Призначення сім'ї.
Формування установки до вступу в шлюб і дітонародження
Одним із важливих аспектів проблеми формування психологічної готовності молоді до сімейного життя є правильне розуміння ролі сім'ї та шлюбу в сучасному суспільстві, що пов'язано з особливостями формування установок, орієнтацією на шлюбно-сімейні відносини. Навіщо людині сім'я ? Це питання рідко задають собі зрілі, дорослі люди, але досить часто - молоді. У той же час поняття «сім'я» для кожної особистості має свій внутрішній зміст. Для дитини - це його мати, батько, брати, сестри, бабусі й дідусі, дядьки й тітки, що беруть участь у її вихованні.
Для молодої людини після вступу в шлюб здається, що сім'я - це він і його молода дружина, потім діти.
Сім'я для особистості має різний сенс. Сім'я забезпечує людині повний психолого-фізіологічний комфорт, виконує функції «емоційного притулку». У сім'ї людина переживає відчуття своєї корисності й цінності. Безліч людських трагедій розігрувалося на фоні відчуття людиною своєї «непотрібності». Сім'я дозволяє кожному відчути свою унікальність, свою неповторність, свою «потрібність» у повному обсязі.
Кожна людина фатально й безмежно самотня у цьому світі. Ми приходимо й уходимо, наше перебування в цьому житті надзвичайно коротке, ми не знаємо час своєї смерті. Сучасна людина живе з відчуттям тимчасовості свого перебування.
В унікальності людського буття, в неповторності його особистісних якостей є 2-і сторони:
1. Страх загубитися, залишитися непоміченим, «непотрібним»,
2. Бажання подолати самотність, стати цінним, «потрібним», улюбленим і незамінним.
Чим більше затребуваним, потрібним і цінним відчуває себе людина, тим більше у нього шансів і сил подолати самотність. Усі хочуть бути коханими. К.Юнг писав про те, що серйозною причиною душевних розладів і захворювань є «блокування психічної енергії»; це відбувається тоді, коли людина, тікаючи від труднощів, не втілює в життя своє призначення, покликання. Кохання у сім'ї позбавляє від самотності, дає можливість повного (не тільки тілесного, сексуального) прийняття людини. Саме сім'я надає людині всі ресурси для самоактуалізації.
Крім потреби бути коханою кожна людина прагне й сама любити. В юності рішення вступити в шлюб викликано мрією про вічну духовну і фізичну інтимність. Тут сім'я виступає як подружжя, створює можливості для прояви почуттів гуманізму й любові. Орієнтація на подружжя є найважливішою цінністю молодих людей перед вступом у шлюб. Згодом у подружжя з'являється потреба мати дітей, прагнення бути батьками. Дана потреба реалізується у формах материнства і батьківства.
Для подружжя важливою соціальною і психологічною стороною батьківства є прийняття обов'язків по догляду й вихованню потомства. Благоустрій сімейного життя визначається і спільним веденням домашнього господарства.
Сімейне життя забезпечує людині регулярне статеве життя з постійним і надійним партнером, що важливо в сучасному оточенні, де прогресує СНІД, венеричні захворювання ін.
Отже, для чого потрібна сім’я:
• щоб було на кого опертися (покластися);
• щоб було з ким порадитися;
• щоб був хтось поруч, чиєю думкою дорожать;
• щоб був хтось, хто не залишить у біді;
• щоб був хтось, з ким по-справжньому добре;
• щоб був поруч хтось, хто розділяє такі ж цінності;
• щоб був хтось, хто не буде заздрити;
• щоб був хтось, з ким можна разом порадіти успіхам;
• щоб був хтось поруч, кому можна довіряти;
• щоб був поруч хтось, хто у важку хвилину підтримає і захистить;
• щоб був хтось, хто має з тобою спільні погляди.
Все це і складає в сукупності образ сім'ї як надійного пристанища у світі бурхливих політичних, економічних, технологічних, кліматичних та інших труднощів життя. При безперечній важливості усього вищевказаного, не слід переоцінювати та догматизувати. Підготовка до шлюбу і сімейного життя не повинна зводитися тільки до формально-спрощеного декларування сімейних цінностей та створення шлюбно-сімейних установок.
Шлюб як психологічне відношення між статями включає в якості обов'язкової умови як моральність, так і вибірковість індивідуальної еротичної любові. Тільки така любов робить шлюб моральним, і, отже, соціальним за своєю природою, здатним до репродуктивної функції. Подружній і батьківський обов'язок та відповідальність визначають характер взаємовідносин між членами сім'ї: чоловіком і жінкою, батьком - матір'ю - дитиною.
Разом з тим сучасний шлюб все більше орієнтується на задоволення потреб в інтимному і неформальному спілкуванні. За результатами одного із соціологічних опитувань можливість ніколи не мати дітей турбує тільки 38% студенток, і тільки 24% - згодні з тим, що «бути хорошою дружиною і матір'ю – головне покликання жінки».
Таким чином, ще одним важливим фактором підготовки молоді до сімейного життя є спрямованість на дітонародження.
Що дають діти ?
Роблять подружжя родичами, чоловік і дружина стають батьками, тобто біологічними родичами.
Дитина дає подружжю можливість відкрито проявляти почуття любові й емоційного самовираження (зазвичай рідного малюка пестять, ніжать, цілують тощо).
Дитина стимулює батьків до підвищення свого культурно-освітнього рівня. Адже покоління «чомучок» виявляє, що дорослі багато чого не знають: мама відсилає до тата, а тато обіцяє подивитися в словнику. Сучасні освітні вимоги до дітей змушують і батьків «наново вчитися» і, як не дивно, багато чому вчитися у своїх дітей.
Дитина виступає таким собі етичним регулятором, вона змушує дорослих стримувати свої негативні емоції, контролювати свою промову, стежити за манерами і поведінкою. Цікаво, що такий «Контролер» у сім'ї іноді дуже корисно і благотворно впливає на батьків і розвиває їх самоконтроль.
Дитина мимоволі повертає дорослих у їх власне дитинство, дозволяє їм як би вдруге його пережити.
Дитина в сім'ї забезпечує партнерство, - спочатку з ігор, потім можливо з якихось більш серйозних дозвіллєвих занять, далі - по веденню господарства та нерідко розділяє й продовжує професійні захоплення батьків.
Дитина є потенційною опорою та підтримкою у старості.