептичну пов'язку і покрити теплим одягом. Не розтирати снігом.

4.7.3 Захист від перегріву.

Застосування головного убору обов'язково. Рекомендується одяг білого кольору. По можливості влаштовувати тент над шлюпкою, використовуючи вітрило. Проводити охолодження одягу забортною водою.

4.7.4 Виживання при обмежених запасах води та їжі.

Відразу ж, при розміщенні людей на рятувальні засоби командир бере під контроль розподіл запасів води і їжі, у тому числі особистих запасів, що маються в окремих членів рятувального засобу. Особливо важливо стежити за розподілом і поповненням прісної води. Організм людини легше переносить голод, ніж спрагу. Свою порцію води треба пити маленькими ковтками, обполіскуючи порожнину рота і змочуючи губи. Поповнення запасів води необхідно проводити щодня, шляхом зборів ранкової роси на тенті, використовуючи тропічні дощі. Їжу можна поповнити рибним ловом, уживаючи рибу в сирому виді.