2. Етнічне розмаїття народних звичаїв та їх морально-естетична характеристика.

Національні особливості етики.

1. Національний чинник в історії моральності:

а). Народна моральність.

б). Повага до старших.

с). Сімейна і статева мораль.

д). Патріотизм.

е). Працьовитість і відношення до багатства.

ж).Колективізм.

2. Специфіка національних зразків моральності.

3. Національне і загальнолюдське.

4. Проблема національного характеру і менталітету.

5. Національні особливості ділового спілкування:

а). Риси характеру й особливості поводження народів Європи.

б). Система моральних установок і ієрархія цінностей народів Сходу.

Єдине і відмінне в етиці та естетиці народних звичаїв різних етнічних спільнот. Найбільш розповсюджені та повчальні звичаї різних етносів. Народна педагогіка в обрядах. Етика й естетика міфоуявлень різних етнічних спільнот і зокрема української. Міф – «педагогіка людського роду» і традиційний засіб збереження мудрості певних народів. Відмінність і єдність естетичних смаків і моральних норм різних етнічних спільнот очевидна.

Мораль усякий раз з'являється перед нами у вигляді норм поводження певної нації, принципів й ідеалів визначеного класу, цінностей тієї чи іншої соціальної групи. Іноді їхня своєрідність настільки велика, що ми нелегко знаходимо в них фрагменти єдиної моральної історії людства. Діалектика загальнолюдського і національного в моралі дається особливо складно. Почуття національної приналежності заволодіває нами з особливою силою тому, що в ньому виявляються найбільш давні, родові визначення людини. Це стихія етнічного, стосовно якої ми лише агенти, «типові представники». Навіть високорозвинена теоретична свідомість не завжди допомагає виваженості оцінок у цій сфері. Тому важливо хоча б іноді усвідомлювати ту роль, що відіграє національний фактор у моралі. Кожна епоха вносила щось неповторне в мораль різних спільнот. Найгостріше виявлялась специфіка нації як спільноти. Нація – жахливе прикриття персональної злочинності, геноциду, але – це й головна база патріотизму. Тому варто навчатися цінувати як мораль національного буття, так і етику міжнаціональних стосунків.

1. Національний чинник в історії моральності.

Не будемо вдаватися в полеміку щодо визначення та співвідношення таких понять як "нація", "народність", "народ", "етнос". Питання занадто об'ємне, щоб тут їм займатися, і занадто гостре, щоб коротенько його роз'яснити. Ми будемо апелювати до природної інтуїції читача, що також зараховує себе до якої-небудь історично сформованої спільності.

Розглядаючи моральні досягнення на національному рівні, слід, по-перше, показати, як загальні норми й уявлення оригінально оформляються у вдачах різних націй. По-друге, треба продемонструвати специфіку національних моральних систем. По-третє, корисно розглянути співвідношення загальнолюдських і національних початків моральності в теоретичному плані.

Джерелом свідчень по темі в першу чергу є фольклор: епос, казки, пісні, прислів'я, звичаї й обряди. А потім – художня література й етичні теорії. Матеріалом служать також історичні свідчення, життя та діяльність знаменитих особистостей.