- •Розділ 1. Психофізіологічні особливості юнаків
- •1. Юність як психологічний вік
- •2. Соціальна ситуація розвитку
- •3. Провідна діяльність у юнацькому віці
- •4. Інтелектуальний розвиток в юнацькому віці
- •5. Розвиток особистості
- •6. Спілкування в юнацькому віці
- •Розділ 2. Особливості діагностування юнаків Особливості психодіагностики юнаків
- •1.Особистісний опитувальник г. Айзенка (форма а)
- •Практикум
- •2.Тест Кеттелла (Кеттела). 16-ти факторний особистісний опитувальник Кеттелла
- •Кінець першого стовпця
- •Кінець третього стовпця
- •Кінець п'ятого стовпця в бланку для відповідей
- •Інтерпретація результатів.
- •3.Опитувальник Юнга
- •4.Характерологічний опитувальник Леонгарда
- •5.Опитувальник структури темпераменту в.М. Русалов (ост)
- •6. Психологічний тренінг «Експертиза психологічного, життєвого й духовного самовизначення»
- •7.Опитувальник для вивчення темпераменту я. Стреляу
- •8.Тест самоактуалізації (сат)
- •9.Діагностика ворожості (по шкалі Кука - Медлей)
- •10. Пятифакторний особистісний опитувальник МакКрае - Коста («Велика п'ятірка»)
- •11. Методика "Ціннісні орієнтації" (м. Рокич)
- •12. Шкала оцінки значимості емоцій
- •13. Тест смисложиттєвих орієнтацій
- •14. Опитувальник з вивчення інтересів
- •15.Активізуючий опитувальник-жарт «Як поживаєш?»
- •Приблизні “норми” для опитувальника “Як поживаєш?”.
- •16. Діагностика стану агресії
- •17. Методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач т. Елерс
- •18. Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху т. Елерс
- •19. Методика діагностики ступеня готовності до ризику Шуберта
- •20. Тестова мапа комунікативної діяльності
- •21. Тест-опитувальник самоставлення (в. В. Столін, с. Р. Пантелєєв)
- •Список використаних джерел
2. Соціальна ситуація розвитку
У юнацькому віці відбуваються істотні морфо функціональні зміни, завершуються процеси фізичного дозрівання людини. Життєдіяльність в юнацькості ускладнюється: розширюється діапазон соціальних ролей й інтересів, з'являється усе більше дорослих ролей з відповідною їм мірою самостійності й відповідальності. На цей вік доводиться багато критичних соціальних подій: отримання паспорту, настання кримінальної відповідальності, можливість реалізації активного виборчого права, можливість одружитися. Багато молодих людей у цьому віці вже починають трудову діяльність, завдання вибору професії й подальшого життєвого шляху встає перед кожним. У юнацькому віці у великому ступені затверджується самостійність особистості.
Але поряд з елементами дорослого статусу юнак все-таки зберігає певну ступінь залежності, що йде з дитинства: це й матеріальна залежність, і інерція батьківських установок, пов'язаних з керівництвом і підпорядкуванням. Неоднозначність положення юнацтва в сім'ї й суспільстві й різний рівень вимог до нього зближає цей період з підлітковим і знаходить висвітлення у своєрідності психіки.
Коли здійснюється перехід від підліткового до раннього юнацького віку? Психологічний критерій «входження» у юність пов'язаний з різкою зміною внутрішньої позиції, зі зміною відносини до майбутнього. Якщо підліток, за словами Л. І. Божович, дивиться на майбутнє з позиції сьогодення, то юнак (старший школяр) дивиться на сьогодення з позиції майбутнього. В юнацькому віці відбувається розширення тимчасового обрію — майбутнє стає головним виміром. Змінюється основна спрямованість особистості, що тепер може бути позначена як спрямованість у майбутнє, визначення подальшого життєвого шляху, вибір професії. Спрямованість у майбутнє, побудова життєвих планів і перспектив — «афективний центр» життя юнака .
Початок цього процесу відноситься до підліткового віку, коли підліток замислюється про майбутнє, намагається його передбачити, створює образи (малює картини) майбутнього, не замислюючись при цьому про засоби його досягнення. Суспільство, у свою чергу, ставить перед юнацтвом зовсім конкретне й життєво важливе завдання професійного самовизначення, і в такий спосіб створюється характерна соціальна ситуація розвитку. В 9-му класі середньої школи й ще раз в 11 -му класі школяр неминуче потрапляє в ситуацію вибору — завершення або продовження утворення в одній з його конкретних форм, вступу в трудове життя й т.д. Соціальна ситуація розвитку в ранній юності — «поріг» самостійного життя.
Складність ситуації вибору дев'ятикласника в тому, що часто ні він сам, ні навіть його батьки повною мірою не усвідомлюють переломність моменту, його значимість для подальшого життя. Консультаційна практика показує, що саме на цьому етапі рішення приймається часто випадково, під впливом зовнішніх обставин: подружка вмовила піти вчитися разом, коледж перебуває поблизу від місця проживання... А пізніше вже отримана, але не улюблена професія намічає пунктиром життєвий шлях. Звичайно, усе ще можна змінити, але не забудемо впущений час, досвід невдач, знижену самооцінку й т.д.
В юності відбувається принципово важлива зміна в міркуваннях про майбутнє, тепер предметом обмірковування стає не тільки кінцевий результат, але й способи й шляхи його досягнення. Особливу складність завдання професійного орієнтування набула в сучасних соціокультурних умовах, коли старші (батьки й учителі) найчастіше самі не впевнені в правильності своїх порад.
Деякі психологи вважають, що ця особливість — самостійність зустрічі з « світом, що змінюється, » (на противагу іншим періодам, коли дитина зіштовхується з новою для себе, але стійкою формою наступного віку) - взагалі є специфічною для юності . У процесі кризи 17 років (від 15 до 18 років) вирішується завдання становлення людини як суб'єкта власного розвитку.
Юність не є стійким періодом онтогенезу, і можливі самі різні індивідуальні варіанти розвитку. Крім того, рання юність (старший шкільний вік), як ніякий інший період, відрізняється крайньою нерівномірністю розвитку як на між індивідуальному рівні (у той час як один зі старшокласників уже досяг статевої зрілості, іншої ще перебуває в середині процесу дозрівання, а третій за своїми фізіологічними параметрах може бути оцінений як перебуваючий на порозі отроцтва), так і на внутрішньо індивідуальному (час настання біологічної, когнітивної, соціальної, емоційної зрілості в одного й того ж індивіда часто не збігається).
Перехід від ранньої юності до пізнього знаменується зміною акцентів розвитку: період попереднього самовизначення завершується й здійснюється перехід до самореалізації.
