Закінчення

„Ієрей: „Премудрість!”.

Хор: „Благослови”.

Ієрей: „Благословенний і препрославлений Христос Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні”¹⁶.

Хор: „Амінь”, й одразу: „Утверди, Боже, католицьку віру на віки вічні”.

Ієрей: „Пресвята Богородице, спаси нас”.

Хор: „Чеснішу”.

Ієрей, вклоняючись низько св. таїнам: „Слава тобі, Христе

Боже, надіє наша, слава тобі”.

Хор: „Слава, і нині”, „Господи, помилуй” (3), „Господи,

благослови”¹⁷.

Ієрей відходить від престолу та, стоячи в св. дверях обличчям до людей, виголошує відпуст, згадуючи в нім біжучу службу (тобто ту, що випадає на той день, одну або й більше, стільки, скільки їх буде)”.

Примітки

1. „Якщо будуть диякони, то при кінці тропарів виходять вони, кожний своїми дверми, перед св. двері і, вклонившись низько св. таїнам, стають: один – праворуч, а другий – ліворуч св. дверей, обличчям один проти одного; тоді перший диякон, що біля ікони Спасителя, підносить трьома пальцями правиці орар до людей і виголошує: „Премудрість”; другий, що біля ікони Богородиці: „Благослови”. Ієрей: „Благословенний” та ін., і перебуває там до кінця відпусту. Коли ієрей виголошує відпуст, обидва диякони тримають орарі піднесеними трьома пальцями правиці, а наприкінці, вклонившись всі разом св. таїнам, входять, кожний своїми дверми, до святилища і, зачинивши разом з ієреєм св. двері і вклонившись всі троє разом св. таїнам, відходять до захристії. Якщо буде тільки один диякон, то він сам виходить південними дверми перед ікону Спасителя і виголошує: „Премудрість”, тримаючи під час цього і на відпусті орар піднесеним так, як це зазначалось вгорі”.

2. „Не належить і на цій вечірні сидіти тоді, коли приписано не сидіти і на вечірні зі всенічним, до того, ще й на відпусті”.

Чин повсякденної вечірні Чинності під час усієї вечірні

„Нехай буде відомо, що на цій вечірні нема входу, тому св. двері не відчиняються, ані диякони не служать, ані ієрей не уживає фелон, а лише епітрахиль; кадить тільки на „Господи, взиваю я”. Виходить ієрей перед св. двері в наступних випадках:

1. На початку так, як на великій вечірні.

2. На всі єктенії (крім одної малої, яку, за місцевим звичаєм, відмовляє потиху на своїм місці).

3. На „Премудрість, прості”, і перебуває там до кінця виголосу „Будьмо уважні! Мир всім!”, під час якого і мирствує, обернувшись до людей.

4. Наприкінці, на відпусті”.

Текст

„Від початку вечірні до стихир на „Господи, взиваю я” все подібно, як на великій вечірні без всенічного; тільки тут, замість 1-ої катизми („Блажен муж”), буде катизма рядова; якщо попереднього дня було всенічне, то з огляду на всенічний труд, рядова катизма на такій вечірні не береться; а тому, що колись, за уставом, всенічне було щонеділі, тому, за тим самим уставом, на вечірні в неділю на понеділок катизми нема, хоча й нема тепер щонеділі всенічного. Стихир на „Господи, взиваю я” буде не 10 і не 8, а 6, наприкінці яких не буде молитви Входу тому, що Входу нема. По закінченні стихир: „Премудрість, прості”, „Світло тихе”, „Будьмо уважні. Мир всім. Премудрість, будьмо уважні” і прокімен дня з часослова; читань не буде, нема також на цім місці єктенії „Промовмо всі”, а одразу „Сподоби, Господи” і все інше до кінця, як на великій вечірні без всенічного, тільки тут після тропаря святого, тому що він неполієленний, не береться богородичний з недільних, але з повсякденних відпустових, за голосом тропаря святого і за днем седмичним. Якщо випаде два святих, тоді беруться: тропар першого святого, Слава: тропар другого, І нині: богородичний відпустовий, за голосом тропаря другого святого; в середині свята також і на цій вечірні не закінчуємо тропарів богородичним відпустовим, але тропарем свята. До того, по закінченні тропарів, ієрей співає єктенію „Помилуй нас, Боже” і творить середній відпуст, тобто виголошує: „Премудрість”, а хор одразу: „Чеснішу” і все інше так, як на великій вечірні без всенічного. На „Христос, істинний Бог наш” ієрей обертається до людей”.