Тема 5. Основні ідейно-політичні течії ост. Третини хіх – поч. Хх ст., їх вплив на державну політику (4 год.)

Заняття 1. Лібералізм, консерватизм, націоналізм, їх еволюція, боротьба, взаємовпливи.

1. Консерватизм і лібералізм: ідеологічні засади, еволюція, вплив на суспільно-політичне життя провідних країн світу.

2. Еволюція націоналізму на рубежі ХІХ-ХХ ст, його вплив на суспільство та зовнішню політику.

Серед головних течій тогочасної політичної думки виділяються лібералізм, консерватизм, націоналізм, соціалізм, анархізм. На поч. ХХ ст. усі вони пережили певну еволюцію, що суттєвим чином позначилося на настроях суспільства та внутрішній політиці провідних держав.

Готуючи перше питання семінарського заняття, проаналізуйте основні ідейні принципи, що лежали в основі діяльності консервативних і ліберальних партій; назвіть відповідні партії провідних країн світу (Великої Британії, Німеччини, Австро-Угорщини, Франції, Італії, США,), з'ясуйте особливості й конкретні результати їх діяльності. Простежте еволюцію консерватизму і лібералізму на початку ХХ ст., відображення цих змін у державній політиці провідних держав.

Зверніть увагу: не всі партії, що перебували під ідейним впливом консерватизму чи лібералізму, відображали це в своїх назвах, а їх вплив на суспільство не був однаковим. Так, в Республіканській та Демократичній партіях США існували ліберальне й консервативне крило; у Франції консерватизм пов'язувався з монархічним, католицьким і значною мірою з націоналістичним рухами; натомість в Австро-Угорщині німецький націоналістичний рух спочатку розвивався як течія ліберального (досить неоднорідного), а з католицько-консервативного руху на рубежі століть сформувався християнсько-соціалістичний рух; в Італії до світової війни так і не сформувалася партійна система, що могла виражати інтереси консервативних і ліберальних кіл.

При вивченні другого питання дайте визначення націоналізму, проаналізуйте його основні засади, прояви у суспільному житті, внутрішній і зовнішній політиці провідних держав світу; простежте його еволюцію на рубежі століть, вплив на суспільні настрої передодні Першої світової війни.

Заняття 2. Розвиток робітничого і соціалістичного руху в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст.

1. Соціалізм і анархізм як ідеологія і практика, його основні засади і відмінності в поглядах суспільні зміни.

2. Головні ідейно-політичні течії в міжнародному робітничому русі та їх еволюція: марксизм, лассальянство, посибілізм, фабіанство; ревізіонізм і реформізм.

3. Утворення професійних і політичних робітничих організацій, особливості їх діяльності, вплив на державну політику.

Під час підготовки до даного семінарського заняття слід проаналізувати основні ідейні засади анархізму і соціалізму, основні відмінності між ними; їх вплив на суспільство (соціальні рухи, суспільні процеси, державну політику).

При вивченні другого питання охарактеризуйте провідні течії соціалістиного руху – марксизм, лассальянство, посибілізм, фабіанство; визначте їх вплив на суспільство та державну політику.

Зверніть увагу на те, що провідною соціалістичною течією ост. третині ХІХ – поч. ХХ ст. був марксизм. На рубежі століть в марксизмі розвинувся ревізіоністський рух, обгрунтований німецьким соціал-демократом Е.Бернштейном, що сприяв поступовому переходу європейської соціал-демократії на позиції реформізму (на противагу революційному ортодоксальному марксизму).

Вивчаючи третє питання, з'ясуйте, які професійні й політичні організації робітників існували в провідних державах в 1870-1914 рр.; визначте, які ідейно-політичні течії мали на них найбільший вплив у кожній країні; проаналізуйте особливості їх діяльності, вплив на державну політику.

Слід мати на увазі, що саме в останній третині ХІХ – на поч. ХХ ст. формується європейська соціал-демократія. Першою потужною соціалістичною партією стала Соціалістична робітнича партія Німеччини (з 1890 р. - Соціал-демократична партія Німеччини), що утворилася в 1875 р. на основі об'єднання Загального німецького робітничого союзу (1863, ласальянці) та Соціал-демократичної робітничої партії (1869, ейзенахці). Для Франції характерна роздробленість соціалістичного руху: Робітнича партія, що утворилася в 1880 р., невдовзі розпалася на окремі групи - бланкістів, посибілістів, гедистів, алеманістів. Крім того, частина симпатиків соціалістичних ідей оголосили себе “незалежними соціалістами”. Об'єднана соціалістична партія Франції утворилася лише в 1905 р. (до цього з 1901 рр. існували дві соціалістичні партії – Французька соціалістична партія (реформістська) і Соціалістична партія Франції (революційна). Італійська соціалістична партія, що утворилася в 1892 р. (і стала першою політичною партією в Італії), була досить суперечливим феноменом, в якому поєднувалися демократична і революційна фракції. У Великій Британії робітнича (Лейбористська) партія, що утворилася в 1900 р., не була революційною й перебувала під впливом тред-юніонів і фабіанського руху. Революційні соціалістичні партії Британії (Соціал-демократична федерація, ін) не були впливовими. Соціал-демократична партія Австрії (Цислейтанії) утворилася в 1874 р. Розбіжності між прихильниками лассальянства і марксизма призвели до її розколу, відновлення єдності партії відбулося в кінці 1888 р. В 1890 р. утворилася Соціал-демократична партія Угорщини. В 1897 р. Соціал-демократична партія Цислейтарнії була реформована в союз національних партій.

