§ 4. Юридичні колізії і способи їх розв'язання.

Юридичні колізії - протиріччя між правовими нормами, що регулюють ті ж самі суспільні відносини. Види колізій:

1. між Конституцією і всіма іншими актами (вирішується на користь Конституції);

2. між законами і підзаконними актами (вирішується на користь законів);

3. між актами того самого органу (застосовується пізніше прийнятий акт);

4. між актами, прийнятими різними органами (застосовується акт, що має більш високу юридичну чинність);

5. між загальним і спеціальним актом (якщо вони прийняті одним органом, то застосовується останній, а якщо різними - то перший). Наприклад, в Конституції РФ є норма про незмінність суддів Конституційного Суду, а в спеціальному законі про цей Суд встановлено терміт їх повноважень в 12 років. У даному випадку діє спеціальний закон.

Способи розв'язання колізій:

1. Прийняття нового акту. Він врегульовує відносини новіш чином і тим самим, розв'язує колізію.

2. Скасування старого акту. Веде до автоматичного розв'язання колізії.

3. Внесення змін у діючі акти. Веде до автоматичного розв'язання колізії.

4. Систематизація законодавства. Кодифікація дозволяє створити новий нормативно-правовий акт, який веде до розв 'язання колізії.

5. Референдуми. Вирішення питання на користь того чи іншого акту до зваляє подолати колізію.

6. Тлумачення Лояльність Конституційного Суду України, що має право за допомого/о тлумачення розв 'язу вати питання про протиріччя норм.

7. Переговорний процес через погоджувальні комісії. Погоджувальні комісії мають право розв'язувати питання про протиріччя норм,

8. Інші.

Тема 11. Правосвідомість.

1. Поняття, структура і види правосвідомості.

Правосвідомість є сукупністю уяв і почуттів, що виражають ставлення людей до права і правових явищ у громадському житті.

Будучи суб'єктивною реакцією людини на правову дійсність, правосвідомість, з одного боку, представляє важливий елемент правової системи, а з іншого боку — форму (вид) суспільної'свідомості (поряд із моральною, релігійною, політичною, естетичною та іншими).

Правосвідомість нерозривно зв'язана з правом/. По суті, вона є його неминучіш супутником. Дійсно, право є іителектуально-вольовим регулятором поведінки, сформування і функціонування- якого повинні бути опосередковані свідомістю і. волею людей.

Історично, разом із формуванням держави і. права, відбувається становлення правосвідомості і питання про те, що виникло раніше — правосвідомість чи право, строго говорячи не зовсім навчене. Однак, стосовно до конкретного типу права, наприклад, соціалістичного, можна сказати, що правосвідомість виникла раніше права (у виді правових ідей, висловлених у працях Маркса, Енгельса й інших).

Правосвідомість - складне структурне утворення, у якому можна виділити раціональні компоненти, що зазвичай називаються правовою ідеологією.

Правова ідеологія - це ідеї, теорії, переконання, поняття, погляди, що виражають ставлення людей до діючого і бажаного права.

їй, як систематизованому, науково обгрунтованому, теоретизованому відбитку правової дійсності, шиїеоісить роль головного й активного елемента в правосвідомості.

Основу правової ідеології повинна складати державно-правова ідеологія, тобто загальноприйнята (прийнята в даному суспільстві) система політичних і правових ідей. Це особливо актуально для України на сучасному етапі її розвитку. Правова ідеологія тісно пов'язана з юриспруденцією (юридичною наукою), що додає їй теоретичний, систематизований характер.

У правосвідомості можна також виділити емоційні структурні компоненти, що називаються правовою психологією.

Правова психологія - це почуття, емоції, переживання, що мають люди з приводу тих чи інших проявів права: видання правових норм, їх реалізації, законності тощо.

Можна сказати, що правова психологія є, свого роду, почуттям права і законності. Вона складається стихійно і носить неформальний, несистематизований характер. В той же час у правосвідомості правова психологія як би займає перше місце, порівняно з правовою ідеологією. Це пов'язано з тим, що, як правило, правові почуття й емоції виникають раніше, ніж правові ідеї. Правова психологія визначає повсякденну ціннісну орієнтацію суб'єктів у правовій сфері.

Аналіз ставлення людей до нормативно-правового акту дозволяє виділити в правосвідомості наступні елементи:

1. Інформаційний - наявність у свідомості того чи іншого суб'єкту певного об'єму інформації про нормативний акт. Ця інформація може бути як повною і всебічною, так і поверхневою, отриманою з чиїхось слів.

2. Оцінний - отримавши інформацію про нормативний акт, людина якось до нього ставиться, якось оцінює, порівнює з власними цінностями.

