С) Сімейна і статева мораль.

У народній свідомості відносини в родині не просто оцінюються, виходячи з моральних уявлень. Родина створюється для народження дітей – наявність їх представляється моральною заслугою чоловіків. Чим більше дітей, тим краще: "одна дитина страшніше битви" (башкири). Бездітність же – велике горе навіть для царя. Ця думка служить зачином для безлічі казок ("Хлопчик-мізинчик", "Котигорошко", "Дюймовочка"), де батьки згодні мати хоча б малюсіньку дитинку.

Патріархат не надавав рівності чоловіків і жінок, тому не дивно, що з’явилася статева мораль. У цілому сфера сексуального життя від давнини була повна сакрального змісту. Саме на статеві відносини раніш усього були накладені табу, що переросли потім і в моральні заборони.

Статева мораль виявлялася, наприклад, у тім, що пригоди чоловіка на стороні не розцінювалися як гріх, навіть якщо після цього він повертався в родину, а от будь-який прояв жіночої невірності беззастережно засуджувався. Романтичне уявлення про пріоритет любові над узами осоружного шлюбу не характерне для традиційного світогляду. Честь жінки настільки зв'язана з її подружньою вірністю, що вона не може пожертвувати нею навіть для порятунку життя чоловіка. З найбільшою строгістю звичай відноситься й до невинності нареченої, що відбито в специфіці весільного обряду. Ну, а якщо про «нечесність» дівчини прознали до шлюбу, то вимазані дьогтем ворота – то сама м'яка санкція суспільної думки. Сама родина є свідомо моральною цінністю, моральним еталоном для всього іншого. Уже сама наявність родини є моральним досягненням, поза яким неможливе щастя. Недарма весілля служить улюбленим фіналом казок, після якого всі лиха повинні припинитися. Тому й вибір нареченої для чоловіка – справа не жартівлива. У самих різних казках герой (будь-то Іван дурник чи принц-королевич) відправляється на пошуки особливої нареченої.

На Сході жінка повинна уникати навіть показуватися чужим чоловікам. У казках царі звичайно заточують своїх дочок у недосяжних місцях. Китайська й японська література незмінно згадує ширми, за якими сидять жінки, якщо в будинку знаходиться гість. У мусульманських країнах жінка вкутується багатошаровими покривалами. Відповідно весільний обряд тут передбачає церемонію «зняття семи покривал». У горянських народів Кавказу чоловік, який випадково доторкнувся до чужої дружини, виганявся із селища на рік, а жінка вважалася зганьбленою. Іноді подібні звичаї приписують впливу ісламу. Однак не можна не помітити, що строгі закони шаріату лише закріплюють традиційно сформовані вдачі.

Однак у тих фрагментах фольклору, де збереглися сліди матріархату, жінки виступають нарівні з чоловіками. В епосі зустрічаються й безстрашні войовниці, й мудрі порадниці. Те ж і в казках, де герой може виконати всі завдання тільки тоді, коли йому допоможе царська дочка. У самих давніх шарах людської культури правила життя не поділяються на "чоловічі" та "жіночі".

D). Патріотизм.

Почуття Батьківщини, споконвічний зв'язок із займаною територією і конкретною землею складають аксіому народної моральної свідомості.

У першу чергу це пов'язано з захистом своєї землі від збройних зазіхань ворогів. Епічні герої, що втілили моральний ідеал народу, – це воїни: Роланд, князь Ігор, Сід Компреадор, Арджуна, Ахілл, Кер-огли тощо. Усі їхні моральні якості мисляться в додатку до основного – любові до Батьківщини. При цьому жорстокість до ворога, ненаситність у помсті не просто виправдуються, але звеличуються як високі чесноти. "Стосовно ворога усе дозволено". - говорить стародавнє римське правило. Оспівування військової доблесті робить боягузтво самою знехтуваною властивістю людської душі. У контексті війни мислиться і дружба: друзі – це соратники, звідси: "Сам гинь, а товариша рятуй" (рос.).

В історичних переказах народ також усвідомив свою долю як серію воєн із загарбниками. Якщо у росіян був Сусанін, то в Дагестані – "кам'яний хлопчик". А легенди білорусів просто поцятковані розповідями про заведення ворогів у болота і "загразанніх у дригвє".