Другий модуль

Семінарське заняття №8. Політичні організації в Британській Індії (ІНК, Мусульманська Ліга, Хінду Маха Сабха): порівняльна характеристика програмних засад та діяльності

1.Індійський Національний Конгрес: історія, ідеологія, тактика, стратегія боротьби та політичні завдання.

2.Мусульманська Ліга: причини політизації мусульманського общинного руху, ідея „Пакистану” та позиціонування з британською колоніальною владою.

3.Хінду Маха Сабха як носій ідеї індійського націоналізму.

4. Взаємовідносини між ІНК, МЛ та ХМС в першій половині ХХ ст.

Література:

1. Антонова К.А., Бонгард-Левин Г.М., Котовский Г.Г. История Индии. – М., 1973.

2. Борділовська О.А. Мухаммед Алі Джинна – фундатор Пакистану // Східний світ. – 2007. - №4. – с.94-104.

3. Ганковский Ю. В., Гордон-Полонская Л. Р. История Пакистана, М., 1961. – с.9-108.

4. Гольдберг Н.М. Очерки по новой истории Индии. Национально-освободительное движение в новое время. - М.,Наука, 1965.

5. Гордон-Полонская Л. Р. Мусульманские течения в общественной мысли Индии и Пакистана, М., 1963;

6. Горев А.В. Махатма Ганди. – М., 1984.

7. Девяткина Т. Ф. Индийский национальный конгресс (1947—1964), М., 1970.

8. Казиев Э.Р. Подготовка проведения реформ Монтегю-Иелсфорда: [О сущности британского империализма в Индии] // Весник Ленинград. ун-та. Сер.2, История, языкознание, литературоведение. – 1988. - № 2. – С. 85 – 88.

9. Кіндер Герман, Хільгеман Вернер. Всесвітня історія. dtv – Atlas. Наукові редактори перекладу А.Г. Слюсаренко, О.Ф. Іванов – Київ, 2001.- С. 366-367.

10. Кутина М.М. Региональные идейно-политические течения в национально-освободительном движении Индии последней четверти XIX - начала XX в.: Автореф. дис. на соиск ученого степ. д-ра ист. наук. – Ташкент, 1990.

11. Кутина Н.М. Из истории национально- освободительного движения в Индии в Х1Х в. (Образование партии Индийский Национальный конгресс) – Ташкент, Наука, 1979.

12. Мартышин О.В. Политик и святой (к 50-летию гибели Махатмы Ганди) // Восток. 1998. - № 5. – С. 108 - 124.

13. Национально-освободительное движение в Индии и деятельность Б.Г. Тилака. (Сборник статей). – М., 1958.

14. Новая история Индии (Под ред. Е.К.Антоновой). – М., 1961.

15. Новейшая история Индии, М., 1959.

16. Общественно-политическая и философская мысль Индии. Сб. статей, М., 1962

17. Павлов В.И. Социально-экономическая структура промышленности Индии. Исторические предвесники генезиса капитализма конца ХУШ – середины Х1Х в. - М., 1973.

18. Паниккар К.М. Очерки истории Индии. Пер. с англ. - М., 1961.

19. Райков А.В. Пробуждение Индии (Деятельность национально-революционных организаций в 1900-1918 гг.). - М., Наука, 1963.

20. Синха Н. К. и Банерджи А. Ч. История Индии, пер. с англ., М., 1954.

21. Супрунова Л.Л. Роль колониализма в развитии просвещения в Индии // Педагогика. – 1996. - № 5 – С. 114 – 119.

22. Тагор Рабиндранат. Национализм. Перевод с англ. И.Я.Колубавского и М.И.Тубяновского. - М., Академия, 1922.

23. Хашимов И.М. Борьба Национального конгресса за самоуправление Индии (1914-1919), Ташкент, 1977.

24. Хашимов И.М., Кутина М.М. Деятельность Индийского национального конгресса и региональных общественных организаций Индии (конец Х1Х - нач.ХХ в.). - Ташкент, 1988.

25. Шуменко И.А. Ислам в общественной жизни Индии. Вторая половина XIX в. // Материалы международной конференции молодых историков. – Харьков. – 1994. – С. 93.

Семінарське заняття №9. Причини та наслідки розподілу британської Індії за релігійною ознакою.

1. Британська Індія під час Другої світової війни.

2. С.Ч.Бос та спроба орієнтації на Японію.