При підготовці до семінару слід звернути увагу на збільшення питомої ваги робітничого класу в загальній кількості населення, підвищення реальної заробітної платні, тенденцію до зростання добробуту, освітнього й культурного рівня; зміни в системі виробництва у зв'язку з розвитком акціонерного капіталу. Порівняйте становище пролетаріату в провідних державах, зверніть увагу на його неоднорідність: відмінності різних груп за кваліфікацією, становищем у суспільстві, належністю до тих чи інших (привілейованих) галузей, рівнем добробуту тощо. Проаналізуйте, яким чином демократизація політики, розширення електорату в провідних країнах світу вплинули на становище нищих верств населення.

Зверніть увагу на те, що питома вага промислового пролетаріату в соціальній структурі провідних держав була найбільшою в Німеччині й Британії, що знайшло відображення у формуванні в них потужного профспілкового руху та впливового представництва робітників у парламенті. Іншою була ситуація у Франції й Італії, де переважало сільське населення й дрібні підприємства, а робітничий рух перебував під значним впливом анархізму.

Джерела і література:

Анархисты. Документы и материалы. Т.1. 1883-1916. - М., 1998.

Практикум по новой истории. 1872-1917 (Составитель Н.И.Кочегарова). – М., 1989.

Проблемы общественного прогресса и социалистического идеала в общественной мысли конца ХІХ – ХХ ст. Хрестоматия. Вып.1. – М., 1990.

Сборник документов по истории нового времени. Экономическое развитие и внутренняя политика… 1870-1914 (Сост. П.И.Остриков). – М., 1989.

Сборник документов по истории рабочего и социалистического движения стран Европы и США // Под ред. П.И.Острикова. – М., 1985.

Хрестоматия по новой истории. 1870-1918 // Под ред. А.И.Молока. – Ч.2. – М., 1953.

Хрестоматия по социально-экономической истории Европы в новое и новейшее время // Под ред. В.М.Волгина. – М.-Л., 1929.

***

Бернштейн Э. Воспоминания: Социал-демократические годы учения. В годы моего изгнания. — К. : Основні цінності, 2005.

Каутский К. Пролетариат и общественный строй. – Одесса, 1905.

Кропоткин П.А. Поля, фабрики и мастерские. - М., 1921.

Лассаль Ф. О сущности конституции: Речь, произнесенная в одном Берлинском ферейне: Пер. с нем. / Эд. Бернштейн (предисл.). — О. : Буревестник, 1905.

Лассаль Ф. Сочинения: В 3 т. – М., 1925.

Ленін В.В. Незгоди в європейському робітничому русі. – ПЗП. - Т.20.

Ленін В.І. Крах ІІ Інтернаціоналу. – ПЗТ. – Т.26.

Ленін В.І. Пам'яті Комуни. – ПЗП. - Т.20.

Милль Дж.Ст. О свободе. – СПб., 1906.

Пато Э, Пуже Э. Как мы совершим революцию. – Пб.-М., 1920

Семюэль Г. Либерализм. – М., 1906.

Спенсер Г. Личность и государство. – СПб., 1908.

***

Брайович С.М. Карл Каутский - эволюция его воззрений. – М.: Наука, 1982.

Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм: рабочее и профсоюзное движение как фактор социально-экономического развития ХІХ-ХХ вв. – М., 1960. – М., 1986.

Вилар К. Социалистическое движение во Франции. 1893-1905 гг. (Гедисты). – М., 1969.

Виноградов В.Н. У истоков лейбористской партии (1899-1900). – М., 1965.

Второй Интернационал: социально-философские причины раскола социалистического движения / Под ред.Б.Н.Бессонова. – М., 1991.

Галеви Э. История Англии в эпоху империализма. – Т.1. – М., 1937.

Галкина Л.А. К критике идеологии фабианства. – М., 1984.

Дамье В.В. Анархо-синдикализм в ХХ веке. - М., 2001 // http://www.kras.fatal.ru/ANARCHOSYNDICALISM.htm#_ednref123

Дейвіс, Норман. Європа. Історія / Пер. з англ. – К., 2000. – С.824-869.

