Лекція №7. Педагогіка: предмет, завдання, методологічні основи, структура, зміст навчання.

І. Предмет і об’єкт педагогіки, завдання, основні категорії, методи.

ІІ. Дидактика: зміст поняття навчання, знання, уміння, навички.

ІІІ. Закономірності: структура, основні педагогічні принципи і методи навчання.

І. Предмет і об’єкт педагогіки, завдання, основні категорії, методи.

«Педагогіка» - слово грецького походження, буквально воно перекладається як «дітородження», «дітоводження» чи мистецтво виховання. Термін «педагогіка» закріпився в історичній практиці в якості науки про виховання.

Педагогіка вивчає закономірності, принципи, зміст, методи, форми освіти, виховання, навчання.

Об’єкт пізнання в педагогіці – людина, яка розвивається в результаті виховних відносин.

Предмет педагогіки – виховуючи стосунки, які забезпечують розвиток людини.

Педагогіка – це наука про те, як виховувати людину, як допомогти їй стати духовно багатою, творчо активною і цілком задоволеною життям, знайти рівновагу з прородою і суспільством.

До категорії відносяться найбільш стійкі і загальні поняття, які відображають сутність науки, її усталені і типові властивості. В будь-якій науці категорії виконують ведучу роль, вони пронизують все наукове знання і як би пов’язують їх в цілу систему.

Виховання – соціальне, цілеспрямоване створення умов (матеріальних, духовних, емоційних) для засвоєння новим поколінням суспільно-історичного досвіду з метою підготовки його до суспільного життя і продуктивної праці. Категорія «виховання» одна з основних в педагогіці. Виділяють виховання в широкому соціальному змісті, включаючи в нього вплив на особистість суспільства в цілому, і виховання в вузькому змісті – як цілеспрямовану діяльність. Покликану сформувати систему якостей особистості, переконань, поглядів.

В цілому виховання – це цілеспрямоване формування особистості на основі формування:

1. певних ставлень до предметів, явищ оточуючого світу;

2. світогляду;

3. поведінки.

Розвиток – це об’єктивний процес внутрішньої послідовної кількості і якості зміни фізичних і духовних сил людини. Можна виділити фізичний розвиток, психологічний, соціальний, духовний.

Розвиток особистості відбувається під впливом факторів:

1. зовнішніх і внутрішніх;

2. соціальних і природних;

3. керованих і некерованих.

В процесі виховання людини відбувається її розвиток, рівень якого потім впливає на виховання, змінює його.

Освіта – це спеціально організована система зовнішніх умов, створених в суспільстві для розвитку людини.

Освіта у буквальному смислі означає створення образу, деяку завершеність виховання у відповідності з певною віковою ступеню. Ось чому освіта трактується як процес і результат засвоєння людиною досвіду поколінь у вигляді системи знань, умінь, навичок, відносин.

В освіті виділяються процеси, які визначають безпосередньо як акт передачі і акт прийому досвіду. Це ядро освіти – навчання.

Навчання – процес безпосередньої передачі і прийому досвіду поколінь при взаємодії педагога і учня.

Але людина не є спеціальною ємністю, куди переливається досвід людства. Людина сама здібна цей досвід і набувати, і творити щось нове. Ось чому основними факторами розвитку людини є самовиховання, самоосвіта, самонавчання і самовдосконалення.

Самовиховання – це процес засвоєння людиною досвіду попередніх поколінь за допомогою внутрішніх духовних факторів, які забезпечують розвиток.

Здійснюючи виховання, освіту навчання, люди вступають в певні стосунки – виховні. Виховні стосунки – є різновид стосунків людей між собою, спрямованих на розвиток людини за допомогою виховання, освіти, навчання.

Завдання педагогіки:

1. вивчення закономірностей в галузях виховання, навчання, управління;

2. вивчення і узагальнення практики, досвіду педагогічної діяльності;

3. розробка нових методів, форм, засобів, систем навчання, виховання, управління освітніми структурами;

4. прогнозування освіти на близьке і віддалене майбутнє (науковий прогноз).

Педагогіка органічно пов’язана з психологією. Психологія вивчає закони розвитку психіки людини, педагогіка розробляє закони управління розвитком особистості. Виховання, освіта, навчання людини є не що інше, як цілеспрямований розвиток психіки (мислення, діяльності). Результати педагогічної діяльності вивчаються за допомогою психологічних діагностик (тестів, анкет тощо).

Педагогіка тісно пов’язана з фізіологією. Для розуміння механізмів управління фізичним і психологічним розвитком людей, які навчаються, особливо важливим є знання закономірностей життєдіяльності організму в цілому і в окремих його частин, функціональних систем.

Дані соціології сприяють більш глибокому усвідомленню проблем соціалізації особистості. Результати соціологічних досліджень є базою для вирішення педагогічних проблем, пов’язаних з організацією дозвілля, професійної орієнтації тощо.

Вихідне значення для педагогічної науки мають філософські знання. Вони є базою для усвідомлення цілей виховання і навчання в сучасний період.

Методи педагогіки:

1. педагогічне спостереження;

2. дослідницька бесіда;

3. педагогічний експеримент.

ІІ. Дидактика: зміст поняття навчання, знання, уміння, навички.

Термін «дидактика» походить від грецького слова «dudactikas», що означає «той, хто навчає», «вивчає».

Дидактика – це важлива галузь знання, яка вивчає і досліджує проблеми освіти і навчання.

Дидактика як педагогічна дисципліна оперує загальними поняттями педагогіки: виховання, педагогічна діяльність, освіта, педагогічна свідомість тощо.

Але, як теорія освіти і навчання, дидактика має свої специфічні поняття. До них належать: навчання, викладання, учення, зміст навчання, метод навчання тощо.

Навчання – це цілеспрямоване, заздалегідь запрограмоване спілкування, в ході якого відбувається учення, виховання і розвиток того, хто навчається, засвоюються окремі сторони досвіду людства, досвіду діяльності і пізнання.

Навчання, як процес характеризується спільною діяльністю викладача і вивчаючих, який має своєю метою розвиток останніх, формування у них знань, умінь, навичок.

Зміст освіти – спеціально відібрана і признана суспільством система елементів об’єктивного досвіду людства, засвоєння якої потрібно для успішної діяльності в певній сфері. Це – кінцевий результат, до якого прагне учбовий заклад, той рівень і ті досягнення, які виражаються в категорії знань, умінь, навичок, логічних якостей.

Педагогічний процес – це спосіб організації виховних відносин, який заклечається в цілеспрямованому виборів і використанні зовнішніх факторів учасників.

Він має таку структуру:

М ета Принципи Зміст Методи Засоби Форми

Мета викладача і учня може розходитись навіть протягом одного заняття.

Навчання – це процес соціально обумовлений. Значить, важливою соціальною функцією навчання є формування особистості відповідної соціальним вимогам.

Зміст навчання:

1. знання;

2. способи діяльності;

3. досвід творчості;

4. емоційно-ціннісне ставлення до об’єктів, що вивчаються, і до реальної дійсності, в тому числі й відношення до інших людей і до себе, потреби і мотиви суспільної, наукової і професійної діяльності.

Потреби суспільства виступають в якості об’єктивного фактору, який впливає на визначення змісту навчання.

Складові суспільного досвіду:

1. досвід фізичного розвитку людини;

2. досвід естетичного відношення до життя;

3. досвід трудової і професійної діяльності;

4. досвід пізнавальної і наукової діяльності;

5. досвід моральних відносин.

Відповідно виділяються основні напрямки змісту виховання і навчання:

1. фізичне;

2. естетичне;

3. трудове;

4. розумове;

5. моральне.