3. Процес розподілу Британської Індії за „планом Маунтбеттена”: його хід та наслідки.

4. Політичні портрети М.К.Ганді та М.А.Джинни.

Література:

1. Антонова К.А., Бонгард-Левин Г.М., Котовский Г.Г. История Индии. – М., 1973.

2. Борділовська О.А. Мухаммед Алі Джинна – фундатор Пакистану // Східний світ. – 2007. - №4. – с.94-104.

3. Ганковский Ю. В., Гордон-Полонская Л. Р., История Пакистана, М., 1961.

4. Гордон-Полонская Л. Р., Мусульманские течения в общественной мысли Индии и Пакистана, М., 1963;

5. Горев А.В. Махатма Ганди. – М., 1984.

6. Девяткина Т. Ф., Индийский национальный конгресс (1947—1964), М., 1970.

7. Кіндер Герман, Хільгеман Вернер. Всесвітня історія. dtv – Atlas. Наукові редактори перекладу А.Г. Слюсаренко, О.Ф. Іванов – Київ, 2001.- С. 366-367.

8. Кутина М.М. Региональные идейно-политические течения в национально-освободительном движении Индии последней четверти XIX - начала XX в.: Автореф. дис. на соиск ученого степ. д-ра ист. наук. – Ташкент, 1990.

9. Кутина Н.М. Из истории национально- освободительного движения в Индии в Х1Х в. (Образование партии Индийский Национальный конгресс) – Ташкент, Наука, 1979.

10. Мартышин О.В. Политик и святой (к 50-летию гибели Махатмы Ганди) // Восток. 1998. - № 5. – С. 108 - 124.

11. Намбудирипад О.В. Махатма Ганди и гандизм. – М., 1960.

12. Национально-освободительное движение в Индии и деятельность Б.Г. Тилака. (Сборник статей). – М., 1958.

13. Новая история Индии (Под ред. Е.К.Антоновой). – М., 1961.

14. Новейшая история Индии, М., 1959.

15. Общественно-политическая и философская мысль Индии. Сб. статей, М., 1962.

16. Павлов В.И. Социально-экономическая структура промышленности Индии. Исторические предвесники генезиса капитализма конца ХУШ – середины Х1Х в. - М., 1973.

17. Паниккар К.М. Очерки истории Индии. Пер. с англ. - М., 1961.

18. Райков А.В. Пробуждение Индии (Деятельность национально-революционных организаций в 1900-1918 гг.). - М., Наука, 1963.

19. Синха Н. К. и Банерджи А. Ч., История Индии, пер. с англ., М., 1954.

20. Супрунова Л.Л. Роль колониализма в развитии просвещения в Индии // Педагогика. – 1996. - № 5 – С. 114 – 119.

21. Тагор Рабиндранат. Национализм. Перевод с англ. И.Я.Колубавского и М.И.Тубяновского. - М., Академия, 1922.

22. Хашимов И.М. Борьба Национального конгресса за самоуправление Индии (1914-1919), Ташкент, 1977.

23. Шуменко И.А. Ислам в общественной жизни Индии. Вторая половина XIX в. // Материалы международной конференции молодых историков. – Харьков. – 1994. – С. 93.

Інтернет-ресурс:

http://wapedia.mobi/en/Partition_of_India

Семінарське заняття №10. Ідеологічна концепція “мархаенізму” та розвиток Республіки Індонезія в 1949-1965 рр.

1.Індонезійське суспільство в др. пол. 1940-х рр.:труднощі становлення нової держави, етнічні,соціальні, політичні та релігійні суперечності.

2.Політичний портрет А.Сукарно.

3.Основні риси «мархаенізму»: 5 принципів «Панча-шила»:

а/«націоналізм» або «національна єдність» («насаком») та теорія «керованої демократії»;

б/«інтернаціоналізм»;

в/«суверенітет народу», «керована демократія»;

г/«соціальна справедливість» або «індонезійський соціалізм» (принцип «готонг-районг»);

д/«віра в єдиного Бога».

4.«Рух 30 вересня», придушення виступу та прихід до влади військових (1965-67).

Література:

1. Андреев Г.А. Индонезийское государство: проблема единства и автономии (1945-65). – М.: Наука, 1974. – 149 с.

2. Беленький А.Б. Влияние опыта национально-освободительного движения на мировоззрение Сукарно // Народны Азии и Африки. – 1977. - №6.

