Складові частини змісту кожного напрямку виховання:

1. знання;

2. уміння;

3. навички;

4. творча діяльність.

Знання – розуміння, збереження в пам’яті і уміння відтворювати, застосовувати основні факти науки і теоретичні узагальнення.

Будь-яке знання, виражене в поняттях, категоріях, принципах, законах, закономірностях, фактах, ідеях, символах, концепціях, гіпотезах, теоріях.

Уміння – володіння способами (прийомами, діями) застосування знань на практиці. Уміння включають в собі знання і навички. Формування знань, умінь і навичок залежить від здібностей людини.

Відношення – включають в собі оціночні судження, емоційні вираження від різних сторін життя і діяльності.

Творча діяльність - забезпечує народження нових знань, навичок, умінь і відношень.

Навички – складаються з простих прийомів діяльності, прийомів контролю і прийомів регулювання. Навичка – складовий елемент уміння, автоматизована дія, доведена до високого ступеню вдосконаленості.

Вимоги до змісту навчання:

1. Зміст навчання повинен будуватись на строго науковій основі, включати тільки твердо усталені в науці факти, теоретичні положення. Учбовий матеріал повинен сприяти формуванню життєвої позиції.

2. Зміст навчання з кожного учбового предмету повинен відповідати логіці і системі тієї чи іншої науки, а також базуватись на основі взаємозв’язку між окремими учбовими предметами;

3. В змісті навчання теорія повинна поєднуватися з практикою.

4. Зміст навчання повинен відповідати віковим можливостям людей, які навчаються.

Ііі. Закономірності: структура, основні педагогічні принципи і методи навчання.

Існує ціла низка законів учбово-виховного процесу. Ці закони впроваджують стійкі внутрішні зв’язки, які відображають функціонування й розвиток процесу виховання і навчання.

Виділяють наступні основні закони:

1. Закон соціальної обумовленості цілей, змісту і методів навчання: це означає об’єктивний процес впливу суспільних відносин, соціального строю, соціального замовлення на формування всіх елементів виховання і навчання.

2. Закон навчання, що розвиває і виховує: розвиває співвідношення володіння знаннями, способами діяльності і всебічного розвитку особистості.

3. Закон обумовленості навчання і виховання характером діяльності. Розкриває співвідношення між способами організації навчання, діяльності учня і результатами навчання.

4. Закон цілісності і єдності педагогічного процесу. Розкриває необхідність гармонійної єдності раціонального, емоційного, змістового, операційного, мотиваційного компонентів педагогічного процесу.

5. Закон єдності і взаємозв’язку теорії і практики в навчанні.

6. Закон єдності і взаємообумовленості індивідуальної і колективної організації учбової діяльності.

Закономірності навчання – це об’єктивні, суттєві, стійки зв’язки між складовими компонентами процесу навчання.

Виділяються зовнішні закономірності процесу навчання і внутрішні.

Перші характеризують залежність навчання від суспільних процесів і умов, від соціальної і політичної ситуації, рівня культури тощо.

До внутрішніх закономірностей процесу навчання відносяться зв’язки між його компонентами і між цілями, змістом, методами, засобами, формами.

1. Навчаюча діяльність носить виховний характер.

2. Залежність між взаємодією педагога і учня і результатами навчання.

3. Міцність засвоєння учбового матеріалу залежить від систематичного повторення вивченого, від включення його в раніше пройдений і новий матеріал.

4. Залежність розвитку умінь учнів від застосування пошукових методів, проблемного навчання.

5. Залежність формування понять в свідомості учня від спеціальної пізнавальної діяльності з виділення суб’єктивних при знаків, явищ, порівняно різних понять.

Що представляють собою основні педагогічні принципи?

Принципи – це основні вихідні положення будь-якої теорії, науки в цілому, це основні вимоги, які пред’являються до чого-небудь.

Педагогічні принципи –це основні ідеї, слідування яким допомагає найкращим образом досягти педагогічних цілей, що поставлені.