Европейский либерализм в новое время: Теория и практика / Под ред.С.П.Пожарской. – М., 1995.

Ерофеев Н.А. Очерки по новой истории Англии 1815-1917 гг. – М., 1959 // http://www.twirpx.com/file/531733/

История Второго Интернационала. – Т.1-2. – М., 1965-1966.

История Европы. – Т.5. – М., 2000. – С.343-354.

История международного рабочего и национально-освободительного движения. Ч.1. – М., 1962. – С.271-354, 407-494.

История Парижской Коммуны 1871 г. // Под ред. А.З.Манфреда и др. – М., 1971.

История профсоюзного движения за рубежом (с 60-х гг. XVIII в. до 1939 г.). Учеб пособие. – М., 1962.

Кертман Л.Е., Рахшмир П.Ю. Буржуазия Западной Европы и Северной Америки на рубеже ХІХ-ХХ вв. – М., 1984.

Кин Ц.И. Италия на рубеже веков. Из истории общественно-политической мысли. – М., 1980.

Кислова А.А. Социальное христианство в США. Из истории общественной мысли. 90-е годы ХІХ в.-30-е годы ХХ в. – М., 1974.

Колмаков С.А. Идеология и политика Либеральной партии Великобритании в 80-е годы ХІХ в. – М., 1985.

Кретинин С.В. Карл Каутский (1854-1938): опыт переосмысления // Новая и новейшая история. – 1995. - №1,2.

Кривогуз И.М. Второй Интернационал, 1889-1914. – М.. 1964.

Либерализм Запада XVII-XX вв. (авт. коллектив: В.В.Согрин, А.И.Патрушев, Е.С.Токарев, Т.М.Фадеева. – М., 1995.

Либеральная традиция в США и ее творцы. – М., 1997.

Мазиано К.Ф. Итальянское рабочее движение на рубеже ХІХ и ХХ веков. – М., 1976.

Международное рабочее движение. Вопросы истории и теории: В 8 т. Т.2. – М., 1976. – С.45-104, 202-251, 376-428; Т.3. – М., 1978. – С.285-358, 365-372.

Миллер С., Поихофф Х. Краткая история СДПГ. 1848-1990. – К., 2000.

Мортон А.Л., Тейт Дж. История английского движения (1770-1920). – М., 1959.

Наринский М.М. Шарль Моррас и «Аксьйон Франсез» до первой мировой войны // Французский ежегодник. – 1976. – М., 1978.

Оболенская С.В. Политика Бисмарка и борьба партий в Германии в конце 70-х годов ХІХ в. – М., 1992.

Овчаренко Н.Е. Германская социал-демократия на рубеже двух веков (Идейно-политическая эволюция СДПГ в период империализма). – М., 1975.

Овчаренко Н.Е. Две жизни Эдуарда Бернштейна // Новая и новейшая история. – 1994. - №3,4-5.

Острогорский М.Я. Демократия и политические партии. – М., 1997.

Паррингтон В.Л. Основные течения американской мысли: В 3 т. – Т.3. – М., 1963.

Петренко Е.Л. Карл Каутский: очерк социалистических воззрений. – М., 1991.

Петренко Е.Л. Социалистическая доктрина Эдуарда Бернштейна. – М., 1990.

Рабочее и освободительное движение в странах зарубежной Европы и Америки: хроника важнейших событий нового и новейшего времени (Справ. Пособие). – Минск, 1986.

Рахшмир П.Ю. Эволюция консерватизма в новое и новейшее время // Новая и новейшая история. – 1990. - №1.

Самарская Е.А. Второй Интернационал: революционные надежды и иллюзии // Рабочий класс и современный мир. – 1989. - №4.

Самарская Е.А. Жорж Сорель – вечный еретик // Новая и новейшая история. – 1994. - №2.

Самарская Е.А. Социал-демократия в начале века. – М., 1994.

100-летие ІІ Интернационала и некоторые проблемы современного рабочего движения // Мировая экономика и международные отношения. – 1989. - №11.

Тарле Е.В. Европа в эпоху империализма / Соч.: В 12 т. - Т.5. – М., 1958.

Фостер У. Очерки мирового профсоюзного движения. – М., 1956.

Хайман Х. Стратегия и концепция социализма во ІІ Интернационале // Рабочий класс и современный мир. – 1989. - №6.

Хобсбаум Э. Век империи 1875-1914. – Ростов-на-Дону, 1999.

Хобсбаум Э. Нации и национализм после 1780 г. – С.-Пб., 1998.

Яхимович З.П. Становление концепции прогрессивного либерализма Джованни Джолитти (1882-1900 гг.) // Проблемы итальянской истории. - М., 1993.