3. Беленький А.Б. Идеология национально-освободительного движения в Индонезии. – М., 1978.

4. Другов А.Ю., Резников А.Б. Индонезия в период «направляемой демократии». – М.: Наука, 1969. – 197 с.

5. Ионова А.И. Об эволюции «национальной идеологии» в Индонезии // Народны азии и Африки. – 1974. - №2.

6. История Индонезии. Уч. Пособие для студ. вузов. Ч.2 – М.: МГУ, 1993. – с.42-47, 59-88, 116-162.

7. Капица М. На разных параллелях // Азия и Африка сегодня. – 1996. - №7. – С.18-22.

8. Капица М. Сукарно: политическая биография. – М., 1980.

9. Сукарно. Индонезия обвиняет. Сб. ст. и речей. – М.: Изд. ин. лит., 1956. – 363 с.

10. Цыганов В.А. Национально-реолюционные партии Индонезии. – М., 1969.

11. Шолмов Ю. «Мердека!» - «Свобода» // Международная жизнь. – 2001. - №9-10. – С.101-112.

Інтернет - ресурси:

http://www.peoples.ru/state/king/indonesia/sukarno/history1.html

http://faces.ng.ru/foreign/2001-06-14/7_forward.html

http://www.country-data.com/cgi-bin/query/r-6198.html

http://www.antenna.nl/wvi/eng/ic/pki/dav/da3.html

http://www.gimonca.com/sejarah/sejarah09.shtml

Семінарське заняття №11.Революція в Сіамі 1932 та її наслідки

1.Діяльність П.Паноміонга та програма Народної партії.

2.Державний переворот 1932 р.

3.Доктрина „пантаїзму” та перейменування Сіаму в Таїланд.

4.Внутрішня та зовнішня політика П.Сонгкхрама (1938-44).

Література:

1. Берзин Э.О. История Таиланда. Кратний почерк. – М., 1973.

2. Грикуров С.С. Таиланд: прошлое и настоящее. – М., 1982.

3. Искольдский В.И. Таиланд. – М., 1971.

4. История Востока. Т.5. – М,2006. – СС. 500-505.

5. Калашников Н.И. Эволюция политической системы Таиланда. – М., 1987.

6. Кочетков Л. Таиланд. – М., 1973. – с.25-29.

7. Николаева Н.В. Таиланд. – Л., 1956.

8. Ребрикова Н. В., Очерки новейшей истории Таиланда (1918—1959). – М., 1960.

9. Ребрикова Н.В. Таиланд. Сиам. – М., 1957.

10. Ребрикова Н.В., Калашников Н.И. Таиланд: общество и государство. – М., 1984.

11. Яковлева Н. В. и Соломонова М.Д. Таиланд. – М,, 1957.

Семінарське заняття №12. Сіньхайська революція в Китаї.

1.Цінський Китай напередодні революції. Криза маньчжурської династії, її прояви.

2.Політичні течії в дореволюційному Китаї. Сунь Ятсен: формування політичного світогляду та сутність „трьох народних принципів”.

3.Особливості розгортання революції (від Учанського повстання до зречення Цінської династії).

4. Перехід влади до рук Юань Шикая: причини та обставини. Оцінки наслідків та значення революції.

Література:

1. Белов Е. Важная веха в истории Китая: [О буржуазной Синьхайской революции 1911 г.] // Азия и Африка сегодня. – 1981. - № 10. – С. 60 – 61.

2. Белов Е.А. Антикитайское востание князя Удая во внутренней Монголии (1912 г.) // Восток. – 1996. - № 3. – С. 39 – 45.

3. Белов Е.А. Краткая история Синьхайской революции. 1911-1913. – М., 2001.

4. Белов Е.А. Революция 1911-1913 гг. в Китае. – М., 1968.

5. Березный Л.А. Об основных этапах революционного процесса в Китае в первой половине XX века. // Новое в изучении Китая. История и историография. – М., 1988. – С. 85 – 92.

6. Ермаченко И. Синьхайская революция 1911-1913 гг. в современной истории КНР. – М., 1988.

7. Ефимов Г.В. Буржуазная революция в Китае и Сунь Ятсен. (1911-1913). Факты и проблемы. – М., 1974.

8. Ефимов Г.В. Революция 1911 г. в Китае. – М., 1969.