3. Вольовий - дізнавшись про нормативний акт і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

Класифікація правосвідомості:

I. За соціальним рівнем.

1. Повсякденна - властива основній масі членів суспільства, формується на базі повсякденного життя громадян у сфері правового регулювання.

2. Професійна - складається в ході спеціальної підготовки, у процесі здійснення юридичної діяльності (правосвідомість юристів).

3. Наукова - характерна для дослідників, науковців, що займаються питаннями дослідження правового регулювання суспільних відносин (правознавство).

Повсякденна правосвідомість є характерною для всіх громадян, адже кожен громадянин знає, що е Конституція, закони. Коясен якось ставиться до них тощо. В той же пас досить цікавим- є співвідношення професійної та наукової правосвідомості. Ряд дослідників вважає, що професійна правосвідомість займає підлегле місце порівняно з науковою, так само, як і повсякденна правосвідомість займає підлегле .місце порівняно з професійною. Зовні це с таким: повсякденна правосвідомість переходить у професійну, яка, у свою чергу, переходить у наукову: повсякденна —> професійна —> наукова. Інша ж точка зору полягає у тому, що професійна та наукова правосвідомість — це абсолютно рівноправні види правосвідомості і повсякденна правосвідомість може перейти як у професійну, так і у наукову: повсякденна —> професійна; повсякденна —> наукова. Це пов'язано з тим, що професійна правосвідомість - це правосвідомість юристів, що займаються практичною діяльністю, а наукова — це правосвідомість науковців-правознавців, що займаються науковими дослідженнями. Певна річ, іноді буває так, що юрист-професіонал стає науковцем, однак це не означає, що його правосвідомість автоматично стає науковою: адже його менталітет схиляється не до наукових досліджень, а до практичної діяльності. Інакше кажучи наукова правосвідомість характеризується певною абстрактно-теореттною спрямованістю, а професійна - суто практичною.

II. За суб'єктами (носіями) - з точки зору масовості.

1. Індивідуальна - правосвідомість конкретного індивіда. Індивідуальна правосвідомість характерна для окремої людини, яка дізнавшись про закон і оцінивши його, вирішує питання про його реалізацію.

2. Групова - колективні уяви і почуття формальних і неформальних груп, верств суспільства, професійних співтовариств, злочинних угруповань. Групова правосвідомість характерна для стабільних груп людей: родина, студентський колектив, гангстерський синдикат тощо. Всі вони мають свою специфічну правосвідомість. Наприклад, гангстерський синдикат/, знаючи закони та оцінюючи їх, намагається їх порушувати. Це — групова правосвідомість.

1. Масова - характерна для нестабільних, тимчасових об'єднань людей. До таких об'єднань відноситься бунтуюча юрба, мітинги, демонстрації тощо. На відміну від групової правосвідомості, масова є нестабільною.

2. Суспільна - правові погляди націй і народностей. В 80-х роках на радянський телеекран вийшов італійський серіал "Спрут/". Він розповідав про досить специфічне явище, що склалося на острові Сицагія і здобуло назву мафії/'. З серіалу можна було зробити висновок, що мафія — це злочинне угруповання. Однак це не зовсім так. Мафія склалася на Снцилії як система взаємовідносин, що опирається на досить специфічну правосвідомість, яку без сумніву можна вважати суспільною, ад.же вона стосувалася майже всіх .жителів Снцилії. Ця правосвідомість опиралася на принцип хрещеного батька та закони вендети й омерти. Принцип хрещеного батька з'явився внаслідок економічних причин і полягав у тому, що у дитини бідних батьків повинен бути ще один (багатий) батько, який би піклувався про неї. Це і. був хрещений батько дитини. Як правило, ним ставала поважна й багата людина. Якщо у хрещеного батька виникали проблеми, то їх "вирішував" хрещеник. Вендета або закон кривавої помсти було спрямовано на формування позитивного ставлення до самосуду і, як наслідок, до негативного ставлення офіційної судової системи. Суть вендети полягала у тому, що помста — це не право, а святий обов'язок месника, який потрібно виконувати. незважаючи на власні переконання. Омерта або закон абсолютного мовчання наголошував: ^ІГКто не мовчить, той повинен померти". Цим законом було заборонено видавати членів кланів мафії поліції. Все це дозволило сформувати на Снцилії правосвідомість, що була виражена у прислів'ї: "Па Снцилії три уряди: Рим, регіональний уряд та мафія, але їй слід покоритися або померти". Ця нравосвідо.місшь була повалена лише один раз в результаті діяльності "залізного префекта" Чезаре Морі під час правління Муссоліні. Після його поразки мафії/ на Сиц/иії стала непереможною. Як правосвідомість, вона харсіктерна і зараз для провінції учасної Снцилії.