Розділ 2. Особливості діагностування юнаків Особливості психодіагностики юнаків

Юність є завершальним кроком на шляху розвитку в юнацько-підлітквому періоді і сама ділиться, як мінімум, на три під періоди: ранній юнацький вік (охоплює IX-XI класи, школи), середній юнацький вік (включає перші роки життя людини після закінчення школи, з 17-18 років до 22-23 років) і старший юнацький вік (охоплює роки з 23-24 років до 28-29 років).

Отроцтво - так іноді по-старому називають підліткові та юнацькі роки - характеризується посиленням незалежності дітей від дорослих людей, причому у всіх сферах поведінки. Якщо молодший школяр, незважаючи на його надзвичайну зовнішню рухливість і показну неслухняність, все-таки ще повністю залежний від дорослих людей, які, якщо вони достатньо авторитетні, можуть впливати на психологію і поведінку дитини, то юнак набагато більш незалежний і набагато менше піддається зовнішньому психологічному впливу, особливо з боку дорослих людей, батьків і вчителів.

Рання юність - це початок встановлення справжньої соціально-психологічної незалежності в усіх поведінкових сферах, включаючи матеріальне, фінансове самозабезпечення, самообслуговування, незалежність в моральних судженнях, політичних поглядах і вчинках. Рання юність - це своєріднийний переворот в психології людини, пов'язаний з усвідомленням багатьох, недоступних ще підлітку, протиріч в житті: між нормами моралі, затверджуваними людьми, і їх вчинками; між ідеалами і реальністю; між здібностями, можливостями і визнанням людей; між соціальними цінностями і реальної прозою життя.

Рання юність - це період усвідомлення і прийняття людиною відповідальності за свою долю і долю близьких для нього людей. Це - початок справді дорослої, складної як внутрішньої, так і зовнішньої адаптації до життя, включаючи прийняття багатьох умовностей, соціальних норм, ролей і форм поведінки, не завжди відповідних актуальним внутрішнім настановам людини в даний момент часу і в даній ситуації.

Все це разом узяте представляє старшого школяра як вже цілком дорослу людину з точки зору можливостей проведення психодіагностики і передбачає повноцінне використання тестів для дорослих. Тут, правда, є суттєвий виняток, що стосується змісту застосовуваних методик. Справа в тому, що багато проблем, актуальні для дорослих людей, можуть бути ще невідомі для юності. Тому, підбираючи потрібний комплекс методик, призначених для різнобічної психодіагностики старших школярів, необхідно орієнтуватись на те, що важливо і актуально саме для юності. На приклад, прагнення до поглибленого самопізнання, до самовдосконалення, до аналізу своїх почуттів і інтимних відносин - це психологічні проблеми, найбільш значущі для юності, з іншого боку, такі питання, як мета і сенс життя, самотність, образ життя і професійні досягнення, більше хвилюють дорослих людей, ніж юнаків та дівчат.

Таким чином, деякі обмеження в психодіагностики ранньої юності можуть стосуватися тільки тестів, пов'язаних зі сферою особистості та міжособистісних відносин. Вони майже ні якою мірою не відносяться до інтелектуальних, пізнавальних процесів, для вивчення яких у юності цілком можуть бути без яких би то не було обмежень використані тести і методики для дорослих. Не випадково, наприклад, нижньої вікової кордоном тестових норм, існуючих у відомих тестах інтелект, є ранній юнацький вік, 16-17 років.

Тим не менш, оцінюючи юнаків і дівчат, їх індивідуальні дані доцільно порівнювати не з нормами, розробленими для дорослих людей, а з нормами, характерними для молодих людей того ж самого віку, що й самі тестовані. Старшокласники - це все ж таки ще не зовсім дорослі люди.

Тестування в старшому шкільному віці рекомендується проводити у звичних для юнаків і дівчат умовах. Такими умовами, зокрема, є заняття на уроках у школі, в тому числі заняття з психології. Практичне знакомство з методиками психодіагностики органічно входить у програму та зміст таких занять, тому процедура тестування добре вписується в них.