9. Занегин Б.Н. Китайская революция на геополитических весах. // США. Канада: экономика, политика, культура. – 2000. - № 1. – С.54 – 64.

10. История Северо-восточного Китая XVII-XX вв. Кн.2. – Владивосток: Дальневосточное книжное изд-во, 1989.

11. История Китая: Учебник. – М., 1998. – С.343-412.

12. Кіндер Герман, Хільгеман Вернер. Всесвітня історія. dtv – Atlas. Наукові редактори перекладу А.Г. Слюсаренко, О.Ф. Іванов – Київ, 2001.- С. 366-367.

13. Костяева А.С. Современные историки КНР о связях революционных организаций с тайными союзами в период Синьхайской революции // Историография и источниковедение истории стран Азии и Африки. – Л. – 1990. – Вып. 13. – С. 189 – 208.

14. Костяева А.С. Народное движение в Китае в 1901-1911 гг. – М., 1970.

15. Костяева А.С. Тайные союзы в Китае в конце XIX – начале XX в. // Социально-экономические и политические проблемы Китая в новое и новейшее время. – М., 1991. – С. 269 – 295.

16. Ли Шу. Политическая жизнь в Китае в период революции 1911 г. – М., 1956.

17. Мамаева Н.Л. Гоминьдан в национально-революционном движении Китая. (1923 – 1927) – М., 1991.

18. Меликсетов А.В. Историческое значение Синьхайской революции в Китае. В книге: Китай в новое и новейшее время: История и библиография. – М., 1981. – С. 95 – 119.

19. Непомнин О.Е. Социальная структура Китая. ХIX – первая половина ХХ в. – М., 1990.

20. Непомнин О.Е. Меньшиков В.Б. Синтез в переходном обществе. Китай на гране эпох. – М., 1999.

21. Никифоров В.И. Идейные предшественники Синьхайской революции: [Ист. очерк]. // Вопросы истории. – 1982. - № 6. – С. 113 – 125.

22. Новая история Китая (под ред. Тихвинского С.Л.) . – М., 1972. – С.474-526.

23. Ряппо Я. Китайська революція та її рухові сили. – К., 1927.

24. Савелли Д. Дракон, недра и рыцарь. [завоевательские планы Китая в конце XIX – начала XX века] // Новый мир – 1996. - № 2. – С. 187 – 193.

25. Сенин Н.Г. Общественно-политические и философские взгляды Сунь Ятсена. – М., 1956.

26. Синьхайская революция (1911-1913 гг.) в современной историографии КНР. – М., 1988.

27. Синьхайська революция 1911-1913 гг.: Сб. документов и материалов. – М., 1968.

28. Стабурова Е.Ю. Политические партии и союзы в Китае в период Синьхайской революции. – М., 1992.

29. Тихвинский С.Л. Завещание китайского революционера. Сунь Ятсен: жизнь, борьба и эволюция политических взглядов. – М., 1986.

30. Тихвинский С.Л. Китайский буржуазный национализм – идеология Синьхайской революции. // Новая и новейшая история. – 1980. - № 1. – С. 47 – 67.

31. Тихвинский С.Л. О соотношении национального и социального вопросов в Синьхайской революции. В книге: Китай в новое и новейшее время: История и историография. – М., 1981. – С. 7 – 17.

32. Тихвинский С.Л. Путь Китая к объединению и независимости. 1898 – 1949. – М., 1996.

33. Тихвинский С.Л. Реформы и революции в Китае // Новая и новейшая история. – 1999. - № 2. – С. 3 – 15.

34. Тихвинский С.Л. Сунь Ятсен. – М., 1964.

35. Тяпкина Н.И. Государство в Китае: сословия и классы: Вторая половина XVIII – нач. XX в. // Социально-экономические и политические проблемы истории Китая в новое и новейшее время. – М., 1991. – С. 109 – 163.

36. Чудодеев Ю.В. Накануне революции 1911 года в Китае: конституционное движение либеральной буржуазно-помещичьей оппозиции. – М., 1966.

Семінарське заняття №13. СУНЬЯТСЕНІЗМ ЯК ІДЕОЛОГІЯ КИТАЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.

1. Політична програма Сунь Ятсена.

2. Соціально-економічна програма.

3. Створення єдиного революційного фронту в 1923-24. І-ий конгрес Гоміньдану.

4. Роль Чан Кайші в китайській революції.