1. «Золоте правило» моральної свідомості та його гуманістичне забезпечення у фольклорі. Компоненти загальнолюдського («простих норм») в моралі:

Визначальна роль етносів у культурі. Етнос (умовно – народ) ― носій культури. Загальнолюдське має етнічне обличчя. Народні .моральні і художні традиції. «Золоте правило» моральності та «золотий перетин» в естетиці й художніх ремеслах народних традицій. Гуманістична спрямованість українських народних духовно-практичних традицій.

Фундаментальні норми й правила, що регулюють вихідні ситуації людських стосунків і життєвого устрою і наявні за будь-яких соціально-історичних умов. Батьки – діти; здорові – хворі; молодші – старші тощо. Порядність, увічливість, правдивість, співчуття, приязнь та ін. мор. якості у всіх від давнини схвалювалися.(П.П.С.: доброзичливість, турботливість, щирість, чесність, толерантність вдячність. Нестерпними вважали завжди: заздрість, гнівливість, користолюбство, мізантропію, невдячність, гордовитість, кон’юнктурність, ганебність, непорядність).

Найпростіші норми моральності. Однак у народній мудрості накопичений гігантський моральний досвід, зафіксовані деякі аксіоми людського гуртожитку, відомі за назвою простих норм моральності. Один їхній цикл пов'язаний з патріархальним побутом і верховенством чоловіка: шанування батька не тільки як батька, але і як начальника; слухняність усякому старшому. В «обмін» на це жінки й діти в сім'ї одержують захист і заступництво – про слабких піклуються.

Інше коло норм визначається тісним зв'язком громади зі своєю територією й з конкретною землею. Усякий патріотизм починається звідси. Землі поклоняються, священну землю захищають, її не ображають лінощами, тому що земля не прощає зневаги – звідси всі норми сумлінності в праці, працьовитості. Від почуття нерозривного зв'язку із землею йдуть бажання вмерти на батьківщині, іде повсякчасний осуд людини «без коріння», скрізь чужого, тимчасового правителя. Від землі – споконвічна екологічність мислення людини, пов'язаного із природою в повсякденних працях.

Третя група норм випливає з почуття згуртованості членів громади як нині живучих, так і померлих і ще не народжених. Колишні й майбутні люди є тут безпосередніми учасниками морального життя. Тому так багато заповідей пов'язане з відношенням до мертвого (не винось нічого зі цвинтаря; не тривож порох; не говори про мертві погано). Це зміцнює людей у думці про те, що вони не самотні, не випадкові в ряді поколінь.

Людина громади завжди пам’ятає про приналежності до своєї спільності («Флорентієць», «з будинку Медичі» і т.п.) і, відповідно, засуджується «Іван, що споріднення не пам’ятає». Але у своєму житті треба орієнтуватися не тільки на предків, але й думати, що залишити нащадкам. А вже моральний зв'язок з нині живучими мається на увазі саме собою. Якщо становиш із громадою єдиний організм, то шкодити сусідові – це рівно, що самому собі. Безкорисливе ж добро окупиться сторицею, живи для інших - знайдеш власне щастя. Колективістська орієнтація свідомості споконвічно становить наріжний камінь моралі. Сформовані на базі громади вдачі, що дійшли до наших днів, зберігають своє колосальне значення, є фундаментом загальнолюдських моральних цінностей. Хоча ні ідеалізувати, ні абсолютизувати їх не варто. Ми належимо зараз до десятків різноманітних спільнот, а тому бідуємо не тільки в групових, але й у власних, особистих моральних орієнтирах.

У кожної спільноти – особливі цінності і норми, хоча загальнолюдське якось просвічується. Перші правила-норми («око за око, зуб за зуб» за принципом таліону – родової помсти) досить схожі. Релігійні заповіді також досить однотипні у різних етнічних культурах. Чи не найпоширеніші причини конфліктів мають витоки саме у міжетнічній взаємодії. Пізніше засади універсалістської (макро) етики розвивали Лев :Толстой, Ганді, Швейцер, К.-О. Апель, Ю. Габермас. Закиди їм в уніфікації геть недоречні.

Від «філософії життя» бере початок мікроетика: акцент на моральне покликання кожної людини зокрема (неповторність його власна і ближнього оточення). Сьогодні до цього спрямування належить комунітаризм: Макінтайр Е., Волзер М., Сендел М. та ін. До цього ж напряму належали комунізм і фашизм.

Перевагу слід надавати універсалістській етиці. «Здатність до універсалізації» (Р.М. Гейєр) вища характеристика моральних норм. Але ж, саме пріоритет загальнолюдського вимагає поважати всю різноманітність проявів людських (життя і духовності), відкидає «загально-людину».

Основою «золотого правила моральності»: «Чого не любиш в інших, того і сам не роби» - є позитивно подана порада; «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.» варіанти золотого правила є в багатьох стародавніх культурах.

“Золотий перетин” також добре прижився в естетичних традиціях і новаціях. Народні смаки часто-густо спираються на цей принцип.

Обидва «золоті» принципи є не просто нормами, а нормами норм і вищими цінностями.